Плани на 2024 рік: Чому прес-конференція Зеленського залишила багато запитань

Клубок проблем як тло для прес-конференції Зеленського

Depo.ua висвітлював причини та наслідки проблем, з якими зіткнулася Україна в останні місяці 2023 року. Тут й перипетії навколо виділення допомоги Сполученими Штатами – демократи і республіканці так і не дійшли згоди до різдвяних свят, а отже, розгляд питання переноситься на післяноворічний період. В Пентагоні ж повідомили: у нього лишилися гроші лише на одну військову допомогу Україні. І якщо Конгрес таки ухвалить рішення про виділення чималих коштів, все одно наступний рік готує в українсько-американських відносинах багато складних моментів, пов’язаних із виходом президентської кампанії на фінішну пряму, де зійдуться Джо Байден і Дональд Трамп. Останнього важко назвати союзником України у бажанні перемогти росію.

Позитивним моментом в кінці року можна назвати запрошення нашої держави до переговорів про вступ до ЄС. Але пропутінський прем’єр Угорщини Віктор Орбан все одно зробив послугу кремлю, заблокувавши виділення нашій країні 50 млрд євро. Тепер наші друзі в Європі шукатимуть схеми, як обійти угорське вето. Проте, як і гальмування з американською допомогою, це втрата часу та нові жертви російської агресії.

Отже, добре для нас, що протягом року, який минає, у путіна не додалося вірних друзів, навіть новообрана словацька влада не блокувала рішення про початок переговорів, але погано, що слабкі сторони демократій грають на руку путіна.

У внутрішній політиці також не все гаразд. Про це свідчать й результати кількох соцопитувань поспіль. В них ключовий момент не відставання Володимира Зеленського від Валерія Залужного за рівнем довіри суспільства, бо це не передвиборчі рейтинги, а зниження рівня довіри до всіх державних інституцій. Найвищий рівень довіри у ЗСУ, що зрозуміло, а от інші державні структури втрачають підтримку українців. Це не лише тому, що ті, хто жив у мріях про швидку перемогу та невідступну фінансову й військову допомогу партнерів, опустилися на землю. Громадяни так реагують на очевидні для всіх процеси руйнування суспільної єдності. Не останню роль в цьому – у представників чинної влади. Depo.ua детально аналізував, кому, окрім кремля, ще можуть бути вигідні чвари між військовим і військово-політичним командуванням. Та чому ці люди грають з вогнем.

Віднедавна з’явився ще один чутливий для суспільства подразник – можновладці оприлюднили електронні декларації і починає набирати силу хвиля антикорупційних розслідувань. Поки ще журналістських. Цього варто було очікувати, і від того, як у високих коридорах задовольнятимуть вимогу суспільства на справедливе покарання корупціонерів саме з діючої владної команди, залежатиме психологічний стан нашого соціуму у наступному році. І, нарешті, свіжий подразник – оприлюднення нововведень у мобілізаційні закони, які викликали широке обговорення. 

Власне, всіх цих дражливих тем Володимир Зеленський торкнувся під час прес-конференції. Свобода журналістів не обмежувалася, то ж були і сердиті запитання. На які президент іноді відповідав також сердито. Як, приміром, на питання журналістки "Дзеркала тижня" Інни Ведернікової. Проте з відповідей глави держави складно уздріти хоча б приблизні обриси того, яким для нас буде 2024 рік.

Як Зеленський поставив на один рівень Залужного і Безуглу

Отже, простежимо, як Зеленський відповідав на питання медійників, які стосувалися вище описаних болючих тем. Він вірить, що Америка нас не зрадить і рішення про виділення обіцяних коштів скоро ухвалять. Президент перелічив держави та суми, які будуть надані Україні найближчим часом. Це має виглядати доказом того, що ніхто з партнерів кидати Україну не збирається, просто є тимчасові труднощі. Частину українців, можливо, це заспокоїло, але про чіткий план "Б" на випадок затягування з виділенням допомоги – нічого конкретного. І взагалі плани – засекречені. Тактичні і стратегічні плани цілком допустимо утаємничувати, але шкідливо не казати правду про масштаби проблем. До вторгнення в українців плекали ілюзії, що росія не нападе, потім – що оборонці швидко виженуть агресора з усієї нашої території, далі – що контрнаступ змете окупантів… Результат у таких випадках завжди один і той самий – чим більше завищуються сподівання, тим більшим є розчарування. Безумовно, всі ми хочемо, щоб демократи й республіканці порозумілися, щоб в ЄС знайшли управу на Орбана, але слід також не ховатися від перспектив, коли подальша підтримка у значних обсягах не гарантована.

Наступний момент, який лишився не роз’ясненим – зміни до мобілізації. Єдине, що точно підтвердив Зеленський – він не підпише закон, який дозволятиме мобілізацію жінок. То ж наше жіноцтво може спокійно видихнути. Але далі – незрозуміло. Президент назвав цифру у 450 тис. – стільки пропонувало мобілізувати військове керівництво ЗСУ. Порахував: для утримання одного бійця потрібні шестеро платників податків, а загалом мобілізація коштуватиме країні 500 млрд. Тому треба мати чіткі цифри, скільки дійсно необхідно мобілізувати. Отже, у пересічного громадянина, який це почув, напрошується запитання: якщо Залужний казав про майже півмільйона, а Зеленський сумнівається, тоді у них різний погляд на плани щодо подальшого ведення війни. З листопада депутати радилися, якими змінами до законодавства посилити мобілізацію, Мар’яна Безугла навіть їх у загальних рисах виклала, але тепер незрозуміло, будуть вони голосуватися чи поповнювати армійські лави вирішили у м’який спосіб. Тобто як воно буде насправді, невідомо.

Звертають на себе увагу відповіді Зеленського на питання про корупцію та проблеми у державному управлінні. З корупцією влада буцімто бореться дуже ефективно, як приклад цього він навів ухвалення парламентом документів, котрих від України вимагали європейці, на бізнес тиску немає, а якщо такі випадки є, готовий розібратися… Погодився, що не всі депутати – зразкові, але Раду не розпускатиме, адже провести вибори під час війни не можна. До речі, антикорупційні розслідування стосуються не тільки нардепів, а й пожильців президентського Офісу. 

Найцікавішою в цьому блоці була відповідь на питання згаданої журналістки Ведернікової про можливість покращення державного управління шляхом створення уряду технократів, який об’єднає політиків та суспільство. Зеленський дав зрозуміти, що нікого зі своєї команди звільняти не бажає, а ефективних управлінців, які могли б замінити діючих міністрів, немає. Тому уряду Шмигаля нічого не загрожує. Що це означає? А те, що Банкова не хоче ділитися владою, зберігатиме статус-кво в парламенті, де фракцію "слуг" у напіврозпаді підтримують кілька депутатських груп.

Отже, ніякого уряду національної єдності не буде. Як і не буде розширення парламентської дипломатії. А якщо "слуги" не хочуть ділитися владою, значить, нестимуть всю повноту відповідальності за ситуацію в країні та за зовнішню політику. Соцопитування засвідчують: така система пробуксовує, інакше б не йшли до низу рейтинги державних інституцій. Проте в ОП, схоже, на ці цифри не надто рефлексують. Як приклад: слова "я", "моє", "мої", "мене" та інші особисті займенники президент вжив близько 235 разів, а слова "українці", "українські", "Україна", себто, які не стосуються "я-моє", - близько 78 разів. Таке собі політичне месіанство.

Не забули журналісти запитати у Зеленського і про конфлікт із Залужним. Він запевнив: особистих питань до головкома ЗСУ немає, стосунки з ним робочі. До Генштабу питання є, зокрема, по контрнаступу. Зі сказаного можна зробити висновок: поки про звільнення Залужного не йдеться (очевидно, не останню роль тут зіграв високий градус невдоволення українців атаками на головного військового командувача), однак перманентні конфлікти триватимуть. На питання журналістки стосовно поведінки Безуглої, президент спробував поставити її та Залужного на один рівень. Звівши все до начебто сварок у соцмережах. Це питання, до речі, виявилося останнім. Чи за збігом, чи за сценарієм. Останнє зазавичай гарно запам'ятовується...