Запасна Мішель: Чи варто Києву радіти планам замінити Байдена на Обаму

У пошуках молодшого кандидата

Президент Сполучених Штатів Джо Байден може відмовитись від участі у президентських виборах на користь Мішель Обами, дружини колишнього президента Барака Обами. Про це повідомило видання Der Spiegel. Про зняття своєї кандидатури діючий глава держави буцімто може заявити в серпні на партійному з'їзді в Чикаго. ЗМІ зазначає, що Мішель Обаму внесли у список потенційних кандидатів, щодо яких проводять громадські слухання. Про інших осіб у цьому списку німецькі медійники не повідомляють.

Головна причина заміни Байдена – його вік. Дві третини американців схильні до ейджизму, вони вважають свого президента застарим для обрання ще на один термін. Нагадаємо: 20 листопада, вже після голосування, Байдену виповниться 82 роки. І хоча у свій поважний вік він у гарному гуморі, певні старечі проблеми у нього все ж є. Опоненти полюбляють акцентувати на цих слабостях: іноді падає, трохи забудькуватий, може піти у засвіти до завершення каденції і тоді знову американцям іти на вибори. А це зайві суспільні стреси і фінансові витрати.

Утім наголос на віці працює і проти Дональда Трампа. 14 червня йому виповниться 78. Якщо його оберуть, то в кінці чотирирічного терміну йому буде більше, ніж зараз Байдену. Цей нюанс дуже важливий для аналізу ймовірності сценарію, про який написав Der Spiegel. До нього повернемося пізніше, спочатку послухавши аргументи експертів, які не вірять у заміну містера Байдена на місіс Обаму. Чи на когось іншого.

Страхи, стереотипи та складні процедури. Чому замінити Байдена непросто  

Голова Інституту американістики Владислав Ферапонтов звернув увагу на кілька чинників. Один із них – під час праймеріз прихильники демократів голосували за Байдена, тому його заміна рішенням партійного з’їзду буде сприйнята як нехтування їхньою думкою. Другий чинник – процедура голосування за висунення кандидата на партійному з’їзді. Вона не формальна, як у більшості наших партійних сил, а досить складна. Байден не може просто так привести до делегатів когось за руку і ті безумовно схвалять будь-яке рішення. Заміна за три місяці до дати загальноамериканського голосування здана внести значне сум’яття в лави демократів. Теоретично все може статися, але підстави мають бути дуже вагомі. "Я втомився, я йду" – не вагома підстава, адже йдеться не тільки про посаду президента, а й про політичне майбутнє всієї партії.

Є й інші аргументи. Подейкують, що по кандидатурі Мішель Обами соціологічні заміри робилися ще восени, коли почав проявлятися ейджизм американських виборців. І вони буцімто не продемонстрували якогось неймовірного прориву для демократів. Хоча Der Spiegel правильно зауважує тренд: ідея жінки-президента імпонує значній частині американських виборців. Додамо до цього ще одну особливість нинішньої кампанії: республіканці з їхніми радикальними антимігрантськими позиціями та соціальним консерватизмом страшать так звану "кольорову" Америку, представники якої охоче віддали б голоси за афроамериканку. Але з місіс Обамою пов’язані й певні застороги, здатні стати перепоною для сценарію, описаного німецькими журналістами.

Перша засторога стосується виборів 2016 року, коли від демократів балотувалася Гілларі Клінтон, яка поступилася Дональду Трампу. Тоді була дуже складна кампанія, під час якої опоненти демократки грали на стереотипах, доволі живучих у суспільстві. Зокрема, Трамп робив ставку на маскулинність, крім того обігрувалася тема буцімто політичної несамостійності Клінтон. Ті, хто вивчав кар’єру Білла Клінтона та Барака Обами, добре інформовані про значну роль їхніх дружин у формуванні цих політиків. Але, скажімо так, жінку-кандидатку, яка не була першою леді і за якою не бовваніє тінь її впливового чоловіка, Трампові здолати було б складніше.

Друга засторога стосується загальновідомого факту про дуже близькі стосунки Джо Байдена з родиною Барака Обами. Він 8 років був віце-президентом за обох каденцій Барака Обами. Дослухається до його порад і нині. Заміна себе на місіс Обаму може бути сприйнята частиною американців як прояв непотизму. Іншими словами, якщо демократи хочуть слідувати за трендом "жінка-президент", то чому кандидаткою має стати дружина політичного соратника і близького друга, а не, приміром, віце-президентка Камала Гарріс.

Третя засторога – ідеологічного характеру. Трампісти не тільки грають на антимігранстських настроях та обіцяють "зробити Америку великою знову" (MAGA), але й демонізують лівих політиків, звинувачуючи їх у змовництві. Президента Обаму відносять до лівого крила в Демократичній партії. А поява у перегонах його дружини може підсобити трампістам у мобілізації крайніх правих виборців. 

Четверта засторога апелює не стільки до фігури Мішель Обами, скільки до страхів значної частини американців (та і людства загалом) через масштабну турбулентність у світовій політиці. У березні оприлюднили результати опитування, згідно з якими 61% громадян США ствердно відповіли на питання, чи очікують вони початку світової війни у найближчі 10 років. Коли світом бродить привид війни, його супутником є привид "сильної руки". Обіцянки принести у світ вічний мир і добро виглядатимуть красиво, але непереконливо на тлі постійних погроз із Москви знищити людство в ядерній війні.

А що, коли Мішель Обама все ж замінить Байдена

З огляду на вище перелічені ризики заміна Байдена на Мішель Обаму видається малоймовірною. Але й на фейк новина від Der Spiegel не схожа, враховуючи, що вік діючого президента дійсно є його проблемою під час виборів. То ж поглянемо на публікацію під іншим кутом зору. Вона видається вигідною саме демократам із кількох причин. Перша причина: розмови про заміну кандидата змушують штаб Трампа корегувати свою кампанію на випадок реалізації такого сценарію. Шукати план "Б". Вся кампанія вибудувана на протистоянні Байдену, а от поява нової фігури здатна поламати стратегію. Чи повірять трампісти у версію про Мішель замість Джо? Якщо почнуть нападати на місіс Обаму, значить, таку версію не виключають.

Друга причина: демократи можуть у такий спосіб демонструвати американському суспільству готовність прислухатися до нього аж настільки, що навіть готові замінити головного кандидата. Чи є так насправді, це інша історія, але сам факт – показовий. Це виклик республіканцям. Їхній кандидат не тільки старий та генерує сумніви щодо відповідності посаді президента, а й близький до тюремного ув’язнення. Проте республіканці стали заручниками Трампа. А в демократів на лавці запасних як мінімум є Мішель Обама. Уявімо, що в серпні на партійному з’їзді зірки для неї зійдуться вдало і після цього демократи закличуть опонентів замінити свого висуванця. А міняти нема на кого. Грамотно розіграна карта про те, що республіканці перебувають у кадровому тупику, здатна нівелювати перераховані вище ризики балотування Мішель Обами.

Отож у разі подолання процедурних складностей та наявності ефективної передвиборчої технології, яка б дала демократам не мінус, а плюс, варіант із заміною можливий. Ураховуючи залежність України від військової і фінансової допомоги Америки, доцільно не відмахуватися від нього, а прораховувати наслідки. На перший погляд може здатися, що для нас і Байден, і дружина Обами у Білому домі – однаково гарні розклади. Аби не Трамп, від якого можна чекати чого завгодно – від відмови допомагати Україні до химерних і неприйнятних для нас сценаріїв миру. Проте все куди складніше.

На Заході існує думка, що низка помилок адміністрації президента Обами, зокрема так зване перезавантаження відносин із росією та відмова допомагати Києву зброєю, аби не дратувати Москву, проклали шлях до російського вторгнення в Україну. Як зазначало видання Foreign Policy, політика Обами продовжує чинити великий вплив на хід російсько-української війни і нині, призводячи до додаткових смертей десятків тисяч людей. Підхід самого Обами після 24 лютого 2022-го зазнав корекції, проте своїх помилок він не визнає. Відразу після початку повномасштабного вторгнення в Україну екс-президент та його дружина Мішель закликали допомогти нашій державі. Але у червні минулого року в інтерв’ю CNN Обама зробив скандальну заяву про анексію росією Криму у 2014 році: мовляв, збройного вторгнення не було, на півострові багато російськомовних людей, і навіть у Верховній Раді існували симпатики росії. Мало хто сумнівається в збігу поглядів Барака Обами та його дружини як на внутрішню, так і на зовнішню політику.

То ж перспектива для нас – не дуже. Якщо, звісно, не працювати на випередження. Можна припустити, що на серпневому з’їзді демократів відбудеться заміна не Байдена, а Гарріс. Ще у квітні 2020-го, коли він балотувався в президенти вперше, то казав: не моргнувши оком взяв би Мішель віце-президентом. Тоді не взяв, але може зробити це зараз. Мабуть, нашій дипломатії не зайве подумати про такий перебіг подій і налагодити гарні контакти з Обамами. Відклавши убік старі образи.