Закон про медіа: Чому в ЄС ініціативи Зе-команди щодо журналістів назвуть цензурою

Презентація проекту закону "Про медіа" відбулася цього тижня на засіданні парламентського комітету гуманітарної та інформаційної політики. Ініціативу колег представляв голова комітету Олександр Ткаченко. Цю подію закрили від громадськості, що обурило частину депутатів, які передали текст проекту виданню "Детектор медіа". Наступним кроком має стати ухвалення документу вже на відкритому засіданні цього ж комітету, яке планується на 23 грудня. Далі витвір законодавців мають передати на розгляд парламенту і планують ухвалити в першому кварталі 2020 року. 

Раніше, 13 листопада, Олександр Ткаченко і його заступник по комітету Микита Потураєв публічно представили концепцію майбутнього закону про медіа. Сама по собі ідея закону конструктивна. Йдеться про комплексний акт, який має врегулювати роботу всієї медійної сфери та замінити цілу низку законів, які діють сьогодні:

- "Про телебачення і радіомовлення" (ухвалений 1993 року, змінений 1996-го),

- "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" (зразка 1993 року),

- "Про інформаційні агентства" (від 1995 року),

- "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" (2005 року),

- "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" (1997 року),

- "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації" (діє з 1997 року).

Автори законопроєкту зазначають, що чинне законодавство у галузі ЗМІ застаріло і не відповідає новим реаліям. Існують різні правові режими для різних медіа, чим порушується принцип нейтральності. В діючих законах є "мертві" норми, які настав час прибрати. Розробники апелюють і до потреби імплементувати в законодавство України директиви Європарламенту і Ради ЄС про аудіовізуальні медіапослуги.

Читайте також: Зачистка медіапростору: Чому міністри Зеленського хочуть криміналізувати роботу журналістів

Новим законом мають бути врегульовані такі справді важливі речі, як ознаки суб’єктів інформаційної діяльності та вимоги до них, критерії їхньої належності до юрисдикції України, прозорість структури власності, питання контенту, в тому числі мовні та інші квоти. Окремим розділом у законі обіцяють прописати статус, завдання та інші важливі речі щодо Нацради з телерадіомовлення.

Також у проєкті йтиметься про порядок розгляду справ щодо порушення законодавства у сфері медіа, прописані санкції за такі порушення аж до анулювання ліцензій, будуть визначені обмеження, пов’язані зі збройною агресією чи воєнним станом. Нарешті, буде визначено правовий статус і обов’язки журналістів.

До суб’єктів медіа пропонується зарахувати:

- аудіовізуальні медіа:

лінійні (ТБ і радіо),

нелінійні (сервіси на кшталт Netflix чи Megogo),

особливі (суспільні медіа, мовлення громад, іномовлення – UA: тощо).

- друковані медіа,

- онлайн медіа.

Платформи спільного доступу до інформації типу соціальних мереж, медіа не вважатимуться.

Щодо юрисдикції медіа, то основними її критеріями автори законопроєкту "Про медіа" пропонують визначити місцезнаходження або редакційний контроль, доступність або спрямованість сервісу на територію, можливість оплати сервісу резидентами, радіочастотний ресурс, для онлайн медіа – домен .UA чи домени другого рівня в .UA, тощо.

На час збройної агресії передбачається обмеження ретрансляції медіа під юрисдикцією держави-агресора, призупинення діяльності медіа, що фінансуються особами держави-агресора та у яких істотну участь мають такі особи.

Запропоновані обмеження щодо структури власності ЗМІ мають такий вигляд:

  Графіка: презентація концепції закону "Про медіа", джерело: "Детектор медіа".

З-поміж новацій, які викликали найбільше уваги суспільства і власне працівників ЗМІ, автори планують закласти у документ обмеження на поширення певної інформації, розділ про дезінформацію і нові види санкцій для ЗМІ.

Новий закон заборонить поширювати в медіа:

Тепер про те, за що оприлюднений варіант законопроекту критикує професійна спільнота. Коментуючи прописану в проекті кримінальну відповідальність за дезінформацію, голова ГО "Детектор медіа" Наталія Лигачова висловилася проти таких жорстких санкцій. На її думку, кримінальна відповідальність у таких чутливих сферах може мати зворотній ефект. Натомість, експертка ратує за посилення регулятора в цій сфері та підтримує доцільність значних штрафів за дезінформацію, яка справді є важливою проблемою.

Раніше міністр культури Володимир Бородянський говорив про необхідність прописати в законодавстві захист інформаційного поля України від маніпуляцій, а журналістів – від тиску. За його словами, має бути посилена відповідальність журналістів за розповсюдження маніпулятивної інформації і дезінформації через введення поняття і критеріїв маніпулювання суспільною думкою. Бородянський також говорив, що журналістам може загрожувати кримінальна відповідальність за публікацію проплачених неправдивих матеріалів, вплив яких на суспільство може становити загрозу національній безпеці країни.

Читайте також - Брак грошей і надлишок свободи: Як "слуги" хочуть обкласти податками Facebook і Netflix

Почалися ж розмови про намір влади створити законодавчі перешкоди діяльності медіа після того, як президент Володимир Зеленський своїм указом доручив уряду розробити законопроект щодо врегулювання діяльності медіа, в якому передбачити вимоги і стандарти новин. А також механізми "запобігання розповсюдженню недостовірної, викривленої інформації, її спростування, заборони фізичним та юридичним особам держави-агресора володіти або фінансувати медіа в Україні, а також передбачити посилення відповідальності за порушення законодавства про інформацію".

Резонанс, що виник, змусив владу пом’якшити тон і пояснити, що президента не так зрозуміли і що йдеться про створення сучасного закону про медіа. Але осад залишився.

Читайте також: Тактика повзучого наступу: Чому Зеленський дав задню в історії зі стандартами для ЗМІ

Чи підтримають такі плани Банкової у Європейській комісії за демократію через право (Венеційська комісія)? Цими днями експерти цього дорадчого органу Ради Європи висловили критичні зауваження до двох системних законопроектів – щодо реформи судоустрою, який вносив президент Зеленський, і "мовного закону". Враховувати ці рекомендації чи ні – справа офіційного Києва. Але в європейській спільноті, частиною якої хоче стати наша країна, прийнято уважно ставитися до побажань авторитетних експертів Венеційки. І чи варто наражатися на нову порцію критики, ухваливши дещо "драконівські" санкції проти журналістів – питання риторичне. Принаймні навіть пріснопам’ятний Янукович намагався не сваритися з Заходом на порожньому місці.