Зачистка медіапростору: Чому міністри Зеленського хочуть криміналізувати роботу журналістів

З одного боку, сам факт проведення слухань, перших на цю тему за десять років, і зміст оприлюдненого за їх результатами проекту рекомендацій – речі начебто покликані сприяти посиленню відповідальності за перешкоджання професійній діяльності журналістів, прискорити розслідування резонансних злочинів проти них. Але загалом непогані починання, як трапляється у практиці діяльності "ЗЕкоманди", нівельовані заявами окремих її представників, і саме їх обговорюють у медіаспільноті.

Зокрема, міністр культури, молоді та спорту України Володимир Бородянський заявив з парламентської трибуни, що влада має намір ввести у вітчизняне законодавство поняття "маніпулювання суспільною думкою" та посилити відповідальність журналістів за розповсюдження неправдивої інформації або маніпуляції. За замовлення маніпуляцій думкою суспільства та виконання цього замовлення обіцяють запровадити адміністративну і навіть кримінальну відповідальність.

Аргументуючи, Бородянський згадав про тонку грань між свободою слова і маніпуляціями та назвав надважливим завданням держави "вибудувати цей баланс між захистом свого інформаційного простору та захистом свободи слова".

Пану Бородянському як досвідченому практику, багаторічному топменеджеру телевізійних каналів, що належать Віктору Пінчуку, точно відома межа між інформаційною диверсією та свободою думки працівників пера і мікрофона. Чому ж він заговорив про посилення покарання? Можливо, тому, що відчув тренд, який полягає у виставлянні журналістів зайвою ланкою у спілкуванні влади з народом.

Підтримав цю тенденцію і голова профільного комітету Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики Олександр Ткаченко – ще один колишній топ популярного телеканалу ("1 + 1"). На парламентських слуханнях, а потім у Фейсбук, він повідомив, що вже до кінця цього року члени його комітету мають намір внести у парламент базовий законопроєкт про медіа, яким буде передбачено запровадження санкцій проти збиткових ЗМІ. За словами Ткаченка, це начебто зменшить вплив власників на засоби масової інформації. "У футболі в УЄФА вже 10 років діє принцип так званого фінансового фейр плею. Умовно кажучи, скільки заробляєш, стільки й витрачаєш. Якщо, наприклад, упродовж трьох років ЗМІ є постійно збитковими, напевно, є шанс застосування певних санкцій", - заявив на слуханнях Ткаченко.

Як аргумент депутат згадує про відповідальність журналістів і ЗМІ. "Фейкові новини, свідома дезінформація, мова ненависті, потурання державі агресору, порушення елементарних журналістських стандартів, на жаль, це також практика останніх років", - пише він у соцмережі.

Озвучену Ткаченком ідею розкритикували досвідчені журналісти і медіаменеджери. Колишній редактор "Форбс Україна" Володимир Федорин пропонує у Фейсбук застосовувати фейр плей і фінансові санкції спершу до збиткових феросплавних підприємств, нафтових і авіакомпаній.

Ці заяви, які нівелювали весь позитив від організованих владою слухань, продемонстрували, що й нинішня владна команда намагається діяти щодо ЗМІ старими методами – ділити медіа на "хороші" та "погані" (тобто лояльні до неї та об’єктивні). Першим запропонують "пряник": новий закон і задеклароване посилення захисту, другим – "батіг" під виглядом покарання за "маніпуляції" і неприбутковість.

Взагалі чинна влада встигла посваритися з багатьма журналістами і медіа. І мова навіть не про образи, хамство і рукоприкладство щодо конкретних журналістів. Чого варта серпнева заява глави офісу президента Андрія Богдана про те, що команді Зеленського не потрібні журналісти для спілкування із суспільством – "ми спілкуємося з суспільством без посередників". Прозвучали ці слова після того, як керівники ОП злили журналістам інформацію про звільнення Богдана з посади за власним бажанням, що насправді виявилося фейком, знущанням над ЗМІ.

Діяти методом "батога" проти журналістів намагалися чи не всі попередники ЗЕкоманди. Але закінчилося це для них лише плямами на мундирах. Особливим ставленням до медіа запам’яталися Віктор Янукович і його соратники, проти яких було оприлюднено чи не сотні журналістських розслідувань, десятки їхніх авторів зробили на цьому собі імена і кар’єри в політиці. Тодішній президент спілкувався у себе в Межигір’ї лише з обраними представниками ЗМІ – серед яких, між іншим, періодично бував і Олександр Ткаченко.

Фото: mediananny.com.

У 2012 році "регіонал" Віталій Журавський ініціював законопроект, прозваний "законом про наклеп". Проти нього тоді повстала журналістська спільнота, багато критики лунало і з Заходу. Зрештою під тиском вулиці біло-блакитні дали задню, і законопроект, прийнятий у першому читанні, скасували. Щоб повернутися до цієї теми за 4 роки.

Права громадян загалом і журналістів зокрема спробували обмежити у скандальних "законах 16 січня", що їх "регіонали" у неконституційний спосіб протягли через Раду. Зокрема, під нову статтю 110-1 "Екстремістська діяльність" Кримінального кодексу підпадали б "розповсюдження через соціальні інтернет-мережі" матеріалів, що містять ознаки "розпалювання соціальної ворожнечі" тощо. Запроваджувалися неприпустимі для демократичної держави обмеження права громадян на доступ до інформації, права на свободу думки і слова та вільне вираження своїх поглядів та переконань. Ці закони були скасовані депутатами після Революції Гідності.

Намагався впливати на ЗМІ і Петро Порошенко, на каденцію якого випало кілька резонансних злочинів проти журналістів – наприклад, вбивство одного з керівників "Української правди" Павла Шеремета, досі не розкрите. І цей факт опоненти ставили в провину Порошенкові. Силовиками проводилися обшуки в офісі видання "Страна", а Ігор Гужва - головред видання - навіть отримав політичний притулок в Австрії. Відомою стала і "справа Вишинського" - арешт у травні 2018 року за підозрою у державній зраді головреда "РИА Новости Україна" Кирила Вишинського, якого пізніше видали Росії в рамках обміну. Утім, у цьому та менш резонансних, але схожих випадках, слід чітко розділяти, де була цензура, а де – протидія гібридній агресії Росії.

Вочевидь, на Банковій спробують якось викрутитися із неприємної ситуації, в яку її поставив міністр Бородянський. Найпростіший варіант: його неправильно зрозуміли і все перекрутили, а насправді чиновник хотів лише захистити журналістів. Однак, насправді, журналістській спільноті потрібно вже зараз готуватися до відстоювання свого права на професію. Бо, як бачимо за останніх півроку, комусь у "зеленій" владі дуже хочеться прикручувати гайки і закривати роти тим, хто її критикує.