Перемога "партії путіна" у Словаччині: Чим небезпечне для України нове пришестя Фіцо

"Партія путіна" в Словаччині перемогла, та чи зможе вона сформувати уряд?

Партія SMER-SD, або "Курс – соціальна демократія", проголошує ідеї соціал-демократії, проте це лише антураж, адже у минулому її лідер Роберт Фіцо, до речі, у молоді роки член Компартії Чехословаччини, заради посади глави уряду вступав у коаліцію із націоналістами. Вперше він очолив кабінет міністрів у липні 2006 року саме завдяки коаліції із соціалістичною "Народною партією – Рухом за демократичну Словаччину" (її зараз не існує) та націоналістичною Словацькою національною партією. Перший уряд Фіцо працював 4 роки. Вдруге він став прем’єром у квітні 2012 року, коли SMER-SD отримала монобільшість у словацькому парламенті.

Його другий уряд також пропрацював 4 роки. У його складі був Петер Пеллегріні, на той час міністр науки, освіти, спорту, який сам був прем’єром у 2018-2020 роках, а нині очолює партію "Голос", яка, найочевидніше, увійде в коаліцію зі SMER-SD. Ця партія, яка також позиціонує себе як соціал-демократична, неочікувано посіла третє місце. Ще одним членом коаліції очікувано стане Словацька національна партія на чолі з екс-спікером парламенту Андреєм Данком. Його політсилі попри скептичні прогнози вдалося здолати прохідний бар’єр. Фіцо з Данком поєднує не лише євроскептична й традиціоналістська риторика, а й відверта проросійськість. У 2019 році лідер словацьких націоналістів став єдиним європейським політиком, хто відвідав путінський парад на 9 травня. Разом SMER-SD, "Голос" і націоналісти мають досить мандатів для формування уряду на чолі з Фіцо.

Чи можливі варіанти іншої коаліції? Можливі. Золоту акцію має Пеллегріні, який хоч і встиг висловити готовність до перемовин із Фіцо про політичний союз, проте його амбіції вищі, аніж бути просто партнером по коаліції й уряду. Словацькі політологи кажуть, що Пеллегріні може зажадати крісло прем’єра. Ця затія виглядає завідомо програшною? Не зовсім. Фіцо – одіозний політик, у Брюсселі та в столицях ключових країн Євросоюзу не просто занепокоєні появою "другого Орбана", ще до виборів звідти прозоро натякали, що Словаччина матиме великі проблеми в разі перемоги SMER-SD. То ж тепер в ЄС можуть зробити крок на випередження, попередивши словацьких політиків про наслідки формування уряду на чолі з Фіцо. Фігура Пеллегріні на чолі кабінету міністрів в разі створення вище згаданої коаліції виглядатиме привабливішою для Брюсселя. Чи можуть його ангажувати в коаліцію з лібералами? В політичній історії партії Фіцо вже був випадок, коли його партія набрала більше, аніж зараз (у 2010-му словаки віддали за SMER-SD майже 35% голосів), проте він не зміг сформувати уряд внаслідок відмови правих центристів співпрацювати з ним. Уряд тоді очолила компромісна фігура Івета Радічова, яка керувала до позачергових виборів 2012 року. То ж під час коаліційних торгів можливий поворот, коли словацькі політики, які, з одного боку, розуміють негативні наслідки для своєї країни від урядування Фіцо, а з іншого – не хочуть знову йти на вибори, провернуть парламентську унію без партії цього популіста.

Але для того, щоб так сталося, потрібно не лише задовольнити апетити Пеллегріні та його соратників, а й бути впевненими, що Фіцо не виведе своїх прихильників на вулицю. Згадана вище історія, коли у нього фактично прямо з рук вирвали прем’єрське крісло, завершилася дочасними виборами. Не відразу, а через 2 роки, проте за результатами тих виборів партія SMER-SD зібрала всі вершки сама. Отже, і з урядом на чолі з Фіцо будуть проблеми, і якщо сформувати коаліцію без нього, також будуть проблеми.

Біженці, русофільство та економічні страхи. На чому зіграв Фіцо

Навіщо ж словацькі виборці створюють проблеми для себе? Відповідь на це запитання лежить у кількох площинах. Перша – у країнах, де переважна більшість населення католики, гарно приживаються традиціоналістські наративи. Так є у Польщі та в Угорщині, а зараз бачимо, як начебто лівий Фіцо вміло зіграв на темі підтримки традиційних цінностей у словацькому суспільстві. Він не тільки виступав проти антиросійських санкцій та за припинення військової допомоги Україні, а й проти прав ЛГБТ, проти мігрантів, захищав національне право вето в ЄС (це "фішечка", яку часто своїм виборцям пропонують політики з малих країн ЄС. Мовляв, ми також маємо право на свій голос, а не тільки великі й заможні). Найменше голосів його партія отримала у столиці Братиславі, а от у глибинці за неї голосують охоче. Така сама картина в Польщі та Угорщині, де лідируючі політсили успішно грають на традиціоналізмі глибинки.

Друга відповідь лежить у тенденції, яку підмітили соціологи, – словаки відносно позитивно ставляться до росії. У вересневому опитуванні 2022 року, проведеному дослідниками MNFORCE, Seesame і Словацької академії наук, були наступні результати: більше ніж половина опитаних сказали, що схиляються до перемоги росії у війні проти України, при цьому п’ята частина опитаних хоче однозначної перемоги росії. Приблизно третина населення схиляється до перемоги України, а близько п’ятої частини каже про бажання чіткої перемоги України. Такі результати пояснювали кількома причинами.

 

Перша: партія Фіцо та націоналісти відверто поширювали російські наративи про війну і влада просто ніяк цьому не заважала. Друга: значній частині словаків подобається політика Орбана в Угорщині, який завдяки заграванню з росією та одночасно викручуванню рук Євросоюзу зумів зберегти відносно низькі ціни на енергоресурси, в той час як у Словаччині ціни зростають. Винним у цьому словаки вважають свій уряд, який підтримує Україну. І коли Фіцо заявляє, що його країна має більше проблем, аніж допомагати Україні, невдоволені діючим урядом йому аплодують. Третя причина – значний рівень невдоволення словаків напливом біженців з України. За даними опитування Євробарометру, проведеного у березні цього року, 44% словаків вважають, що українці роблять їхню країну гіршою (погіршення від напливу росіян відчули 38% опитаних, тобто менше), ще 56,6% респондентів кажуть, що українські біженці послаблюють словацьку економіку. Це опитування також виявило загалом погане ставлення словаків до іноземців: 42% респондентів заявили, що ті порушують словацьку культуру.

 

Отже, Фіцо зіграв на страхах словаків, а влада не знайшла протиотрути проти популізму. З ним фактично почали боротися на стадії передвиборчої кампанії, коли вже було пізно. То ж єдиний спосіб врятувати ситуацію – зірвати коаліцію партій Фіцо, Пеллегріні та Данка. Для цього у всіх зацікавлених сторін часу небагато, максимум два тижні. Президентка країни Зузана Чапутова вже повідомила, що доручить переможцю виборів формування уряду. Але для цього ще потрібно домовитися з потенційними членами коаліції.

 

Ризики для України

"Ми вважаємо, що Україна є величезною трагедією для всіх. Якщо партії SMER-SD буде доручено сформувати уряд, ми зробимо все можливе, щоб мирні переговори відбулися якнайшвидше", – заявив Фіцо після оголошення перших підсумків виборів. У перекладі з мови Орбана, Фіцо та їм подібних "мирні переговори" мають стати наслідком відмови союзників України допомагати нам зброєю, а не виведення окупаційних військ з українських територій. То чи може словацький уряд одноосібно відмовитися від надання такої допомоги? Скоріше ні, аніж так.

По-перше, Словаччина має зобов’язання як член НАТО і відмова від виконання цих зобов’язань посилить конфлікт Братислави не тільки з Брюсселем, а й з Вашингтоном. Фіцо може надувати у словаків "велич" до того часу, поки не зіткнеться з серйозною відповіддю з боку ЄС та НАТО. По-друге, він матиме дуже сильну опозицію всередині країни. На відміну від Угорщини, де Орбан влаштував таку собі автократію, у Словаччині сильне громадянське суспільство. Свою силу воно проявило під час масштабних акцій протесту, спричинених убивством журналіста-розслідувача Яна Куцяка та його нареченої Мартіни Кушнірової у лютому 2018 року. У розслідуваннях Куцяка часто фігурували соратники Фіцо. То ж не виключено, що словаки, які не хочуть, щоб їхня держава опинилися у проросійському таборі, не мовчатимуть в разі, якщо уряд спробує відмовитися від надання допомоги Україні.

По-третє, потрібно поглянути, наскільки ця допомога може бути суттєвою. Досі Братислава посилювала ЗСУ бронетехнікою, самохідними установками Zuzana, протиповітряними комплексами, боєприпасами та авіацією. Словаки, зокрема, надали 10 винищувачів Міг-29, ще три таких винищувачі для запчастин, 5 гелікоптерів. У березні 2023 року повідомлялось, що Словаччина надала військової допомоги Україні на 10% свого оборонного бюджету і входить до десятки країн-лідерів у світі за цим показником. Крім того, у цій країні ремонтують українську військову техніку. Сумнівно, що Фіцо відмовиться від ремонту техніки, адже це приносить прибуток словацькому бюджету. Так само сумнівно, що він закриє кордони для транзиту зброї в Україну. Не така ця країна за впливом, щоб одноосібно вирішувати подібні питання. Що ж до відмови надавати Україні зброю, то і тут, мабуть, не варто перебільшувати можливості Братислави. Схоже, вона вже надала нам більшість із того, що може літати, їздити і стріляти. А контракт на постачання "Сюзан" вже підписаний, розірвання його потягне за собою збитки для словацької сторони.

Тому найімовірніший сценарій поведінки Фіцо в разі, якщо йому все ж вдасться сформувати уряд із собою на чолі – діяти як Орбан, вдаючись до тактики "паразита", тобто, цинічно торгуватися за все, що пов’язане з Україною, від зерна до зброї. Та й на шляху до ЄС та НАТО ми отримаємо складного переговорника. Але потрібно розуміти, що уряд з Фіцо на чолі – це більша проблема для Євросоюзу, аніж для нас. І, будемо сподіватися, ця проблема вирішиться давно назрілим кроком – змінами до процедури ухвалення рішень в ЄС, щоб на них не могли впливати країни, де керують партії, котрі розхитують політичну систему Європи.