"Великої чистки" не вийшло: Чи зможе влада відбутися малою кров’ю у корупційних скандалах

"Деякі люди втратили розум і мародерять без страху і докору совісті"

Це висловлювання голови фракції "Слуга народу" у Верховній Раді Давида Арахамії стало крилатим. Чільний представник "зелених" у парламенті усвідомив, що "не на часі" вже не працює. Й анонсував "активні посадки" вже цієї весни. Чим нагадав передвиборчі гасла Зе-команди у 2019 році. Але час саджати попередників сплинув. Пора саджати своїх. Утім, з анонсами Арахамія, вочевидь, поспішив. Як мінімум тому, що за кілька місяців перемістити підозрюваного у корупції чиновника з управлінського крісла на в’язничні нари не вийде, адже суди у подібних справах можуть тривати довго.

Арахамія останнім часом не частить із заявами. То ж якщо йому довірили висловитися так гучно, значить, у владних коридорах усвідомлюють ризики через низку резонансних скандалів. Коротко нагадаємо про них. 20 січня журналіст Михайло Ткач повідомив, що заступник генпрокурора Олексій Симоненко їздив у десятиденну відпустку в Іспанію на "Мерседесі" львівського підприємця і депутата Григорія Козловського, а супроводжував прокурора охоронець Козловського. Нагадаємо, це той Симоненко, який підписував підозру у державній зраді Петру Порошенку. Реакція влади на вчинок прокурора була ефектною: РНБО ухвалила рішення заборонити держслужбовцям у період мобілізації та під час воєнного стану виїжджати за межі України, якщо не йдеться про службові відрядження. А вчора генпрокурор Андрій Костін звільнив свого заступника. За власним бажанням. 

21 січня співробітники НАБУ затримали першого заступника міністра розвитку громад та територій Василя Лозинського. Його підозрюють в отриманні хабара у розмірі $400 тис. У ЗМІ справу охрестили "генераторною" – йдеться про закупівлю генераторів коштом держбюджету. Підозрюваного звільнили з посади, а 24 січня ВАКС відправив Лозинського під домашній арешт.

Доки обговорювали ці історії, "прилетів" привіт Міноборони. І ще як прилетів: "Дзеркало тижня", посилаючись на документи, повідомило, що оборонне відомство закуповує харчі для військовослужбовців вдвічі-втричі дорожче у порівнянні з цінами у магазинах Києва. Всіх найбільше вразила ціна на яйця – згідно з оприлюдненими контрактами, Міноборони закуповувало їх по 17 грн за штуку. Завищеними були й ціни на інші продукти, зокрема, на картоплю. Міністр оборони Олексій Резніков спробував виправдатися, мовляв, інформація про закупівлю продуктів для армії за завищеними цінами, має ознаки маніпуляції. За цю справу взялися НАБУ, ДБР та СБУ. Дуже неприємна історія, яку на повну котушку використовує російська пропагандистська машина. А це означає, що з розслідуванням потрібно прискоритися, і якщо підтвердяться факти корупції, покарання має бути невідворотнім.

Поки ж реакція влади двояка. За власним бажанням пішов з посади заступник міністра оброни В’ячеслав Шаповалов, який відповідав за тилове забезпечення. Міністр Резніков на посаді залишається. Так вирішив профільний комітет Ради. Також депутати ініціюють закон про часткове відкриття інформації про закупівлі в умовах воєнного стану. Тобто є звільнений чиновник, є розслідування, очевидно, будуть підозрювані, з’явиться можливість для громадського контролю за закупівлями. З іншого боку, суспільство з недовірою ставиться до спроб чиновників виправдатися. Це сприймається як намір забалакати тему.      

І останній за часом гучний скандал – оприлюднення розслідування про нерухомість видного діяча "зеленої" команди у парламенті Павла Халімона. Журналісти "Української правди" з’ясували, що нардеп придбав будинок на Печерських пагорбах за понад 10 млн гривень. Під час війни. Причому, за даними розслідувачів, маєток оформлений на знайому народного обранця. Депутати фракції "Слуга народу" пообіцяли звільнити Халімона з посади заступника голови фракції, а також закликали правоохоронців розпочати розслідування стосовно їхнього однопартійця. Який, нагадаємо, на президентських виборах 2019-го був офіційним представником команди Зеленського в Чернігівській області. Але поки що Халімона з посади не усунули. Тільки відібрали керівництво осередком "слуг" на Чернігівщині. Також не стоїть питання щодо його подальшого перебування в лавах фракції.

Корупціонерам приходить кінець. Чи повірять у це наші партнери

Отже, по всіх січневих скандалах маємо швидку реакцію влади, що свідчить про її чутливість до корупційних тем. "Потужні рішення" щодо не чистих на руку чиновників обіцяє і президент Володимир Зеленський. Сьогоднішні дії влади не йдуть в порівняння з тим, як перед війною рятували Олександра Трухіна. Нині ж бачимо: заступник генпрокурора звільнений, а держслужбовці тепер не зможуть кататися за кордон, коли захочуть; вже екс-заступник міністра під арештом; можливі зловживання при закупівля продуктів для війська розслідуються, причому всіма відповідними органами (інша справа, що це навряд чи прискорить результат); цілого заступника голови президентської фракції планують зняти з посади, а САП просить Генпрокуратуру відкрити справу проти нього. Здавалося б, влада все робить правильно і задовольняє запит суспільства на справедливість. Вітають її реакцію і наші партнери зі США та ЄС. Та чи здійснених кроків достатньо?

Учора Кабінет міністрів звільнив 6 заступників міністрів і погодив звільнення 5 голів обласних військових адміністрацій. Окрім згаданого Шаповалова посад позбулися заступник міністра соцполітики Віталій Музиченко, заступники міністра розвитку громад та територій Іван Лукеря та В’ячеслав Негода, заступники голови Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства Анатолій Іванкевич та Віктор Вишньов. Прізвища цих чиновників широкому загалу невідомі. Як і справжні причини їхнього звільнення. Також крісел позбулися голови ВЦА Валентин Резніченко (це рішення було очікуваним після гучного корупційного скандалу, в якому фігурував керівник Дніпропетровщини), Олександр Старух, Дмитро Живицький, Ярослав Янушевич (він покерував ВЦА Херсонщини півроку) та голова Київщини Олексій Кулеба. Він перейшов на роботу в ОП заступником Андрія Єрмака. Посада звільнилася після відставки Кирила Тимошенка.

Куди підуть інші звільнені голови ВЦА, невідомо. Скоріше за все більшість випаде з кадрової обойми. Також поки в секреті тримають прізвища нових керівників у регіонах, що підігріває чутки. Кадрова лавка і до війни була короткою, а зараз перед призначенням тієї або іншої особи потрібно дуже глибоко вивчати біографії, аби призначенець ще на старті не став проблемою для іміджу влади. Це стосується не тільки очільників регіонів, а й урядовців. Приміром, якщо почати перевантаження Кабміну, де взяти наступників нинішніх міністрів? Або когось на місце Дениса Шмигаля? Так, фракція "слуг" чисельна, є ще своя обойма у керівника ОП Андрія Єрмака, але де гарантія, що нові фігури будуть ефективнішими. Чи з нульовою толерантністю до корупції.   

З кадрових рішень бачимо, що це трохи не те, чого очікує суспільство. Є підозра, що має місце гра в імітацію. Візьмемо того ж Кирила Тимошенка. Загальновідомо про його давні тертя з Єрмаком. А після скандалу з використанням ним позашляховика Chevrolet Tahoe, який був переданий Україні як гуманітарна допомога, присмерк кар’єри Тимошенка в президентському Офісі став лише справою часу. Були у його посадовій біографії й інші скандали, які до пори до часу сходили з рук. І от час пробачень закінчився. Тут можна казати, що Єрмак "з’їв" свого заступника. А можна, що Тимошенка пішли з посади як головну "жертву" антикорупційних чисток.

Але у громадськості виникає питання не про те, чому давній соратник президента програв апаратну війну, а чи зникне з його звільненням проблема, коли Банкова брала під своє кураторство масштабні проекти на кшталт "Великого будівництва", хоча за це має відповідати виконавча гілка влади, тобто, уряд, а не президентська канцелярія. Якщо Тимошенка просто поміняють на Кулебу, а на останнього переключать фінансові потоки на повоєнну відбудову, то що зміниться? Або якщо замнуть справу з підозрілими закупками для армії. Через певний час отримаємо нові гучні скандали. З новими фігурантами. Тягнутимуться ниточки до НАБУ і САП або це будуть журналістські розслідування, питання другорядне. Головне – чи наші партнери, втомлені від невиправності українських посадовців, зрештою не поставлять нашу євроатлантичну інтеграцію на паузу.