Верховна Рада без ОПЗЖ: Чи захоче Зеленський сваритися з Льовочкіним

24 серпня, у День незалежності України, четверо законотворців – Олексій Гончаренко, Володимир Ар’єв, Софія Федина від "Європейської солідарності" та Олег Дунда від "Слуги народу" – зареєстрували проект постанови під номером 7694 про дострокове припинення депутатських повноважень деяких народних депутатів. Проектом пропонується достроково припинити повноваження нардепів від ОПЗЖ, "які ведуть активну антиукраїнську діяльність та у зв’язку з виходом цих депутатів із складу депутатської фракції цієї партії та з виїздами на постійне проживання за межі України". Тобто мандатів можуть позбавити VIP-біженців із так званого "батальйону Монако" – Сергія Льовочкіна, Вадима Столара, Григорія Суркіса, Ігоря Абрамовича, лідера ОПЗЖ Юрія Бойка, котрого днями помітили на курорті у чеських Карлових Варах. Останній начебто перебуває в Чехії на лікуванні. Загалом зі складу колишньої фракції "Опозиційна платформа – За життя" перед війною і після її початку за межами України опинилася приблизно половина депутатів. Із них мандата у березні позбавили лише Іллю Киву. Та й то за його власною заявою про складання повноважень. Чи підтримає парламент ініціативу Гончаренка та інших колег?

Як в Україні забороняли ОПЗЖ

Руба питання про заборону проросійських партій та організацій, найбільшою з яких є ОПЗЖ, постало відразу після масштабного вторгнення рф на нашу територію. На той момент більше десятка депутатів з цієї фракції накивали п’ятами, а ті, що лишилися, оминали будівлю Верховної Ради десятою дорогою. У перші місяці війни саме від цієї політичної сили в регіонах виявилося найбільше колаборантів. Що і не дивно. Громадськість вимагала покарання зрадників, то ж 20 березня президент Володимир Зеленський увів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони про припинення діяльності низки політичних партій. Після цього з фракції ОПЗЖ у Раді почали тікати депутати, причому не лише мажоритарники, а й обрані за списком, що заборонено законом – такі нардепи мають скласти мандати. Однак саме вони утворили кістяк депутатської групи "Відновлення України", яка голосує в унісон із парламентською більшістю.

14 квітня фракція ОПЗЖ припинила свою діяльність, 12 травня її розпустили, оскільки чисельно вона складає лише 17 нардепів. А 20 червня Восьмий апеляційний адміністративний суд, розташований у Львові, прийняв рішення, відповідно до якого партію Бойка-Медведчука було заборонено з передачею всього її майна у власність держави. Однак всі ці юридичні моменти не заважають депутатам від розпущеної ОПЗЖ ходити до парламенту, писати законопроекти, голосувати. Більше того, 17 липня стало відомо, що ця партія оскаржила рішення про свій розпуск. Як повідомляла Ольга Совгиря, на той час депутатка, а зараз суддя Конституційного суду, скаргу розглядатиме Касаційний адмінсуд у складі Верховного Суду протягом одного місяця після відкриття апеляційного провадження. Рішення Касаційного адмінсуду буде остаточним. Це рішення поки не оголошене. Але навіть якщо верховні судді підтвердять вердикт львівських колег, це не означатиме, що у Льовочкіна, Бойка, Медведчука (він також досі депутат, адже по ньому нема вироку суду) заберуть мандати.

Тут нагадаємо, що Гончаренко і співавтори проекту постанови не перші, хто намагається вигнати депутатів з проросійської фракції з парламенту. 27 квітня у Раді зареєстрували проект постанови про втрату депутатського мандата деякими народними депутатами. Чільний автор постанови "слуга" Олег Дунда, серед співавторів є і "зелені", і представники "Голосу", і депутати з інших груп і фракцій. Проект стосувався не всіх депутатів від ОПЗЖ, а лише чотирьох – Медведчука, Козака, Рабіновича і Качного. Коли коротко, то його автори пропонували позбавляти мандатів на тій підставі, що нардепи своєю проросійською діяльністю порушили присягу народного депутата. Втім, подібне звинувачення, хоча його і підтримує більшість українців, з юридичної точки зору виглядає натягнутим. У проекті постанови Гончаренка і колег підстави виписані грамотніше, але все одно не без зауважень.

Депутатів ОПЗЖ рятує заборона діяльності їх партії?

Перша підстава – низка депутатів від ОПЗЖ з моменту вторгнення рф постійно мешкають за межами України. Тобто за півроку тут не з’являлися. Але це стосується не всіх, хто обрався від "Опоплатформи". Друга підстава – не існує фракції ОПЗЖ, є групи "Платформа за життя та мир" і згадана раніше "Відновлення України", де не тільки колишні ОПЗЖешники. Всі розуміють, що Бойка і Столара у 2019 році обирали від "Опоплатформи", а не від щойно створених об’єднань, проте у Конституції є чіткий перелік підстав позбавлення депутатського мандату. Їх сім: за особистою заявою; набрання законної сили обвинувального вироку щодо депутата; визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім; припинення його громадянства або його виїзду на постійне проживання за межі України (сюди потрапляє Рабінович); якщо протягом 20 днів нардеп продовжує суміщати мандат з іншими видами діяльності, забороненими законом; у випадку смерті і невходження народного депутата, обраного від політичної партії до складу депутатської фракції цієї політичної партії або виходу зі складу такої фракції. До останнього пункту й апелюють автори постанови №7694. Але є кілька "але".

Перше стосується таких персонажів, як Столар і Абрамович. Вони втекли з фракції і утворили групу "Відродження України". Після цього ОПЗЖ мала прийняти рішення звернутися до керівництва Верховної Ради щодо позбавлення повноважень втікачів і до ЦВК, щоб замість позбавлених мандатів до Ради увійшли інші особи за партійним списком. Однак діяльність партії на той момент була призупинена, а зараз взагалі заборонена. Цією колізію і скористалися втікачі. Друге "але" поширюється на залишки ОПЗЖ, які згуртувалися навколо "Платформи за життя та мир". Коли писалася Конституція, законотворці не передбачили ситуацію заборони діяльності цілої партії, яка має фракцію в парламенті. Добровільно складати мандати нардепи забороненої ОПЗЖ не хочуть, а позбавити їх повноважень без юридичної колізії не виходить.

Тупик чи вихід варто пошукати?

Спікер Руслан Стефанчук каже: найкращий варіант знищення проросійських сил народ продемонструє на наступних виборах. Чудово, але вони будуть у 2024 році, якщо не вирішать провести відразу після перемоги. А що робити до того часу? У свою чергу віце-спікер Олександр Корнієнко стверджує: для позбавлення мандатів депутатів від ОПЗЖ треба змінювати Конституцію, а під час воєнного стану робити це заборонено. Тупик? Так, якщо нічого не робити, або відкинути постанову Гончаренка лише тому, що її ініціювали опозиціонери з "ЄС". Без політичної волі "терті калачі" з "Опоплатформи", до того "Опоблоку", ще раніше з Партії регіонів, СДПУ (о) і так далі сидітимуть не тільки в парламенті цієї каденції, а перефарбуються і пройдуть до наступного складу законодавчого органу. Як міцні господарники або як покаянні "ватники". Або просто будуть ляльководами перших чи других.

Спочатку припинення діяльності "Опоплатформи", а згодом і заборона партії відбувалися на патріотичній хвилі і тому підтримувалися переважною більшістю населення. Якщо на Банковій вирішать, що позбавлення мандатів усіх без винятку нардепів від ОПЗЖ стане остаточним ударом по проросійських силах і заодно матиме дуже позитивний ефект для рейтингу Володимира Зеленського, згадані вище колізії не виглядають непереборними.

Варіант перший: рішення РНБО. Після того, коли Верховний Суд не задовольнить скаргу ОПЗЖ і партія буде остаточно заборонена, Радбез рекомендує керівництву парламенту на період воєнного стану призупинити депутатську діяльність народних депутатів із забороненої партії. Тобто мандати у них не заберуть, але в законотворчій роботі участі вони не братимуть. Наскільки це законно? Тут слід зважати на два моменти. Приблизно половина цих діячів і так не бере участі в роботі Ради, бо відсиджуються по закордонах. У разі, якщо піднімуть крик, їм на прикладі когось одного чи двох можна продемонструвати дію пунктів 4 та 6 частини другої статті 81 Конституції: повноваження народного депутата припиняються достроково, зокрема у разі його виїзду на постійне проживання за межі країни. Ця норма б’є по тих, хто втік і не повертався. Вочевидь, інформація, коли такі горе-нардепи виїхали, є. Якщо Зеленський позбавив громадянства Ігоря Коломойського та Геннадія Корбана, мабуть, державі нічого не заважає застосувати згадані пункти Конституції до когось із ОПЗЖ. Ефект навіть від точкового позбавлення мандатів буде сильним: між позбавленням статусу нардепа та призупиненням депутатської діяльності вочевидь ці діячі виберуть другий варіант. Інша справа, чи зроблять так стосовно того ж Льовочкіна. Чи Столара. Які до війни були в ладах із Банковою.  

Другий варіант – діяти у той же спосіб, як із антиолігархічним законом. Після вступу в дію цього юридично не бездоганного документу мільярдери почали відмовлятися від активів, через які потрапляли в реєстр. Ще до того, як їх оголосили олігархами. Нічого не заважає зареєструвати у Раді законопроект про очищення влади від осіб, які сприяли російській агресії. З пожиттєвою забороною займатися політичною діяльністю. Його можуть прийняти швидко, а можуть і взагалі не прийняти. Якщо нинішні ОПЗЖешники поздають мандати. Зрештою, який їм зараз зиск від депутатства? Може, владі просто варто їм дохідливо натякнути, що відмова від мандату, як щиросердне визнання, полегшує відповідальність?..