Образа, гроші або тактична пауза: Чи справді Ахметов пішов з великої політики

До холдингу Ахметова входять: телеканали "Україна",  НЛО TV,   "Індиго TV", три футбольних телеканали, новинний канал "Україна 24", регіональний "34 телеканал"; оператор супутникового мовлення Xtra TV, ОТТ-платформа OLL.TV, міжнародні канали Ukraine 1, Ukriane 2, NLO TV 2, продакшн-компанії "Теле Про", "Допоможемо ТБ", медіаагентство "Медіа Партнерство Баінг"; сайт segodnya.ua і кросплатформений проект Vogue UA. Загальний обсяг вкладених інвестицій понад $1,5 млрд. І від цієї гігантської медіа-імперії Ахметов вирішив відмовитися. Чому?

Небажання потрапити в реєстр олігархів, місце в якому шкодитиме міжнародному іміджу – дійсно вагома підстава для відмови від медіа-бізнесу в Україні. Раніше депутатський мандат склав партнер Ахметова Вадим Новінський. Depo.ua писав про те, що у такий спосіб той намагається вийти з-під дії антиолігархічного закону та взяти паузу у політичній діяльності на період війни. Щоб потім, можливо, повернутися з новим політпроектом. Схожі мотиви могли рухати й Ахметовим. Зараз ситуацію в медіа складно назвати ринком – обрані телеканали працюють на телемарафоні, не обрані до марафону не допустили, але і перші, і другі мають спільні проблеми – катастрофічне падіння обсягів телереклами, повну невизначеність у майбутньому і вимушену оптимізацію кадрів.

То ж на рішення Ахметова могло вплинути одночасно три фактори. Перший – деолігархізація. На його телеканалах чи не найбільше критикувався антиолігархічний закон. Російське вторгнення, здавалося, помирило опонентів – на певний час про реєстр олігархів перестали говорити, а "Україна 24" долучилася до телемарафону. Так тривало, доки 30 червня президент Володимир Зеленський не ввів у дію Положення про реєстр олігархів. З одного боку, деолігархізації від України вимагають європейські партнери, але з іншого можна припустити, що мільярдери сподівалися на відтермінування запровадження реєстру на після війни. Коли потрапляння чи не потрапляння до переліку олігархів можна оцінювати за шкалою, що робив той чи інший багатій під час бойових дій, допомагав державі і Збройним силам, чи просто пересиджував війну. Тепер зрозуміло, що подібної шкали не буде. Тому Ахметов просто вирішив позбутися одного з критеріїв включення до переліку олігархів.

Нагадаємо – таких критеріїв чотири: участь у політичному житті; значний вплив на засоби масової інформації; бути бенефіціарним власником суб’єкта господарювання, який на день введення в дію закону є суб’єктом природних монополій або займає монопольне становище на загальнодержавному товарному ринку; бути мільярдером. Олігарх має відповідати мінімум трьом критеріям. Отже, особисто у політичному житті Ахметов участі не бере, у нього у Верховній Раді нема власної фракції, а жменька депутатів із його орбіти ні на що не впливає. Після анулювання Нацрадою ліцензій його телеканали зникнуть з ефіру. А через те, що в законі про олігархів є й про онлайн-медіа, під загальну гребінку потрапив сайт segodnya.ua та сайти телеканалів. Тобто після закриття всіх ЗМІ в Ахметова не буде ні значного, ні вибіркового, через власність на сайти, впливу на засоби масової інформації. 

Чому так само не зробили Ігор Коломойський і Віктор Пінчук, які мають чимале медійне господарство? Можливо, подібні плани були і в них, але Рінат Леонідович їх випередив. Можливо, і вони вчинять за його прикладом. А, можливо, існують кулуарні домовленості, що ці багатії, аби не потрапити в реєстр, відмовляться від інших активів, умовно, передадуть їх у "сліпі трасти", а їхні медіа будуть лояльними до влади і президента. Поживемо – побачимо. Але точно можна стверджувати: отримати тавро олігарха нікому з них не хочеться. Тим більше, коли олігархом не буде найзаможніший із них.

Другий фактор – в Ахметова зараз немає коштів, аби утримувати медіа-імперію, яка за місяці війни взагалі перестала приносити прибутки. У травні в інтерв’ю італійському телеканалу RAI Ахметов розповідав: довоєнна капіталізація активів групи SCM які наразі зруйновані, постраждали або законсервовані через військову агресію рф, перевищила $20 млрд. З огляду на те, що війна триває, сума втрат росте. А наприкінці червня у коментарі Forbes гендиректор ахметовського медіахолдингу Євгеній Бондаренко пояснював: "Ми намагаємося максимально задіяти людей, наскільки це можливо. Фінансова ситуація у групі не дозволяє це робити далі". На той момент працівників не скорочували, але половина з них перебувала у простої.

Після рішення власника на ринку праці може опинитися приблизно 4 тис. нових безробітних. Комусь поталанить знайти роботу в інших медіа, але на більшість очікує пошук заробітку, найімовірніше, не у фаховій сфері, бо медійний ринок зараз дуже звузився. Ахметов у своїй заяві дав зрозуміти: винен не він, а обставини, що склалися. "Короткий шестимісячний строк, визначений законом для продажу медіаактивів, і російська військова агресія проти України не дають можливості компанії SCM продати медіабізнес на ринкових умовах", – йдеться в заяві. Логіка очевидна: якби влада не впровадила реєстр олігархів під час війни, то 4 тис. працівників медіахолдингу не опинилися б у скруті. Від Ахметова геть без грошей вони не підуть, а от далі за цих людей відповідальна держава. Що підтвердила і директорка з комунікації SCM Наталія Ємченко: державою прийнято "абсолютно дискримінаційний" закон про олігархів, він робить подальші інвестиції в медіа в Україні неможливими.

За її словами, всі активи "Медіа групи Україна" (за виключенням ліцензій) залишаються у її власності. Тобто техніка, інше обладнання, інтелектуальні права, права на бренди, Майбутню долю цих активів менеджмент визначить у найближчі дні. Тут слід зауважити, що ні продати, ні передати комусь це майно зараз не вийде. Продавати невигідно. Та й покупці ризикують потрапити в реєстр олігархів. То ж цікаво, який варіант знайдуть в Ахметова. Не державі ж віддадуть. Також директорка з комунікації SCM спростувала попередню інформацію медіахолдингу про вихід на польський ринок. Ємченко зазначила: разом із відмовою від ліцензій на мовлення каналів медіа-групи припиняється дистрибуція цих каналів за кордоном, в тому числі у Польщі. Іншими словами, Ахметов взагалі відходить від медіа-бізнесу.

Чи означає це, що він програв і більше не займатиметься політикою в жодному вигляді? З України Ахметов нікуди не подінеться. І його бізнес також. Скоріше за все, багатій просто взяв тактичну паузу. А як надовго, побачимо по поведінці як людей з його орбіти, так і влади. Чи буде, приміром, деолігархізація однаковою для всіх, чи олігархів поділять на своїх і чужих. Та ще й наплодять нових.