Невдахи, екс-"регіонали" і "слуги"-перевертні: Хто і як здає Україну окупантам

Якщо кількома словами змалювати портрет наших воїнів, то вони мужні, вмілі, непохитні. Волонтерів – щирі, людяні, сміливі. А от збірні портрети зрадників так просто і не опишеш. От як описати без матюків і психіатричних термінів тих, хто наводить ворожу артилерію на рідні міста? Та все ж у посіпак ординців є спільні риси. Переважно, це невдахи. Хтось не зміг потрапити у владні кабінети, або був у них, але після 2014 року люди більше за таких осіб не голосують. Когось обрали мерами та головами ОТГ від проросійських партій і тепер вони розуміють, що після перемоги України свої посади втратять. А росіяни дають їм гарантії, що хоча б заберуть із собою після втечі. Є серед зрадників блогери-маргінали або просто міські божевільні. Як от призначений заступником окупаційного "мера" Бердянська Микита Самойленко. Себе він позиціонує як творчу особистість, стверджує, що бачить візерунки уві сні та розмовляє з камінням. Недалеко від цього дурника втік і його шеф, самопроголошений мер Бердянська Олександр Сауленко – пенсіонер, інженер з техніки безпеки. Очевидно, призначили керувати, бо першим зголосився.  

Схожий на Самойленка і херсонський колаборант Кирило Стремоусов, засновник ІА "Таврія Ньюс". Він – православний соціаліст-езотерик, затятий антивакцинатор. У 2020 році поширював фейки про "біолабораторії США в Україні". Балотувався у народні депутати та на посаду мера Херсона. Обидва рази – повний провал. Зараз цей невдаха роздає коментарі російським пропагандистам. Він нагадує "народного губернатора" Донецької області Павла Губарєва. Якщо його ще хтось пам’ятає. Губарєв особисто сприяв російській окупації Донецька, певний час перебував на керівних посадах в "ДНР". Але починаючи з 2016 року життя колаборанта пішло по похилій площині – його усунули звідусіль. Та з огляду на те, що перших ватажків донецьких і луганських сепаратистів у більшості своїй вже нема на світі, Губарєву пощастило. На нього куля поки чекає.

Ще одна спільна риса колаборантів – майже всі вони пов’язані або з Партією регіонів, або з її осколками "Опозиційним блоком" і "Опозиційною платформою – За життя". На цій категорії зупинимося детальніше, адже саме на тих, хто хоча б якось розбирається в питаннях управління, а не на міських божевільних, робить основну ставку ворог.

Так би мовити, статусних зрадників виявилося не так вже й багато. На цій особливості Depo.ua вже акцентував увагу. Як і на тому, що переважна більшість з цих колаборантів замість сісти до в’язниці за державну зраду, сепаратизм чи корупцію – сиділи у депутатських кріслах різних органів влади. Проти когось кримінальні справи розслідувалися, проте все спустили на гальмах. Чому так сталося – окрема історія, яку обов’язково потрібно розслідувати і винних покарати.

Балицький та інші посіпаки на Запоріжжі

Найяскравішим прикладом тут є Євген Балицький, колишній нардеп від "Опоблоку" і депутат Запорізької облради від цієї ж політсили. Саме його ставлениця Тетяна Данильченко призначена "мером" окупованого Мелітополя, а друзі і бізнес-партнери Балицького у цьому місті активно співробітничають з окупантами. Окремо про Данильченко розповідати особливо нема чого – депутатка Мелітопольської міськради, директорка підшипникового заводу, який контролює родина Балицького, затята "ватниця", яка конфліктувала з законним мером міста Іваном Федоровим. Вона була депутаткою міськради і в минулому скликанні, навіть секретарем міської ради. На виборах 2020-го Данильченко отримала менше 300 голосів. Так мелітопольці оцінили її попередню депутатську роботу.

Та повернемося до Балицького. Колишній військовий і бізнесмен. Двічі, у 2006 та 2007 роках балотувався до парламенту від Блоку Литвина, але депутатом не став. Політична кар’єра різко пішла вгору, коли перейшов до "регіоналів". У 2012-2014 роках був депутатом Верховної Ради від Партії регіонів, у парламенті минулої каденції – від "Опоблоку". Також балотувався і в 2019-му, але вибори програв. Він ніколи не приховував свою проросійську позицію. 9 травня 2017 р. у Мелітополі зі своїми соратниками організував ходу "Безсмертного полку", а в червні до наближених до Балицького осіб з обшуками завітала СБУ. Очевидно, погано шукали, бо 13 листопада того ж року в ефірі нині заблокованого каналу "112" нардеп висловив думку про можливість відокремлення території округу, який він представляє. За фактом сепаратистських заяв проти нього порушили справу.

Також у медіа повідомляли, що Балицький володіє ресторанним бізнесом в окупованому Криму, де надає знижки російським військовим. У червні минулого року Нацрада з питань телебачення і радіомовлення оштрафувала канал "НАШ" за те, що в його ефірі Балицький поширював російські наративи про зовнішнє управління. А ще будучи нардепом він вперто відмовлявся виступати українською. Коли ж до Мелітополя зайшли окупанти, місцевий канал "МТВ-плюс", який пов’язують з Балицьким, почав транслювати російське телебачення. Сам політик цинічно заявив, буцімто він нічого зробити не може, бо канал захопили. Проте будь хто у Мелітополі скаже, що всіма місцевими колаборантами ляльководить Балицький.

Крім Мелітополя також зафіксовано співпрацю з ворогом голови Михайлівської громади на Запоріжжі Володимира Рикуна. Він представляє ОПЗЖ. Але раніше обирався депутатом своєї громади від "Батьківщини". Тут варто наголосити, що попри окупацію і тиск росіян на Запоріжжі законно обрані мери і голови ОТГ від співпраці із загарбниками відмовляються. То ж такі, як цей Рикун, є одиничними випадками.

Недобиті зрадники з 2014-го: маємо те, що маємо

Зате цілу плеяду колаборантів із місцевих керівників зафіксували на Луганщині. На бік ворога переметнулися голови громад Марківки Ігор Дзюба, Мілового Олег Савченко, Рубіжного Сергій Хортів, Станиці Луганської Альберт Зінченко. Був ще мер Кремінної Володимир Струк, його труп знайшли 2 березня. Очевидно, зі Струком розібралися невідомі народні месники. Почнемо з Хортіва. Екс-"регіонал", у 2015 р. обраний мером від "Опоблоку", у 2020-му вдруге обрався, але вже від "Нашого краю". У 2014 році голосував за звернення Луганської облради щодо права закликати російські війська "для захисту Донбасу від київської хунти". У травні того ж року брав участь у блокуванні української військової техніки у Рубіжному. Тобто сепар, на якому тавра нема де ставити. Нічого іншого, окрім зради, від нього й не очікували. Питання в іншому: чому Хортів не сів ще в 2014-му?

Наступний – Ігор Дзюба. Цей очолює Марківку з 2006 року – ще та "консерва"! До речі, у 2020 році він балотувався до Старобільської райради від "слуг народу". А ось Олег Савченко з Мілового – з ОПЗЖ. Був "регіоналом", що традиційно для більшості перебіжчиків. Зрада ж четвертого із ще живих перевертнів, Альберта Зінченка, стала сюрпризом. Він очолив ВЦА в Станиці у березні 2021 року. В цю громаду Луганщини, яка на передовій війни ще з 2014 року, вкладалися значні бюджетні кошти. На жаль, вчасно не виявили цього "сплячого агента".

Хоча на окупованій частині Луганської області випадків зради серед посадовців вистачає, зокрема, серед керівників місцевих силовиків, суддів (сумний приклад – Старобільськ), проте вони все ж не масові. Як і на Донеччині. Там найбільше зрадників у Маріуполі. "Мером" міста, яке орки досі не можуть взяти, призначили Костянтина Іващенка, депутата міськради від ОПЗЖ. Також колишній "регіонал", керівник "Азовмашу". Його проросійська позиція не була секретом, він підтримував і визнання ОРДЛО. Але, що цікаво, у перші дні війни Іващенко чкурнув до Запоріжжя і повернувся до рідного міста, коли окупантам знадобився більш-менш підходящий гауляйтер. Поряд з Іващенком стали й інші місцеві ОПЗЖешники з міськради Олена Карпенко, Наталія Сотникова, Дмитро Хаджинов, Євген Хармишев.

Колаборанти з Харківщини: партійний вінегрет

Певна кількість запроданців виявилася і на Харківщині. Першим із мерів на бік ворога перебіг голова Куп’янська Геннадій Мацегора. Також із ОПЗЖ. Він просто здав рідне місто окупантам без бою. Кажуть, Мацегора вже втік до росії. А от мер містечка Південне Олександр Брюханов (обраний від "Слуги народу") не встиг втекти. Його затримали. Цей діяч раніше був мером свого міста, але від Партії регіонів. Зрадив і мер Балаклії Іван Столбовий. Колишній "регіонал", потім був в "Опоблоці", а міським головою у 2020 р. обрався від "Блоку Кернеса – Успішний Харків".

Прибився до ординців також депутат Липецької сільради Харківщини від "слуг народу" Вадим Кудіков. Колишній футболіст, який не зміг реалізуватися в якості воротаря, потім бізнесмен. Тут історія як із Зінченком зі Станиці – родина Кудікових була на хорошому рахунку у влади і зрада стала неприємним сюрпризом.

Є зрадники й в Ізюмі: колишній мер Олександр Божков, депутати міськради Юрій Козлов та Анатолій Фомичевський. Останній провів окупантів до рідного міста, показавши їм незахищений шлях. Тобто, руйнування в Ізюмі – це і його рук справа.

Херсонщина: Сальдо точно, Ковальов під питанням

Нарешті – Херсонщина. Тут ситуація складна. Мер обласного центру Ігор Колихаєв від співпраці з окупантами відмовився, Й ті вже знайшли йому заміну – Олександра Кобеця, котрий, як повідомляють ЗМІ, начебто був шофером у Колихаєва. Повідомили підозру у держзраді і депутату Херсонської міськради від партії мера "Нам тут жити!" Іллі Карамалікову. Будемо сподіватися, що це лише збіги, і більше зрад в оточенні мера Херсона не буде.

А ось "головою ОДА" окупанти призначили Володимира Сальдо – мабуть, найдосвідченішого з усіх колаборантів. Тричі поспіль (2002, 2006, 2010) обирався херсонським міським головою, у 2012-му – нардепом від Партії регіонів. Але після 2014-го політична кар’єра Сальдо пішла під укіс. На місцевих виборах 2015-го він йшов під брендом "Наш край" – до посади не дійшов, у 2020-му вийшов у другий тур мерських виборів із Колихаєвим, але програв. Ось тут знову виникають питання до роботи наших спецслужб: влітку 2016 р. у мережі опублікували аудіо, на якому людина, з голосом схожим на Сальдо, зізнавалася у співпраці із ФСБ. СБУ тоді почала перевірку, але, схоже, Сальдо вдалося домовитися. Також у мережу виклали його фотографії разом із екс-нардепом Олексієм Журавком, який подався на росію, та пропутінським актором Михайлом Пореченковим. Одним словом, з якихось причин спецслужби не захотіли розкрити "консерву" вчасно і вона "вибухнула". Те, що окупанти ангажували Сальдо, погано. Не так, щоб у нього була надто велика підтримка в регіоні. Він просто має там багато зв’язків, допомагатиме тиснути на бізнес і фальшуватиме так званий референдум. Який ворог планує провести найближчим часом.

Завершуючи про Херсонщину, мабуть, не варто забувати про нардепа-"слугу" Олексія Ковальова. Той поїхав в окуповану область начебто для роботи зі своїми виборцями. У президентській політсилі його покарали призупиненням членства у фракції. А чи не замало? Історія з цим нардепом вкрай неприємна для влади, але щоб колабораціонізм ніколи не повторювався, не можна вдаватися до половинчастих заходів. Ні до чужих, ні тим більше до своїх. По Ковальову має бути чітка відповідь: зрадник чи ні.