Турне президента на тлі "захоплення" Бахмута: Що Зеленський везе із Джидди та Хіросіми

Візит Зеленського до Саудівської Аравії: головні висновки

По дорозі до Японії на зустріч з лідерами G7 президент України Володимир Зеленський завітав до Саудівської Аравії, де не тільки зустрівся з тамтешніми вельможними очільниками, а виступив перед представниками Ліги арабських націй. В арабському світі на події в Україні часто дивляться або з байдужістю – це не їхня війна, – або очима російських пропагандистів, які щодня 24 години на добу транслюють свою брехню через Russia TV арабською. У жовтні минулого року саудівці підтримали скорочення видобутку нафти країнами ОПЕК+, що допомогло росіянам збільшити прибутки від продажу енергоресурсу. Тоді політику саудитів жорстко розкритикували американці, а президент США назвав рішення ОПЕК "короткозорим". При цьому важливо зазначити: делегація Саудівської Аравія на рівні ООН підтримала резолюції, які стосувалися України, тобто засудила російську агресію.

З огляду на неоднозначну позицію саудівців, візит Зеленського мав дуже важливе значення. По-перше, сам факт приїзду до цієї держави помітили всі світові медіа, отже, для країн, які орієнтуються на заможних і впливових саудитів, це сигнал, що в оцінці війни в Україні треба коливатися в унісон із Ер-Ріядом. Звідси – по-друге: куди коливатися. Наслідком зустрічей Зеленського стала заява саудівської влади, що та – за "активний нейтралітет". А кронпринц Мухаммад бін Салман аль Сауд навіть запропонував докласти зусиль для посередництва між Україною та росією. Вочевидь, ніякого власного мирного плану у саудитів немає, але вони цими заявами дають зрозуміти, що не підтримують росію у війні проти України, проте мають власні інтереси у повоєнній архітектурі, і ці інтереси не в усьому збігатимуться із західними.

По-третє, кронпринц Мухаммад запросив Зеленського виступити на саміті Ліги арабських держав, що відбувся у Джидді. Тобто надав нашому президенту потужний медіа-майданчик. Це серйозний дипломатичний ляпас Москві, адже на засіданні Ліги арабських держав присутні представники і з Азії, і з арабської частини Африки, де особливо активно працюють російські агенти впливу. Нарешті, по-п’яте: якщо після успішного візиту Зеленського так само успішно із арабами працюватимуть наші дипломати, ми отримаємо дуже суттєвий внесок бізнесу цих держав у повоєнну відбудову.

Чи змінять своє ставлення до війни в Україні арабські політики та суспільство у цих країнах? Нашими відкритими союзниками вони не стануть, зброєю не допомагатимуть, формулу миру Зеленського також не підтримають, проте нам важливо не це. Важливо, щоб, по-перше, вони дійсно дотримувалися нейтралітету і ніяким чином не допомагали росії у військовій сфері. По-друге, щоб була переглянути їхня політика, яка дозволяє росії обходити санкції. Цього, принаймні на найближчий час, вистачить.

Саміт G7 у Хіросімі на тлі радості кремля через "взяття" Бахмута

Наступною точкою великого міжнародного турне українського президента стала японська Хіросіма, де відбулася зустріч лідерів країн "Великої сімки". Тут зупинимося на найважливіших заявах і рішеннях. Насамперед – згода США та союзників надати Україні винищувачі F-16. Тобто "коаліція винищувачів", про яку говорив Зеленський під час поїздки до Європи, стає реальністю. Так, сучасні літаки українці отримають не завтра і навіть не післязавтра, потрібен час для підготовки пілотів, але і це табу наші партнери зняли. Друге: США оголосили новий пакет військової допомоги Україні на $375 млн. У ньому з найважливішого – боєприпаси. Третє: найвпливовіші країни світу готують нові санкції проти країни-агресорки, а також домовилися про покарання тих, завдяки кому росія обходить санкції. В Євросоюзі вже оголосили про обмеження для 90 компаній, які допомагають Москві рятуватися.

Четверте: від летаргічного сну прокинувся генсек ООН Антоніу Гутерреш, який заявив про необхідність реформи Радбезу. Про реформу – гарний знак, головне, щоб та завершилася вигнанням росії з вищого безпекового органу ООН назавжди, а не очікування, коли ж у московітів буде добрий цар, щоб повернути їх назад.

Нарешті, п’яте. Зустрічі Зеленського в Японії відбувалися на тлі тривожних повідомлень з міста-фортеці Бахмута. Вчергове про взяття багатостраждального райцентру повідомив військовий злочинець Євген Пригожин, який при цьому заявив, що до 25 травня "вагнерівці" покинуть населений пункт і передадуть його оборону російській армії. А путін навіть пообіцяв нагороди за взяття Бахмута. Про ситуацію закордонні ЗМІ спитали у Зеленського, його відповідь інтерпретували по-різному. Тому Банковій довелося уточнювати, що мав на увазі президент. Зрештою сам Зеленський запевнив: Бахмут – не захоплений. А генерал Олександр Сирський роз’яснив: ЗСУ контролюють незначну частину міста, ситуація складна, проте оборона триває, при цьому наші захисники просуваються по флангах і в передмісті і наближаються до тактичного оточення росіян.

Отже, маємо браваду Пригожина, яку підтримав і путін, бо тема "звільнення Артемівська" у дні, коли в Японії відбувається саміт "Великої сімки", має виключну значимість для російської пропаганди. Та намагається відпрацювати темник "замість обіцяного Україною контрнаступу, ЗСУ з Бахмута відступають". Тобто, як кажуть у кремлі, "СВО триває за планом". З іншого боку – трохи запізнілі коментарі від наших уповноважених спікерів. Вони мали б з’явитися до того, як Зеленського про ситуацію запитали іноземні журналісти. Щоб він міг послатися на зведення військового командування. Це, по-перше. По-друге, і самі військові, й експерти, і навіть Ігор Гіркін, називають окупацію Бахмута пірровою перемогою росіян, оскільки ті тепер опинилися у повністю розбитому місті, де немає куди сховатися від української артилерії. Для взяття міста росіяни поклали десятки тисяч своїх вояків, а втримати його буде вкрай складно. То ж заява Пригожина про наміри вивести "вагнерівців" із Бахмута – це спроба перекласти вину за майбутньою втечу росіян із захопленого українського міста на регулярну армію. Себто, на Шойгу з Герасимовим.

Як російська пропагандистська шумиха про "повне захоплення Бахмута" вплинула на рішення "Великої сімки"? Ніяк. До цього міста була прикута значна увага медіа, проте і наші військові, й інші уповноважені особи казали, що українські оборонці можуть покинути Бахмут, але рішення про це буде прийматися тільки тоді, коли оборона Бахмута повністю виконає свою стратегічну мету. До того ж оборона ще триває, просто змінюється її формат. Наприклад, для утримання своїх флангів окупаційна армія підтягує резерви, які перекидають з інших ділянок фронту. Іншими словами, кремлю дуже хочеться, щоб ймовірна втрата ЗСУ контролю над Бахмутом вплинула на наших партнерів, продемонструвала їм, що українська армія десь відступає, посіяла скептичні настрої. Однак ні на кого іншого, окрім зазомбованого населення росії, це не вплине.