Трампісти і Сі Цзиньпін на проводі: Як Україні зламати нову тактику кремля

Тактика, яку росія втілювала, починаючи з жовтня минулого року і донедавна, провалилася. У цієї тактики було три ключові елементи. Перший: енергетичний шантаж Європи і залякування холодною зимою. Зима виявилася теплою, проблему заміщення російських енергоресурсів європейці вирішили ефективно, тому пропагандистська тема "Європа замерзає без російського газу" зійшла нанівець. Жодних масових протестів проти зростання тарифів у європейських країнах не було. Тобто, "запалити" вулиці Парижа, Берліна, Риму чи Лондона не вдалося. Це означає, що, по-перше, політичні еліти Євросоюзу зуміли зберегти довіру населення до своїх дій, спрямованих на допомогу Україні, по-друге, російська агентура, яка мала розгойдувати човен, виявилася нікчемною.

Другий елемент: руйнація ракетними обстрілами енергетичної інфраструктури України для провокування протестних настроїв всередині нашої держави. У нас протягом зими не було жодної акції протесту, навпаки, внутрішня мобілізація українців лише зросла. Завдяки самовіддачі енергетиків та підтримці наших друзів вдалося максимально оперативно ремонтувати пошкодження та розгорнути мережі гуманітарної допомоги. Ми – вистояли. А росія тепер відчуває дефіцит ракет дальньої дії. Що видно як по тривалих паузах між ракетними атаками, так і по тому, що зараз використовується агресором.  

Третій елемент: спроба зірвати ленд-ліз. Серія засідань у форматі Рамштайну, останнє з яких відбулося цього тижня, довела, що наміри росії провалилися. Так, Україна ще не отримала всього обіцяного, тому, ймовірно, і затримується довгоочікуваний масштабний контрнаступ. Але ми отримали суттєву допомогу системами ППО, відбувся прорив у постачанні бронетехніки, ми ще поступаємося окупантам міццю артилерії, проте нинішній стан непорівнянний із тим, як і чим доводилося воювати ще півроку тому.

Зараз стає очевидним, що Москва змінює тактику. Її перша мета – не допустити українського контрнаступу навесні. Друга мета – постаратися змінити порядок денний з потужної підтримки України західними партнерами на сумніви в завершенні війни цього року. Нагадаємо, в низці країн-союзниць, перш за все в США, де-факто стартує передвиборчий процес, а це – нові можливості для інспірування скандалів та розколів. Третя мета – нав’язати невигідний Україні мир. На полі бою росіяни перемогти не можуть, але путін досі впевнений, що час працює на нього.

Чи дійсно республіканці хочуть поразки України?

"Любий друг" росії Дональд Трамп має всі шанси поступитися в праймеріз своєї партії молодшим за віком конкурентам. Висловлювання двох із них – губернатора Флориди Рона Десантіса та екс-представниці США в ООН Ніккі Гейлі – щодо російської агресії і підтримки України, на жаль, засвідчили, що одним із головних таранів, яким кандидати від республіканців пробиватимуть собі дорогу в Білий дім, буде перегляд політики "необмеженого чеку" для українців. Наскільки це небезпечно для нас саме зараз?

Незалежно від того, що говорять Трамп, Десантісчи хто там ще з критиків приєднається до перегонів, військова допомога та фінансова підтримка України від США триватиме, допоки в Овальному кабінеті господарює Джо Байден. Днями американці оголосили про новий пакет допомоги на суму $460 млн. За даними Пентагону, до нового пакету ввійдуть: військова техніка, включно з HIMARS, радари повітряного спостереження, протитанкові системи Javelin, машини групи вогневої підтримки піхоти Bradley, прилади нічного бачення, запасні частини та інше обладнання. То ж ризик не в тому, що кандидати від республіканців атаками на Байдена спроможуться зупинити або зменшити допомогу, а у зміщенні акцентів в оцінці акту агресії росії. Не будемо тут цитувати Трампа, з ним все давно зрозуміло. Звернемося до заяв Десантіса, якого називають фаворитом праймеріз.

У його висловлюваннях щодо російського вторгнення в Україну виділимо три ключових моменти, які, вочевидь, він повторюватиме неодноразово. Перший момент: адміністрація Байдена робить для України занадто багато, не маючи чітко визначеної мети, і вчиняє дії, які ризикують спровокувати війну між США і росією. Ми сприймаємо таку заяву як антиукраїнську, російська пропаганда, навпаки, тішиться з неї, але насправді Десантіс подібним висловлюванням просто хоче підгребти під себе виборців Трампа. Бути більшим трапістом за самого Трампа. Прихильники трампізму, серед іншого, вважають, що для процвітання Америки президент повинен займатися вирішенням внутрішніх проблем, у тому числі посиленням збройних сил, а не витрачати величезні кошти платників податків на допомогу іншим державам. Тим більше, коли мова йде про військову допомогу. Коли Десантіс каже, що Білий дім немає чітко визначеної мети, допомагаючи українцям, то вдається до відвертої маніпуляції. За що його розкритикували колеги по партії.

Значно гірший для нас інший посил цього політика – американці "все більше заплутуються у територіальній суперечці між Україною і росією". У МЗС України запросили американського політика приїхати та особисто побачити різницю між війною та "територіальною суперечкою". Приїде? Питання краще ставити інакше – чи знайшла наша дипломатія аргументи, щоб такий візит відбувся і став корисним для нас.

Заявою про "територіальну суперечку" губернатор Флориди, на жаль, грає на руку кремлю. Свідомо чи несвідомо, але факт залишається фактом. У подальшому, коли праймеріз вийде на рівень дебатів кандидатів у президенти, існує ризик внесення у публічний простір цим політиком тези про необхідність мирних переговорів між Києвом і Москвою і територіальних поступок з нашого боку в обмін на мир.

Третій момент: Десантісу, щоб посунути Трампа, доведеться перевершити того в популізмі. То ж від нього можна очікувати мінливих заяв. Від миротворчих до навпаки, войовничих. Щоб зосередити всю увагу на власній персоні. Це погано для нас тим, що інші наші союзники не матимуть зрозумілої картини, чого ж очікувати від республіканців загалом і Десантіса зокрема. Американська преса звернула увагу, що цей діяч раніше критикував Барака Обаму за слабку відповідь на анексію Криму. Ба, він навіть дорікав Трампу за хороші стосунки з путіним.

Як нам діяти у відповідь на подібного роду висловлювання американських політиків? Точно не варто налаштовувати проти себе різкими коментарями. Потрібно розуміти, що двопартійна підтримка військової допомоги Україні зберігається, президентські вибори в США не завтра, а от публічні суперечки з представниками американського істеблішменту тільки допомагатимуть російській пропаганді.

Настрої у Європі

Тут можна виділити також три тенденції. Перша: протягом року війни єдиним союзником путіна в Європі як був, так і лишився тільки офіційний Будапешт. У кількох країнах ЄС відбулися вибори, на результати яких у кремлі дуже сподівалися, проте марно. Перш за все це вибори в Італії, де перемогли крайні праві, які не послабили, а навпаки посилили військову допомогу. І вибори президента Чехії, які виграв Петер Павел, а не проросійський кандидат. Залишається достатньо високою і підтримка нашої боротьби серед громадян європейських країн. Про це свідчить опитування, опубліковане Єврорадою з міжнародних відносин. Те, що в одних країнах рівень підтримки вищий, в інших нижчий, не є якоюсь сенсацією. Згідно з іншим опитуванням, від Eurobarometer, 65% жителів Європейського Союзу підтримують постачання в Україну озброєння. Це зараз куди важливіше, аніж те, як бачать європейці конфігурацію завершення війни.

Як і в американському політикумі, не без ложки дьогтю і в європейських підходах щодо допомоги України. За даними  The Telegraph,  Франція хоче отримати гарантії того, що угода про спільну закупівлю озброєнь вартістю 2 мільярди євро піде на користь лише фірмам, що базуються в ЄС. Це сповільнить виробництво боєприпасів та іншого необхідного для України, адже таку продукцію дешевше виробляти за межами Євросоюзу. У Брюсселі проти цього. Чи когось здивувало, що це позиція саме офіційного Парижу? Мабуть, ні. Але тут потрібно розуміти два моменти. По-перше, військова допомога від наших союзників в Європі триватиме, вони знайдуть спосіб, як вирішити внутрішні тертя. По-друге, важливий сам факт винесення назагал цієї неприємної історії. Якщо відносно недавно серед європейських політиків не було одностайності щодо термінів та обсягів допомоги Україні, то нині ті, хто гальмує процес або намагається заробити зайву копійку, виглядають негарно в очах суспільної думки.

Яку гру веде Сі Цзиньпін

Depo.ua раніше детально аналізував так званий мирний план Китаю і те, в який спосіб Пекін його використовуватиме. Зараз анонсують візит китайського кормчого до Москви, а потім він начебто планує поговорити з президентом України Володимиром Зеленським. Уперше з початку війни. В експертному середовищі існують різні припущення, як візит Сі Цзиньпіна відобразиться на війні росії проти України. Від версії, що він хоче стати таким собі анти-Байденом, миротворцем, хоча справжня мета – врятувати росію від поразки у війні, бо інакше розсиплеться і без того крихка модель нового глобального центру сили на чолі з Китаєм. Керівництво якого політично та економічно підтримує путінський режим. До версії, що під час візиту Сі Цзиньпін може заявити про посилення підтримки Москви, у тому числі у військово-технічній сфері. Сигнал про це побачили у спільних військових навчаннях Китаю, росії та Ірану в Оманській затоці.

Насправді, від візиту Сі точно не варто чекати припинення російської агресії. Що б не запропонували китайський та російський керівники, це не влаштовуватиме Україну, бо не передбачатиме добровільного виведення російських військ з усіх наших територій. Серед того, що вони можуть спільно народити – ініціатива припинення вогню з обох боків. Щоб потім звинуватити Україну у небажанні пристати на цю ініціативу.

Існує ще одна небезпека. Не від зустрічі в Москві двох авторитарних діячів, а від телефонного спілкування Сі з Зеленським. Для Пекіна цей дзвінок дуже потрібний, адже він легітимізує в очах світової спільноти Сі Цзиньпіна як глобального гравця і миротворця. Дзвінок дуже потрібний путіну, бо розмова українського і китайського лідерів неоднозначно сприймуть наші партнери. А американські конкуренти Джо Байдена обов’язково загострюватимуть на цьому свою увагу. Чи потрібен цей дзвінок Україні? Відмовлятися не можна. Проте слід розуміти, що це не буде розмова з другом. Радше її мета – посварити нас з друзями.