Байден проти путіна і Сі Цзиньпінь збоку: Що нового ми почули про війну і мир в Україні

Нацист Гесс, антисеміт Столипін і ядерний попіл. Про яке майбутнє розповів путін

Головний військовий злочинець сучасності путін виголосив промову перед федеральними зборами. Це дійство постійно відкладалося, що ставило кремль у незручну ситуацію, коли доводилося шукати виправдання, чому ж цар мовчить. А тут ще й так звані військові блогери в купі з Євгеном Пригожиним та Ігорем Гіркіним, які підігрівають зрадофільські настрої, що "спецоперація" йде не так. Зрештою, путін був вимушений підбити якісь підсумки та намалювати якісь перспективи під річницю ініційованої ним кривавої авантюри. Що з цього вийшло? За півтори години виступу слухачі в залі аплодували близько 60 разів. Дивно, що так мало, адже виступав диктатор перед подільниками. У залі не було зайвих – всі, від депутатів до глав релігійних організацій, підтримують війну.

Оваціями публіка зустрічала маячню свого хазяїна про "нацистів" у Києві, яким допомагає Захід, про геїв і "гендерно нейтрального Бога", про те, що це не росія почала війну. Бункерний дід цитував нацистського злочинця Рудольфа Гесса про "гармати замість масла", чорносотенця Петра Столипіна, вбитого в Києві у 1911 році очільника уряду часів царя Миколи Кривавого, неназваних західних політиків і таких само неназваних американських експертів. Загалом звернення путіна складало враження повної відірваності від реальності. Зате він насичував інформаційний простір міфами про міцну російську економіку, про відсутність безробіття у росії і, звісно ж, про успішність окупаційної армії.

Власне, з цього продукування міфів варті уваги лише два моменти. Перший: про начебто стабільну російську економіку попри санкції. Головний кремлівець засипав публіку процентами, де в росії щось зросло, а за те, що впало, винним робив не тільки Захід, а олігархів, яких росіянам не шкода, нацзрадників. У російської аудиторії зрештою мало скластися враження, що все налагодиться, імпортозаміщення дасть поштовх розвитку промисловості, брак іноземних інвесторів компенсують свої, які вкладатимуть гроші в масове будівництво, ремонт доріг та інфраструктури ЖКГ. Головний міф, який продукував тут путін – проживемо і без Заходу, а він собі ж гірше робить. Нічого нового. Перелицьований пропагандистський фейк про змерзлу без російського газу Європу.

Другий момент – заява про призупинення участі у договорі про стратегічну наступальну зброю. Коротко нагадаємо, про що йдеться. Угода щодо лімітів на кількість боєзарядів і засобів їх доставки, лімітів на вагу балістичних ракет тощо (СНО-1, англійською Strategic Arms Reduction Treaty, START-1) була підписана першим і останнім президентом СРСР Михайлом Горбачовим і президентом США Джорджем Бушем-старшим 31 липня 1991 року. Вона вступила в дію у грудні 1994 року, коли СРСР уже зник. Цю угоду називають найскладнішою і найважливішою домовленістю стосовно скорочення арсеналів ядерної зброї. Завдяки її виконанню наприкінці 2001 року ліквідували приблизно 80% усієї стратегічної ядерної зброї. Дія угоди завершилася у 2009 році. Після цього Вашингтон і Москва домовилися про нову угоду (СНО-2, або START-2), її підписали все той же Буш-старший та перший президент рф Борис Єльцин 3 січня 1993 року. Сенат США ратифікував угоду у січні 1996-го, дума у квітні 2002-го. Однак американці і росіяни посварилися через іншу угоду, про протиракетну оборону, яка діяла ще з 1972 року, і росія вийшла з СНО-2. Тобто угода не набула чинності. До теми контролю та обмеження стратегічного ядерного озброєння Вашингтон і Москва повернулися у 2010 році в період короткотермінової розрядки між цими країнами. Тоді Барак Обама і Дмитр Медведєв (до речі, вчора під час виступу путіна він традиційно заснув) підписали угоду СНО-3, або New START. Участь в цій угоді в односторонньому порядку й призупинив путін. Вона передбачає, що США і рф скоротять у своїх арсеналах кількість ядерних боєзарядів до 1550 одиниць, міжконтинентальних балістичних ракет, балістичних ракет підводних човнів і важких бомбардувальників – до 700 одиниць. Уточнимо важливий нюанс: за президентства Трампа США призупинили участь в угоді, вважаючи її невдалою для Америки, і повернулися до домовленостей з приходом у Білий дім Джо Байдена.

Очільник Держдепу США Ентоні Блінкен назвав рішення Москви прикрим і безвідповідальним. Утім, ще у минулому році росія відмовила експертам зі Сполучених Штатів в інспектуванні своїх ядерних об’єктів. Тому вчорашня заява путіна ніяка не сенсація, а констатація того, що вже й так де-факто існує. Наскільки це страшно для нас і світу загалом? Навколо цієї угоди завжди відбувалися різноманітні політичні ігрища, Москва і Вашингтон використовували її для дипломатичного тиску один на одного. Зараз новий виток у цій історії. Призупинення путіним участі росії в угоді не робить світ безпечнішим, проте і не є чимось апокаліптичним.

По-перше, ядерні арсенали мають й інші країни, загроза розповсюдження зброї масового знищення від таких, як, наприклад, КНДР значно більша. По-друге, мета заяви – пропагандистська: показати своїй аудиторії щось, що на певний час затьмарить розмови про невдалий хід "спецоперації". Така собі "кузькина мать" на новий лад. Звідси й погрози відновити ядерні випробування буцімто у відповідь на якісь наміри американців. Чого вони варті? Тут заслуговує на увагу оперативність, з якою МЗС країни-терористки кинувся пояснювати, що та нарощувати ядерний потенціал не планує. По-третє, гонка озброєнь під час "холодної війни" витягала з СРСР неймовірні ресурси, що зрештою ослабило економіку настільки, що та не витримала навіть незначних косметичних змін, якими була горбачовська перебудова. Нинішня російська економіка – не радянська за ресурсом. Вона надто слабка, аби тягатися у гонці озброєнь із західним світом.

Отже, бравурну войовничість почули, про "прекрасне майбутнє під санкціями" також. Проте у виступі путіна не вгледіли рецепту швидкого дива. Нема відповідей на питання, коли завершиться війна, коли росія здобуде "перемогу", яку у кремлі підданим обіцяли ще рік тому, коли світ не шарахатиметься від росіян, як від прокажених. Не було і гасел на кшталт "вставай страна огромная", без яких ні військова, ні економічна мобілізація неможливі. Якщо коротко, спіч путіна перед федеральними зборами – чергова спроба переконати своїх громадян, що у нього є план. І все йде за планом, якого ніхто не бачив. І в існуванні якого починає сумніватися навіть зазомбоване пропагандою населення.

Які неприємні новини повідомив Байден путіну з Польщі

Виступ Джо Байдена у Варшаві, куди він прибув після неочікуваного візиту у понеділок до Києва, був значно коротшим за промову путіна. Й емоційнішим. Зараз, коли російський диктатор намагається спровокувати масштабну ескалацію, сила емоцій дуже важлива. У промові Байдена також виділимо два найцікавіших моменти. Перший: росії ніколи не вдасться досягти перемоги. "Сумнівів бути не повинно: наша підтримка України не похитнеться, НАТО не буде розділеним, і в нас не настане втома. путін вже втратив силу, а українці далі будуть воювати за свою землю", – наголосив президент США. І поділився емоціями від відвідин української столиці: "Київ міцно стоїть. Київ вільний".

Це не просто повторення Байденом сказаного, а чіткий сигнал партнерам Вашингтона, що допоки путін не виведе окупаційні війська з України, не може бути й натяків на повернення минулих взаємин з Москвою та на спроби відкрутитися від військово-технічної і фінансової допомоги Україні. А ще сигнал російським елітам – поки путін при владі, ситуація тільки погіршуватиметься. За словами Байдена, США та Європа ніколи не загрожували росії, не збираються атакувати її й зараз. "Мільйони російських громадян хочуть жити у мирі зі своїми сусідами. Вони ніколи не були ворогами. Це – трагедія. Президент путін обрав війну і те, як довго війна триватиме, це його вибір. Він може зупинити війну", – зазначив глава Білого дому. З приводу росіян, які хочуть жити в мирі, теза сумнівна, але зрозуміло, навіщо Байден на цьому акцентував – він сподівається, що у російських еліт є бодай залишки інстинкту самозбереження. І вони спробують зупинити кінець своєї країни.

Ще один важливий момент – не у сказаному американським лідером, а в самому факті візиту Байдена до Києва і до Польщі саме зараз. Ми є свідками кількох процесів, які загострилися в кінці першого року війни. Перший процес – намагання агресора наступати широким фронтом, особливо на Донбасі. Загальновідомо, що путін розпорядився захопити всю територію Донеччини та Луганщини за найближчі тижні. В разі провалу планів бункерному діду стане неможливо зупинити хвилю зрадофілії всередині своєї держави. То ж цілком імовірно, за поребриком можуть статися цікаві події. Вже спостерігаємо за розгортанням конфлікту між Пригожиним, його "вагнерівцями" та військовим командуванням.

Другий процес – окрім наступу росіян говорять і про контрнаступ ЗСУ. Де саме на нього чекати, існують різні думки, але їх об’єднує спільне: у випадку такого ж вдалого і стрімкого контрнаступу, як це було на Харківщині, є висока вірогідність, що розповіді путіна про "звільнені території" стануть анекдотом. Для Байдена, який очолює союзницьку коаліцію, успіх українських оборонців буде і його особистим політичним успіхом.

Третій процес – вступ у гру Китаю, лідер якого обіцяє оголосити мирний план. Depo.ua припускав, що може бути в цьому документі, і чому він з’явився саме зараз. Існують й альтернативні думки, які зводяться до того, що Китай втомився від вибриків путіна і хоче запропонувати мирний план та переконати хазяїна кремля в необхідності відступитися від України. Що там насправді, побачимо дуже скоро. Принаймні, глава МЗС України Дмитро Кулеба, якого з планом побіжно познайомив китайський дипломат Ван Ї, на сполох не б’є. Та й візит згаданого Ван Ї до Москви може свідчити, що Пекін готує ґрунт для ефектного піару свого кормчого Сі Цзиньпіна, який 24 лютого вийде з мирною ініціативою. Але, як би вона не виглядала, у нас вже є наша "формула мира", яку публічно підтримало чимало країн. За словами Володимира Зеленського, голосування в Генеральній Асамблеї ООН за резолюцію про українську "формулу миру" має відбутися 23 лютого. Якщо воно буде позитивним, за великим рахунком стане байдуже, що від себе запропонує Сі Цзиньпін. Та нехай Китай краще грається у будь-які мирні ініциіативи, ніж всерйоз розглядає можливість допомагати росії поставками летальної зброї у війні проти України.