Три шляхи для Сі Цзіньпіна: Куди заведе Китай новий "великий кормчий"

"Західні країни на чолі з США чинять проти нас всебічне стримування, оточення і придушення, що створює безпрецедентно серйозні виклики для розвитку нашої країни", – цитує виступ Сі Цзіньпіна перед членами вищого дорадчого органу Китаю  The Wall Street Journal. Видання звертає увагу на те, що раніше лідер КНР загалом утримувався від прямої критики США в публічних коментарях. Що ж змінилося? У публікації зазначається: Сі стикається зі звинуваченнями інвесторів у тому, що економіці країни завдано шкоди його політикою, зокрема її акцентом на національній безпеці. The Wall Street Journal звертає увагу на важливу деталь: звинувачення прозвучали перед політичною елітою, то ж звертаючись до цієї аудиторії Сі Цзіньпін намагався перекласти провину за свою політику на зовнішнього ворога.

Антиамериканська риторика й раніше лунала від високопосадовців Піднебесної, зокрема, від представників дипломатії. А цитована заява вождя китайських комуністів у дусі "холодної війни" може підвищити градус протистояння між Пекіном і Вашингтоном на публічному рівні. З огляду на фактичну підтримку режимом КНР агресивної політики Москви, поглиблення цього протистояння становить значні ризики для України.

Як Китай допомагає кремлівським злочинцям

Досі допомога Пекіна путіну зосереджувалася на двох напрямках. Перший: економічний. Китайці сприяють уникненню росією санкційного удару. Не лише вони, а й Індія, Пакистан, ОАЕ та багато інших країн. Проте пануючі режими у цих країнах, на відміну від китайських комуністів, не планують зазіхати на економічну і технологічну першість західного світу та його союзників, а банально користуються ситуацією або скуповуючи російську сировину дешевше, або з вигодою для себе допомагаючи обходити санкції. Другий напрямок підтримки – політичний. Вдавана нейтральність щодо російської агресії проти України (її китайські посадовці жодного разу не назвали війною), презентація "мирного плану", в якому чітко проявляється лояльність до Москви, адже не йдеться про виведення окупантів з наших територій, проросійські наративи китайської пропаганди, союзництво на рівні ООН та інших міжнародних структур – все грає на руку путіну. 

Можна довго переливати з пустого в порожнє, що китайці хочуть послаблення росії та перетворення її на свого васала. На сьогоднішній день нас мало гріє думка, коли Китай підгребе російські території чи скупить задешево російські активи, бо більш нагальним виглядає можливе розширення китайської допомоги росії на військово-технічну сферу. Про такий ризик нещодавно попередив директор ЦРУ Вільям Бернс. І якщо раніше посадовці КНР заперечували плани надання росії летальної зброї, підкреслюючи свою нейтральність, то після заяв Сі Цзіньпіна вони змінили риторику. Вчора глава МЗС КНР Цінь Гань заявив: "Чому США просять Китай не постачати озброєння росії, якщо самі продають Тайваню?" Він звинуватив Захід у "роздмухуванні полум'я" війни шляхом постачання озброєнь в Україну" та обурився, що на Заході розкритикували "мирний план" КНР. Не забув при цьому підкреслити, що в росії цей план високо оцінили. Ще б пак! "Схоже, якась невидима рука підштовхує до затягування та ескалації конфлікту, українська криза (саме так у Пекіні називають російське вторгнення в Україну – ред.) використовується для обслуговування певного геополітичного порядку денного", – зробив очевидний випад у бік західного світу китайський дипломат. То ж чи варто після антиамериканських заяв очікувати прямої військової допомоги Сі його другу путіну?

Чи буде у путіна китайська зброя

4 і 5 березня в Китаї відбулися дві важливі події – з’їзд Народної політичної узгоджувальної ради (про нього згадувалося вище) та з’їзд Всекитайських зборів народних представників, головного законодавчого органу країни. На заходи учасники ретельно добиралися, тобто навіть натяків на критику вождя там не могло бути. Нагадаємо, товариш Сі обрався на третій п’ятирічний термін, чим, з одного боку, створив собі умови для довічного перебування на вищій керівний посаді, а з іншого – він несе всю повноту відповідальності за долю держави. Зачистивши політичне поле від опонентів, Сі Цзіньпін зосередив владу у своїх руках, але цією владою тепер потрібно скористатися так, щоб Китай не змінив траєкторію зі стрімкого підйому до стрімкого падіння. Не те, щоб у Китаю все було аж надто погано – є падіння ВВП, викликане спадом виробництва, існують проблеми у банківській сфері та будівництві, значна кількість західних компаній розглядає варіанти виведення виробничих потужностей із КНР, або вже це зробили, побоюючись сповзання Китаю до націоналістичної автократії – але кризового обвалу економіки немає. Більше того, на фоні перерахованих проблем китайський уряд заклав у бюджет 2023 року збільшення оборонних витрат на 7%. Тим самим демонструючи США та їхнім союзникам, що готовий грати мускулами попри негативні тенденції у власній економіці. Також оптимізму Сі додають технологічні успіхи його країни. Однак без західних ринків Китаю не досягнути сталого зростання. А якщо Пекін ще й допомагатиме росії зброєю, то ризикує отримати санкції, які спричинять масштабну економічну кризу в цій державі.

Сі Цзиньпін добре розуміє токсичність дружби з путіним, але продовжує гнути антизахідну лінію. Навіщо? Є просте пояснення і складне. Просте у тому, що негаразди в економіці зручно пояснювати підступами опонентів і ворогів. Тут нічого нового китайці не вигадали. Складне пояснення у тому, що жодна ставка Пекіна з вигодою для себе використати війну росії проти України не зіграла, але й зробити крок назад тепер важко, оскільки країни, які орієнтуються на амбітних китайців, можуть розцінити це як прояв геополітичної слабкості. Простіше кажучи, Сі Цзіньпін не бачить красивого виходу з ситуації, в яку потрапив унаслідок союзництва з путіним.

Сподівання, що окупанти швидко загарбають всю Донеччину й Луганщину, після чого можна буде пропонувати посередництво у переговорах, не виправдалися. Задумки розколоти США та Європу в питанні підтримки України також. Запропонований "мирний план" всі просто проігнорували. У відповідь на погрози у бік Тайваню американці та їхні союзники у Тихоокеанському регіоні відповіли мобілізацією військової згуртованості. Отже, кожний крок, спрямований на ескалацію, навіть в інформаційному просторі, не приносить Китаю нічого, окрім нових ризиків для економіки. Немає резону постачанням летальної зброї або, скажімо, допомогою у виявленні наших операторів дронів китайського виробництва (про таку загрозу попереджав міністр оборони України Олексій Резніков) ще глибше загрузати у путінській програшній авантюрі. Що ж далі робитиме китайська сторона? Варіантів лишилося небагато. Перший: продовжувати політику ізоляціонізму та скочування до авторитаризму. Цей варіант із часом призведе до глибокої економічної кризи і, чого також не можна виключати, до великої війни. Найочевидніше, Сі Цзіньпіну, зацікавленому у збереженні свої влади до скону, катастрофічний сценарій не потрібен. Крім того, якщо в Азії запахне війною, від Пекіна відсахнеться більшість союзників. Лишиться з путіним, лукашенком, іранськими аятоллами і північнокорейським Кімом.

Другий варіант: запустити технологію міжнародних візитів Сі Цзіньпіна, під час яких просувати свій "мирний план". А всіх, хто цей документ підтримає, Пекін записуватиме до кола своїх союзників. Технологія одночасно і хороша, бо підтвердить серйозні геополітичні амбіції Сі, й ризикована – може виявитися, що бажаючих підписатися під документом авторства КНР небагато. Третій варіант – просто відстоятися збоку, надуваючи щоки. Цим китайці успішно займалися, доки не явили світу свій "мирний план" і не почали відверто рятувати путіна у збиток власній репутації.

На якому варіанті зупиниться Сі Цзіньпін? Ходили чутки, що миротворчий план головний комуніст планети виголосить у Москві. Втім вояж китайського автократа до кремлівського диктатора так і не відбувся. Натомість бачимо спілкування через посередництво путінського васала лукашенка. Це багато про що говорить.