Резолюція ООН і дворушництво Китаю: Що буде після ухвалення української формули миру

росія і шість країн-ізгоїв

Проект резолюції "Принципи Статуту Організації Об'єднаних Націй, які лежать в основі досягнень всеохоплюючого, справедливого і сталого миру в Україні" був внесений 57 країнами, включно з Україною. Його підтримала 141 країна, 32 утрималися, 7 (КНДР, Еритрея, Білорусь, Малі, Нікарагуа, росія та Сирія) були проти.

Коротко про основні пункти резолюції. Перше: Генасамблея вкотре вимагає від росії вивести війська з території України та припинити бойові дії. Друге: припинити напади на критично важливу інфраструктуру України та будь-які навмисні напади на цивільні заклади, включно з житловими будівлями, школами та лікарнями. Третє: Генасамблея фактично відкрила шлях до міжнародного трибуналу, наголосивши на необхідності притягнення до відповідальності за вчинені на території України злочини за міжнародним законодавством. Depo.ua раніше аналізував проблеми, які заважають створенню трибуналу під егідою ООН. Вчорашнє рішення не зняло всі проблеми, але на крок наблизило створення давно очікуваного суду. Четверте: Генасамблея наголосила на необхідності якнайшвидшого досягнення всеосяжного, справедливого і тривалого миру в Україні відповідно до принципів Статуту Організації об'єднаних націй. У нас це формулювання назвали схваленням української формули миру. Президент Володимир Зеленський презентував її на засіданні "Великої двадцятки" в Індонезії. Через ізоляцію росії воно фактично стало засіданням групи дев’ятнадцяти.

Під час засідання Генасамблеї опір проекту резолюції чинила росія та кілька дружніх до неї країн. "Наші опоненти ще не оговталися від своїх марних ілюзій, що вони можуть перемогти ядерну державу", – погрожував представник країни-терористки Василь Небензя. Російські холуї з Білорусі намагалися пропхати у текст проекту дві поправки. У першій ішлось про засудження заяв іноземних лідерів щодо "Мінських угод", а в іншій містився заклик припинити військову допомогу Україні. Але Генасамблея відхилила ці поправки. На млин агресора лили воду глава МЗС Угорщини, давній "друг" України Петер Сіярто та представники Китаю. Угорщина підтримала резолюцію, але під час дебатів Сіярто просував проросійські наративи: санкції та постачання зброї Україні сприяють ескалації конфлікту, натомість потрібно сприяти мирним переговорам. Лицемірство офіційного Будапешту давно відоме. Як й офіційного Пекіну. Під час дебатів китайський дипломат Дай Бін розповідав, що Україна і росія мають сісти за стіл переговорів, а світова спільнота повинна менше застосовувати санкції. При цьому вже традиційно слово "війна" представником КНР не вживалося, а тільки "криза".

Зрештою, результати голосування стали доказом чергової поразки путіна та значущої перемоги української дипломатії у співпраці з дипломатами держав-партнерів. Нещодавно очільник міністерства закордонних справ терористів Сергій Лавров катався Африкою, там лідери окремих країн запевняли його у дружбі і дарували різні цяцьки. Жодна з країн, куди навідувався Лавров, не була проти резолюції. Делегація Есватіні, країни, яку гловний дипломат путіна назвав "справжнім другом росії", не голосувала взагалі. Представники Судану, Уганди, Зімбабве, ЦАР утрималися. На боці росії опинилися Еритрея і Малі. Лавров у січні гостював в Еритреї, там його зустрічали ледь не як напівбога. Але тут варто нагадати, що представники цієї тоталітарної країни, яку називають "африканською КНДР", не підтримали й березневу резолюцію ООН із засудженням російського вторгнення. Що ж до Малі, то в цій країні доволі активно діють "вагнерівці".

Серед 32-х, хто утримався – Китай, Індія, Іран, Пакистан, Південноафриканська республіка, Бангладеш, В’єтнам, із Південної Америки лише Болівія, Венесуела не голосувала. Також не підтримали росію, обравши нейтралітет, члени ОДКБ. Цей момент став черговим свідченням краху геополітичних амбіцій путіна. Країни ОДКБ не лише відмовляють Москві у військовій допомозі, а й стороняться відкритої політичної підтримки. У той же час за резолюцію проголосували Сербія та Бразилія, президент якої нещодавно висловлював дивні ініціативи про мирні переговори без України, а також Аргентина, у влади якої з Москвою традиційно непогані стосунки, Саудівська Аравія, яка не виказувала прямої підтримки Україні, ОАЕ – країна, яку підозрюють у лояльності до підсанкційного російського бізнесу, Єгипет, куди часто залітають російські дипломати.

І зброї не потрібно. Як Китай продовжує допомагати росії

Прийнята резолюція Генасамблеї ООН не зупинить війну. І мало вплине на мізки росіян – їм точно не стане соромно через те, в якій ганебній компанії опинилися. Бо у кремлівської пропаганди, як і після кожного провального для Москви голосування в ООН, залишаються можливості для маніпуляцій. Такі можливості пропагандистам створюють ядерні країни, які утрималися – Китай, Індія, Пакистан. Особливо Китай, який постійно підставляє плече росії в Радбезі ООН. Як і обіцяли, до річниці російського вторгнення китайці оприлюднили свій "план врегулювання української кризи". Зробив це не Сі Цзиньпін, а МЗС КНР. Хоча раніше анонсували виступ китайського лідера. Та ще й під час візиту до Москви. Проте нічого такого не відбулося. Очевидно, тому, що Генасамблея ООН підтримала український проект.

Самі мирні пропозиції Пекіну не містять конкретики, але з’явилися вони, вочевидь, не для цього. Їхня ціль, по-перше, показати Китай миротворцем, а, по-друге, посіяти сумнів серед низки країн – чи варто і далі карати росію за її агресію. Отже, поглянемо, що пропонують китайці. Перше: повага до суверенітету всіх країн. Суть цього пункту у наступному: слід заохочувати рівне та однакове застосування міжнародного права, а подвійні стандарти слід відкидати. Хто ж проти! Далі – відмова від менталітету холодної війни. Суть коротко: законні інтереси безпеки та занепокоєння всіх країн необхідно сприймати серйозно та належним чином розглядати. Очевидно, у такий спосіб китайці нагадують, що росія за кілька місяців до вторгнення в Україну намагалася нав’язати світові якісь свої "гарантії безпеки".

Третій пункт із 12: припинення бойових дій. Окупанти мають піти геть з України? Як би не так. За китайською версією, "усі сторони повинні підтримати росію та Україну в роботі в одному напрямку та якнайшвидшому відновленні прямого діалогу з метою поступової деескалації ситуації та досягнення всеосяжного припинення вогню". Наступним кроком у КНР бачать мирні переговори. Проте не деталізують, про що жертва має говорити зі злочинцем, який захопив наші території і не збирається без бою їх покидати.

5-й і 6-й пункти стосуються гуманітарних питань, захисту цивільного населення та військовополонених. За змістом – абсолютно порожні. 7-й пункт про підтримку безпеки атомних електростанцій. Китай проти нападів на АЕС, але у документі ні слова про те, що саме росія на початку війни захопила об’єкти Чорнобильської та Запорізької атомних електростанцій. ЗАЕС досі використовується для масштабного ядерного шантажу.

Восьмий пункт: Китай проти розповсюдження ядерної зброї і проти досліджень, розробки та використання будь-якою країною хімічної та біологічної зброї за будь-яких обставин. До чого це? Кремлівська пропаганда і сам путін у недавньому виступі перед збіговиськом у раді федерації переливають з пустого в порожнє дурниці про ядерну зброю для України та "американські біолабораторії". То ж цей пункт у мирному плані Пекіну на росТБ інтерпретують собі на користь. Хоча його можна розуміти й інакше: Сі Цзиньпінь готовий і далі відмовляти свого друга путіна від використання ядерної зброї.

У 9-му пункті Китай похвалив себе за ініціативність щодо глобальної продовольчої безпеки. У 10-му закликав припинити односторонні санкції, не санкціоновані Радбезом ООН. Тут КНР відверто захищає своїх російських друзів. Накласти санкції рішенням Радбезу ООН неможливо, адже росія і Китай там мають право вето. Тому це лицемірство вищого рівня. Крім того, західні санкції – не односторонні. Існують санкції і з боку росії. Інша справа, що вони майже не зачіпають тих, на кого накладені.

11-й пункт про підтримання стабільності промислових ланцюгів – також загальні слова. Останній, 12-й пункт, про готовність Китаю надати допомогу та відігравати конструктивну роль у постконфліктній реконструкції. В перекладі з мови китайської дипломатії, Пекін не проти брати участь у відбудові зруйнованої росіянами української інфраструктури. Одним словом, Китай послав сигнали усім: Заходу, що готовий стримувати ядерне безумство путіна, путіну, що своїми порожніми балачками й далі заважатиме Заходу та Україні реалізовувати "формулу миру", а українській владі, щоб бува не забула про нього, коли почнеться велика відбудова. Реакція нашої влади на мир по-китайськи вже є. За словами голови фракції "слуг" у Веорховній Раді Давида Арахамії, позиція КНР неприйнятна, Китай хоче підігрувати російській версії так званих перемовин. Очевидно, такою ж буде і позиція наших партнерів. Інша справа, чи обмежиться Пекін просто пропозиціями, чи в разі критики на свою адресу вдасть із себе ображеного і почне допомагати росіянам не тільки добрим словом.