"Мирний план" Китаю та віра Макрона у путіна: Чого чекати після безпекової конференції у Мюнхені

Чому за рік війни світ продовжує вірити в чудесне отямлення путіна

Освіжимо у пам’яті ключові заяви, зроблені у Мюнхені в лютому 2022 року. Тоді російська орда стояла біля наших кордонів, чекаючи на команду вторгатися, всі західні посольства були евакуйовані з Києва, а багато й взагалі з України. 18 лютого, перед початком безпекової конференції, президент США Джо Байден повідомив, що путін ухвалив рішення про напад на Україну і закликав росію повернутися за стіл переговорів. Приблизно така ж тональність панувала і в Мюнхені: ще не пізно зупинити війну, потрібно повернутися до дипломатії. Хоча учасники конференції усвідомлювали – війна неминуча, питання лише в даті її початку. Президент Володимир Зеленський рік тому закликав світ припинити заспокоювати агресора і перейти до реальних рішучих дій, нагадував про Будапештський меморандум та про гарантії, які світ обіцяв Україні. Але колективна реакція наших партнерів виглядала слабкою і безпорадною. Чи була вона додатковим сигналом путіну, що напад на Україну зійде йому з рук? Очевидно, що так. Виключенням став хіба спіч тодішнього прем’єра Великобританії Бориса Джонсона, який присоромив союзників: "У той самий момент, коли суверенітет і незалежність України під загрозою – ми просто відвернулися".

За рік багато змінилося: санкції з кожним пакетом посилюються, проте щоразу залишають поза заборонами ті чи інші галузі російської економіки, як от в останньому пакеті не знайшлося місця "Росатому"; надана союзниками зброя суттєво допомагає на фронті, але темпи її постачання повільні, до того ж партнери ніяк не можуть переступити через табу в окремих видах озброєння; росія досі є постійним членом Радбезу ООН з правом вето, а керівництво організації далі розмов про реформу йти не поспішає; так і не розпочався міжнародний трибунал щодо злочинів росії в Україні. Що ж, рік тому світові лідери чекали, що путін не введе війська в Україну, а зараз, що поразки на фронті підштовхнуть його до виведення окупаційних військ.

Найпевнішим тому доказом стала позиція президента Франції Еммануеля Макрона. У Мюнхені він говорив про повну підтримку України, щоб вона здійснила військовий наступ, який прорве російський фронт, і це призведе до повернення за стіл переговорів. Але тут же додав: жодна сторона не може перемогти повністю. Ця теза останнім часом лунає доволі часто, що можна витлумачити як готовність частини західних еліт до компромісу. Після чого відбудеться перемир’я за якимось сценарієм. Макрон каже: не хоче краху росії і не підтримує зміну режиму там, бо "всі варіанти, крім путіна, в межах нинішньої системи здаються гіршими".

На перший погляд, така думка є нічим іншим, як доказом ефективності страшилки про зростання політичної ваги таких персонажів, як Євген Пригожин чи Рамзан Кадиров. Для Заходу на їхньому фоні навіть путін виглядає раціональним. Що це, нерозуміння політичної системи росії, де рецидивіста Пригожина скоріше пристрелять, аніж він встигне зазіхнути на трон, чи своєрідний торг із путіним: відступися і діалог стане можливий? І перше, і друге. Світ упевнився у неспроможності (та й небажанні) росіян змінити владу у демократичний спосіб, то ж іншого варіанту, як говорити з путіним, там не бачать. Допомагаючи нам, партнери хочуть зробити наші переговорні позиції сильними, але не допускають повної поразки росії. За рік з часу минулої Мюнхенської конференції друзі України зробили неймовірний еволюційний стрибок у сприйнятті росії та її режиму, проте й досі сподіваються на чудесне отямлення кремлівців.

Китайський мирний план, якого ніхто не бачив

Якщо від представників країн-союзниць у Мюнхені звучали обіцянки посилювати санкції та військово-технічну та іншу допомогу Україні, що є хорошою традицією, то заява представника Китаю стала неочікуваною. Головний міжнародник КНР Ван Ї анонсував китайський мирний план. Позиція Пекіна добре відома: там розповідають про необхідність мирних переговорів, наголошують на підтримці суверенітету України, на недопущенні ядерного протистояння, але при цьому війну, розпочату росією, називають "українською кризою", а китайська пропаганда допомагає російській поширювати брехню про війну на азійську аудиторію. Тому заява Ван Ї без уточнення подробиць відразу породила різні припущення, яким саме буде мирний план Піднебесної. Сі Цзіньпін планує виголосити його 24 лютого. В МЗС відреагували: за словами очільника міністерства Дмитра Кулеби немає сенсу обговорювати мирний план, не побачивши його. "Який би план не з'явився з різних куточків світу, я думаю, ми повинні завжди бути сфокусовані на одній речі: навіть якщо ми смертельно втомилися, ми не повинні втомитися боротися за свободу", – сказав головний український дипломат.

Зробимо важливе уточнення: нещодавно з дивними ініціативами виступив бразильський президент Лула да Сілва. Він висловив намір обговорити з лідерами росії, Китаю, Індонезії, Індії та США необхідність досягнення миру в Україні. Без України. Ідея Лули підтримки серед наших партнерів не знайшла.

Звернемо увагу на кілька речей. Перше: путіну конче необхідно зупинити поставки зброї в Україну, оскільки він боїться успішного контрнаступу ЗСУ. Тому протягом останнього часу кремль через різні канали просуває тему сценаріїв перемир’я. Depo.ua детально аналізував нікчемність так званого корейського сценарію. Але окрім лояльних експертів, які продукують подібні ідеї, кремль активізував і своїх друзів. Бразильський президент Лула й угорський прем’єр Віктор Орбан виконують завдання у міру своєї впливовості. Інший сюжет – долучення важковаговика Сі Цзіньпіна.

Друге: російські ЗМІ повідомляють, що китайський кормчий, імовірно, відвідає Москву під час роковин російського вторгнення в Україну. Себто, існує висока вірогідність, що мирний план він виголосить у Москві у присутності путіна. Отже, й попередньо узгоджений з путіним. За такого розвитку подій план є мертвонародженим. Тоді навіщо він? Припустимо, що йдеться про спробу великого геополітичного шантажу.

Держсекретар США Ентоні Блінкен підтвердив повідомлення ЗМІ про те, що Китай обговорює можливість надання росії летальної військової допомоги, яку агресор може спрямувати для підтримки війни в Україні. Для того, щоб легалізувати таку допомогу, потрібно створити видимість підстав. Хотіло б помилитися, проте підставою може стати саме мирний план Сі Цзіньпіна. Що у нього впишуть – переговори про Україну без України, переговори на платформі ООН, переговорний майданчик в Пекіні чи деінде або взагалі загальні фрази про мир – все лише антураж. А ключова мета – налякати Захід сповзанням світу до Третьої світової. Якщо він продовжуватиме постачати Україні летальну зброю, тоді Китай буде змушений робити те саме для росії.

Навіщо Китаю змінювати позірну нейтральність на відверту підтримку путіна? По-перше, такий розвиток подій вкладається у канву антизахідної зовнішньої політики КНР за останні роки правління товариша Сі. По-друге, не обов’язково, що китайці справді надаватимуть росії військову допомогу, принаймні у значних об’ємах. Ніхто не скасовує знаменитих "останніх китайських попереджень". Якими лякатимуть жителів цивілізованого світу, аби змінити громадську думку з підтримки Україні на підтримку мирних переговорів ціною компромісів з агресором.