Мери проти "слуг": Яку роль "Пропозиція" Філатова може зіграти на місцевих виборах

"Ми  - не Партія регіонів, ми - не "Наш край", ми - не в опозиції до влади, - відштовхуючись "від противного", розповідав про нову партію на презентації в Києві міський голова Дніпра Борис Філатов. – Ми – "Пропозиція". Представляємо інтереси людей, бо немає в країні більше персонажів, які щодня спілкуються з людьми і ходять ногами по вулицях і подвір'ях. Політика робиться у дворах".

Таку назву - "Пропозиція" - рекомендували партійні політтехнологи. Вона покликана підкреслити особливе становище нової партії в політичній системі України: її перебування і не у владі, і не в опозиції. Технічно структура будуватиметься на основі партії "Нова Європейська Україна", перереєстрованої в Дніпрі.

В особливу позицію, разом з ініціатором створення партії Філатовим, вирішили стати поки що шестеро міських голів: житомирський – Сергій Сухомлин, миколаївський – Олександр Сенкевич, чернівецький – Олексій Каспрук, мери Кропивницького Андрій Райкович і Каховки – Андрій Дяченко. Не було на презентації ані Віталія Кличка, який першим заговорив про "партію мерів" (і тут же припинив, про що далі), ані відомого пікіруваннями з президентом черкасця Анатолія Бондаренка, ані помітних у масштабах держави їхніх колег Андрія Садового, Геннадія Труханова, Геннадія Кернеса та інших. Схоже, лідери самоврядування обережно вичікують, які наслідки матиме ініціатива активного мера Дніпра, у тому числі для нього самого. А можливо всяке: просто під час презентації "Пропозиції" повідомили про якісь дії силовиків у приміщеннях міської ради Дніпра.

"Сепаратисти" чи основа влади?

Схоже, ідея "мерської партії" виникла у відповідь на намагання президентської адміністрації перекласти на місцеве самоврядування фінансовий тягар боротьби з наслідками коронавірусу та прикрити неготовність урядових структур до роботи в режимі термінового реагування на ситуацію. Зокрема, очільники міст критикували як рішення Кабміну щодо жорстких карантинних обмежень у межах боротьби з пандемією, так і ухвалені парламентом закони, які значно обмежили надходження до місцевих бюджетів на час карантину.

На цьому тлі Банкова спробувала застосувати важку артилерію – вустами глави держави "приструнити" окремих голів міст, що "забули своє місце". Кілька тижнів тому у Хмельницькій області Володимир Зеленський у інтерв’ю нервово висловився на адресу регіональних еліт. Мовляв, у очікуванні на місцеві вибори ті "підмальовують тільки під себе", а для Києва "можуть організувати якийсь невеличкий страйк". Апофеозом президентської думки стала фраза про те, що мери "не можуть бути проти президента, проти вертикалі влади", бо в такому разі вони "проти держави. Це чистий сепаратизм, який вони прикривають децентралізацією".

Насправді це чистий Людовік XIV Богоданий, він же Король-Сонце, з його "держава – це я". Та повернемося до наших мерів.

Особливо гострий конфлікт, нагадаємо, виник у офіційного Києва з кількома "неслухняними" мерами. Так, голова Черкас Анатолій Бондаренко на власний розсуд із 1 травня пом’якшив у місті карантинні вимоги, а потім заявив, що через це йому погрожував заступник глави Офісу президента Сергій Трофімов. Чим заслужив особистий випад з боку президента, який назвав мера "бандитом". Бондаренко пішов проти Володимира Зеленського позовом у Печерський суд Києва про захист своїх честі й гідності на суму в одну гривню.

Перед тим, ще у березні, міський голова Харкова Геннадій Кернес заявив, що не виконуватиме рішення уряду закрити метрополітен, однак потім свою позицію змінив. Але найбільш напружені стосунки склалися у печерських чиновників із мером Дніпра Борисом Філатовим. Реальною причиною є особиста неприязнь останнього із земляком-мільярдером Ігорем Коломойським через давню історію політичних взаємин. Олігарх, здається, зумів заразити своїм ставленням до Філатова президента. Відразу після виборів той заходився "ставити на місце" самостійного (між іншим, як і президент, обраного народом) мера. У липні Зеленський проінспектував ремонт Центрального мосту в Дніпрі й побився об заклад із мером: або завершений ремонт, або відставка останнього. Відставки не сталося – значить, з ремонтом все добре (насправді до якості робіт є певні запитання, активісти назвали ремонт косметичним, а не капітальним). Водночас Борис Філатов запам’ятався жорстким і впевненим управлінням процесами в рідному місті під час карантину. А також пропозицією перейменувати одну з вулиць на "тупик Коломойського". Із більш серйозних його пропозицій – створення згаданої партії.

Кличко починає… і закінчує

Розмови про створення "партії мерів" ходять уже не перший місяць. Одним із перших на цій темі попрацював міський голова Києва Віталій Кличко. Ще у травні він казав, що веде перемовини про створення політсили за участю колег з інших міст, і навіть провів щодо цього питання, за даними ЗМІ, онлайн-конференцію з колегами з регіонів.

Та з Кличком проєкт не злетів: джерела заговорили про досягнення київським головою кулуарної домовленості з Банковою: остання нібито відмовляється від висування в Києві реальної альтернативи чинному мерові від "Слуги народу", натомість у нову Київраду потрапляє велика фракція цієї партії, яка після виборів створює формальну чи неформальну коаліцію з мерською політсилою. І справді, у Кличка є своя партія "Удар", зливати яку він наміру не має і яка братиме участь у місцевих виборах.

Зрозуміло, що на презентації філатовської "Пропозиції" київського мера не те що не було: у світлі згаданих "міжсобойчиків" між Хрещатиком і Банковою на нього там і не чекали. Констатували лише, що відкриті до співробітництва з усіма, у тому числі - з очолюваною Кличком Асоціацією міст України – відомою громадською організацією, що займається лобіюванням вигідних місцевому самоврядуванню ініціатив. У наших умовах поняттям "співробітництво" можна позначити широку гаму стосунків: від взаємної підтримки – до холодної неприязні. Сам Кличко щодо нової партії мерів ще не сказав нічого конкретного, як би не штовхав його на це Філатов у п’ятничному ефірі ток-шоу Савіка Шустера. З властивою боксеру грацією киянин відбувся загальниками.

Розійшлися по своїх партіях

Представники влади міст-мільйонників були на "кличківській" онлайн-конференції у травні, коли зондувалася можливість створення "партії мерів". Але в компанії Філатова вони поки не з’явилися, бо мають у політичному багажі "власні" партії – "Довіряй справам" Труханова-Кернеса, рештки "Самопомочі" Садового… Черкаський Бондаренко або не пішов у "Пропозицію" сам, або його не взяли через напружені особисті стосунки з президентом. Ані слова не прозвучало про можливість приєднання до шістьох мерів експрем’єра і колишнього вінницького міського голови Володимира Гройсмана – можливо, через прив’язку його у суспільній свідомості до сфери впливу Петра Порошенка.

Та все ж у Філатова оптимізму не втрачають і обіцяють на з’їзді "Пропозиції", який анонсували на 3 липня, привести більше представників самоврядування, а також "професіоналів, представників громадських організацій і небайдужих громадян": у "Пропозиції" бажають уникнути асоціації лише з "партією мерів", хоча за фактом поки про інше не йдеться.

Не опозиція, але альтернатива "некомпетентній владі"

Учасники презентації підкреслювали, що їхнє об’єднання має на меті не протистояти центральній владі, а лише боротися за права самоврядування. "Не може бути місцеве самоуправління в опозиції до центральної влади", - казав миколаївський голова Сенкевич. "Ми партія Магдебурзького права", - додав міський голова Дніпра.

Та не можна не зауважити й випади на адресу "Слуги народу". В релізі презентації йдеться: "Нова партія, що стала парламентською монобільшістю і зайняла всі вертикалі влади, не відповідає запитам суспільства та історичним викликам, які стоять перед Україною".

Мери докоряють Києву "повністю згорнутою" реформою децентралізації. Цікавий і такий пасаж із розданих матеріалів: "На Банковій вважають, що представники місцевого самоврядування – нижня ланка їхньої владної вертикалі. Але засновники партії "Пропозиція" - іншої думки: саме місцеве самоврядування є тим фундаментом, який скріплює Україну…". Ба більше, засновники "Пропозиції" зазначають: "Коли центральна влада, змінюючи одна одну, змагається в популізмі й некомпетентності, саме на місцевому самоврядуванні щоденно лежить розв’язання місцевих проблем".

Що ж, за бажання ці тези можна трактувати як випад на адресу центру. Але ж саме децентралізаційна реформа за останні п’ять років помітно розширила межі фінансової самостійності місцевого самоврядування, яке зараз починає усвідомлювати свої інтереси і здійснювати спроби відстоювати їх через спеціально створені партії. Та чи отримають ці спроби справді масову підтримку, адже влада на місцях дуже політично строката, і незрозуміло, яким може бути спільний для неї знаменник. Адже партії місцевих лідерів, "людей, що ходять по землі", у нас уже з’являлися, і не раз. Тут можна згадати проєкт "Наш край", що виник за часів президента Порошенка. Між іншим, кольори символіки "Пропозиції" і "Нашого краю" дуже схожі. 

У "слуг" забиратимуть "економічний" електорат

Першим випробуванням для "Пропозиції" стануть жовтневі місцеві вибори. Далі планують участь у парламентській виборчій кампанії і "представництво найактивнішої страти суспільства у Верховній Раді та Уряді". "Проблеми правильно вирішувати на рівні, вищому за той, на якому вони виникли", - прозвучало на презентації.

Тож іще одна група представників самоврядування зробила заявку на голоси українців з прицілом на осінь-2020. Вочевидь подібні партії розраховуватимуть не на ідеологічно сталого виборця, який знає, за кого він – за "Європейську Солідарність" Петра Порошенка чи "Опозиційну платформу – За життя" Віктора Медведчука – Юрія Бойка. Агітація "партій мерів" спрямована на людей, для яких більше важить те, чи заасфальтована їхня вулиця, ніж чиїм іменем вона зветься. Такий собі економічний прагматизм.

А це і є питомий електорат Володимира Зеленського і "слуг", за який спершу на місцевих, а потім (чи паралельно) на парламентських виборах конкуруватимуть непоодинокі команди "міцних господарників" - у Одесі, Києві, Львові, Дніпрі чи Харкові. А оскільки на місцевих виборах люди часто голосують "за своїх" - не факт, що "слуги" не зазнають перших суттєвих втрат уже цього року. Якщо регіональні еліти не пробачать завдані їм образи, і якщо на Банковій не зуміють налагодити співробітництво з місцевими владами хоча б так, як це поки вдається зробити у місті Києві.