"Електричний стілець" для Сирського. Як влада ускладнила старт нового головкома ЗСУ

Люди Сирського: хто вони і чому не обійшлося без скандалів

З одного боку, пертурбації пояснюються вибудовуванням Олександром Сирським своєї вертикалі у Збройних силах, і в цій вертикалі посади отримали люди, з якими він пройшов бойовий шлях. Це і новий начальник Генштабу Анатолій Баргилевич, який не один рік служить під командуванням Сирського, й від суботи командувач Сухопутними військами Олександр Павлюк, земляк Залужного, який із новим головкомом брав безпосередню участь в обороні Києва та області. За словами нового головнокомандувача ЗСУ, призначені його заступниками Вадим Сухаревський та Андрій Лебеденко, а також заступники начальника Генштабу Володимир Горбатюк, Михайло Драпатий й Олексій Шевченко мають колосальні знання та досвід, що прискорить перемогу України у війні. Але з іншого – наші захисники й суспільство загалом, неприємно шоковане звільненням Залужного, дуже уважно стежить не тільки за змінами на вищих командних щаблях, а й за способом, в який вони відбуваються. Це зрозуміло, адже від людей у погонах залежить не тільки подальший перебіг бойових дій, а й ситуація в тилу.

Тому коли генерал Сергій Наєв каже, що про своє звільнення з посади командувача Об’єднаних сил ЗСУ дізнався зі ЗМІ, це непокоїть. А призначення новим командувачем ТРо генерала Ігоря Плахути, відомого командуванням Внутрішніми військами під час розгону Євромайдану, зродило серед українців чимало питань, які поки лишаються без відповідей. Наприклад, чи всі кадри, які приходять на заміну попередникам, будуть ефективно працювати, чи все ж ідеться про політичні мотиви в призначеннях. Чи ретельно їх перевіряють, щоб не нариватися на такі ось питання. І чи всі, кого призначили і призначатимуть надалі, є висуванцями Сирського. Іншими словами, наскільки він буде незалежним у своїх рішеннях від політичних верхів. Зауважимо, що саме самостійність Залужного в ухваленні рішень та відмінне від Банкової бачення стратегії війни найчастіше називають ключовою причиною звільнення з посади.

Президент Володимир Зеленський поставив завдання керівництву Збройних сил, воно виглядає непростим для виконання. Зокрема, вимога вибудувати в армії дієву систему ротацій вимагає значного посилення мобілізації, але законопроект щодо змін у підходах до неї поки лише пройшов перше читання, до нього є багато претензій, які Depo.ua уважно аналізував. У кращому випадку закон ухвалять і він почне діяти з березня. А скільки часу піде на мобілізацію нових рекрутів та на їхню якісну підготовку? Для громадськості є очевидним, що затягування з ухваленням мобілізаційних змін, політизація цього процесу завдає значної шкоди не лише армійцям, але й посилює невизначеність у суспільстві.

Арифметика про мобілізованих: що в ній не сходиться

На тлі затягування з ухваленням згаданого проекту закону відбуваються й інші дивні речі. Одна справа, коли опозиційні сили намагаються заробити політичні бали на популярній серед мас зрівняльній справедливості, й зовсім інша, коли до того ж самого вдаються люди із президентської команди. Приміром, радник керівника Офісу президента Михайло Подоляк днями заявив: завданням Сирського є проведення аудиту мобілізованих. По-перше, сам факт, що про задачі головкома ЗСУ говорить працівник ОП, наштовхує на неприємну думку про залежність Сирського від Банкової. По-друге, наскільки реалістичні задачі, які йому нарізають. Наприкінці січня в інтерв’ю німецькому каналу ARD Володимир Зеленський назвав чисельність української армії — 880 тисяч. Подоляк творчо розвинув його інформацію: "...він [президент] говорить про те, що у нас практично мільйон сьогодні мобілізовано, а по лінії фронту ті, хто був безпосередньо у війні, це 200-300 тисяч, інші були дуже далеко від війни. Але ж вони є, вони мобілізовані. Мені здається, що одне з ключових завдань пана Сирського — це якраз таки провести аудит, де, хто та як перебуває, і після цього сказати, яка ще додаткова кількість [потрібна]".

Отже, трохи арифметики. На початок повномасштабного вторгнення чисельність ЗСУ становила понад 246 тисяч осіб, із них 195 тисяч власне військовослужбовців. Армія — не тільки люди на передовій, це величезний живий організм, де є логісти, техніки-ремонтники, медики, юристи, психологи, військова служба правопорядку і так далі. Де є солдати строкової служби, яку поки не скасували. Де є поранені на лікуванні чи реабілітації, бійці на ротації… Про структуру Збройних сил України написано у відкритих джерелах, бажаючі можуть ознайомитися з цим питанням самостійно. І вирішити для себе, на кого розраховані заяви про аудит мобілізованих. Маленька підказка: влада дуже не хоче проводити велику мобілізацію, через це і затримка із законопроектом. Звідси спроби знайти людський ресурс, щоб не посилювати непопулярні і вкрай ризиковані для рейтингів мобілізаційні заходи. Але дуже сумнівно, що після "аудиту" у нас знайдуться боєздатні резерви у помітній кількості. Якби все було так легко, це зробили б давно. Тепер пересічним українцям намагаються пояснити: при попередньому командуванні хотіли мобілізувати півмільйона замість шукати серед наявного ресурсу, а виявляється прямо під ногами лежало просте рішення про "аудит".

Який міф творитимуть про Сирського технологи влади

А що ж сам Сирський? Залужному закидали відсутність чітких планів. Його наступник назвав низку нових завдань, які, втім, поки не обросли конкретними кроками. Себто, немає розуміння, як саме їх реалізовуватимуть. Зеленський і Сирський говорять про нові перемоги. Тобто, у 2024-му планується продовження контрнаступу чи перемога буде у недопущенні розширення окупованих територій? Також незрозуміло з вуст головнокомандувача, як він планує діяти у несприятливих умовах суттєвого зменшення військової допомоги з боку партнерів. Можливо, суспільство занадто поспішає почути про плани? На новій посаді йому доведеться навчитися спілкуватися з пресою, часто виходити із коментарями у соцмережі. Іншими словами, якщо Олександр Станіславович хоче виглядати прогресивним сучасним генералом, йому доведеться в чомусь бути схожим на Залужного. В цьому є певний ризик для нього, оскільки на Банковій дуже заздрісно ставляться до чужої слави, особливо якщо вона капіталізується у високі рейтинги. Втім, не виключено, що комунікаційною складовою діяльності нового головкома опікуватимуться медійники з ОП. Якщо так, тоді, мабуть, вони вибудовуватимуть міф про генерала-антипода свого попередника. Та от чи повірять в такий міф українці, питання ще те.

Все залежатиме від багатьох "чи": чи будуть знову великі перемоги української зброї, чи буде Сирський самостійний у своїх діях, чи стане успішною мобілізація, за яку тепер він нестиме відповідальність разом з Зеленським, чи зможе сформувати власну команду, чи зможе поставити сильну і непробивну блокаду проти гібридних атак на нього через родинні зв’язки, навчання в Москві і так далі. Хоча в останньому пункті це скоріше не його завдання, а тих, хто мав прорахувати, що головком стане мішенню російських нападок. І спрацювати на випередження.

Простіше кажучи, суспільство зацікавлене в тому, щоб у Сирського і людей із його кола були перемоги, але оцінювати дії нового військового керівництва громада буде прискіпливіше, аніж оцінювала дії попередників. Не тому, що українці закохалися в Залужного, а в Сирського – ні. Це результат того, що громадяни не отримали зрозумілого пояснення, за що саме звільнили Залужного, за що зараз звільняють людей, які служили при його командуванні. Тому не дивно, що так швидко приживаються конспірологічні теорії про звільнення успішних воєначальників, пов’язане зі зміною стратегічних планів із наступу на вимушені відступи, про можливе кримінальне переслідування колишнього головкома, аби повісити на нього провину за швидку окупацію півдня країни у 2022 році.

Поки виглядає так, що Сирський отримав посаду, схожу не "електричний стілець". Початок роботи буде для нього надскладним, а Банкова зі свого боку ще додала складності цьому завданню. В цій ситуації українцям залишається щиро побажати успіхів новому головкому, бо без них кепсько буде нам усім.