Розчарування Заходу: Чому Кулебі довелося виправдовувати Зеленського

Вчорашня розмова міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби із новопризначеним держсекретарем США Ентоні Блінкеном формально вийшла недовгою. А інформація про неї з боку американського відомства взагалі вміщається в двох абзацах.

Цю розмову цілком можна було б розглядати як жест політичної ввічливості між двома посадовцями, один з яких тиждень на посаді, і прагне поспілкуватися з іноземними колегами, щоб підтвердити тяглість зовнішньополітичної лінії США.

Втім, той факт, що Кулеба вже вітав Блінкена, а також ціла низка супутніх обставин змушують припустити, що вчорашня розмова не була порожньою формальністю. А незначний розмір прес-релізу є результатом небажання сторін виносити всі подробиці назовні.

Адже розмова Кулеби з Блінкеном трапилася буквально за добу після того, як пішла в ефір програма Axios, з журналістами якої президент Зеленський поговорив про своє бачення українсько-американських стосунків. Про декотрі подробиці тієї химерної розмови Depo.ua вже писав.  Ключовими тезами українського президента були заяви про необхідність участі США в "нормандському форматі", про потребу прийняти Україну до НАТО іще в період президентства Байдена, і так далі.

А другий "абсолютно випадковий" збіг полягає в тому, що буквально за годину після розмови з Блінкеном в ефір — щоправда, вже на українську "Свободу слова" – вирушив і Кулеба.

Там він розповідав про неможливість участі США в нормандському форматі. Не через те що "в США не турбуються про Україну", а через необхідність отримати згоду на розширення кола учасників від всіх зацікавлених сторін. На що Росія, ясна річ, не погодиться.

Окрім того Кулеба нагадував всім глядачам програми, що США і без того "брали активну участь у підтримці України проти російської агресії, і в спробах врегулювати конфлікт і на Донбасі, і в питанні незаконної окупації Криму".

Простіше кажучи, міністру закордонних справ доводилося дуже дипломатично пояснювати — спочатку американському колезі, а потім українській публіці — що заяви Зеленського з вимогами істотно збільшити вплив США на українське геополітичне становище були частиною розмовного жанру, а не якимось там дипломатичними ультиматумами. І що сприймати їх надто серйозно не варто.

А інша тема, яка просочилась навіть в офіційний прес-реліз розмови між Блінкеном та Кулебою, полягала в тому, що американський дипломат нагадав про необхідність зберігати прогрес у боротьбі з корупцією та забезпеченні верховенства права й економічних реформ. Виключно для забезпечення світлого й квітучого майбутнього для всіх українців.

Знову таки, напевно через збіг про необхідність боротися з корупцією вчора заявив і інший дипломат, посол Франції в Україні Етьєн де Понсен, в інтерв'ю українським ЗМІ. Тільки, на відміну від Блінкена, він був іще менш дипломатичним — і говорив про глибоке розчарування станом боротьби з корупцією в Україні. Яке відчувають, за словами де Понсена, не тільки у Франції, але й в усіх країнах "великої сімки". Якось так сталося, що ці заяви звучать саме тоді, коли в Україні працює місія МВФ щодо першого перегляду програми Stand-by. А українські посадовці в ці ж дні висловлюють сподівання на отримання цьогоріч трьох траншів від МВФ на суму понад 2 мільярдів доларів.

Все це разом виглядає як достатньо прозорий натяк на консолідовану позицію Заходу: українській владі треба зосередитися не тільки на пошуках зовнішньої підтримки, але й на мобілізації внутрішніх резервів країни.