"Байден, чому ми не в НАТО": Чим звернення Зеленського до лідера США загрожує Україні

Посадовці з політичної команди чинного президента України полюбляють провокативні висловлювання стосовно членства в НАТО.

То міністр оборони Андрій Таран, звертаючись до послів та військових аташе країн НАТО в Україні, повідомить , що його відомство "сподівається побачити план дій щодо членства України в НАТО вже на саміті Альянсу у 2021 році". Не раніше і не пізніше, з армійською простотою і прямотою.

То і сам Володимир Олександрович в заочній, але публічній формі задасть президентові США "дуже просте запитання": "пане президенте, чому ми досі не в НАТО?".

Звичайно, можна припустити, що інтерв’ю програмі Axios відбувалося в дуже демократичній і легкій формі, і нашого гаранта занесло. Якщо на те пішло, то не тільки в питанні стосовно НАТО.

Можна також нагадати неодноразово озвучені тези про те, що для вступу в НАТО треба виконати довгий список зобов'язань. Зокрема, у вигляді реформування всього сектору безпеки і оборони у відповідності до стандартів альянсу, з чим зараз в Україн, м'яко кажучи, проблеми. А також провести зміни в політичній та економічній сферах – які, в разі реалізації, істотно збільшать обороноздатність країни.

Навіть для надання Україні плану дій стосовно членства в НАТО потрібно забезпечити належну дипломатичну підтримку з боку всіх без винятку членів організації, де Україну наразі не горять бажанням бачити – і то не тільки "адвокати Кремля". І це, мабуть, все-таки завдання для Банкової, а не для Байдена.

Іще, сподіваючись на підтримку американського лідера, мабуть, треба зробити якось так, щоб Андрій Деркач, визнаний у США агентом російського впливу іще за президента Трампа, перестав розповідати на людних прес-конференціях про "злочини корумпованого Байдена" і зайнявся чимось кориснішим. На кшталт пошиття рукавиць для військовослужбовців українських Збройних сил.

Втім, все це нудні і майже технічні подробиці, від яких наш президент, схоже, достатньо далекий.

Але навіть далекий від подробиць політик повинен розуміти просту річ. Якщо закликати когось зробити щось нереалістичне, це завжди матиме два результати. Що характерно, обидва будуть негативні. Перший полягатиме в тому, що подібні закиди можуть зіпсувати стосунки між Зеленським і Байденом іще до того, як вони належним чином почнуть налагоджуватися. Оскільки особа, яка просить неможливого, виглядає або інфантильним і не надто розумним типом, або провокатором. І, окрім того, невиконані прохання союзників – навіть абсолютно нереалістичні – не найкращим чином впливають на рейтинг політика.

А другий результат полягатиме в тому, що і сам чинний президент України, і чимало його виборців, схильних до нереалістичних надій, отримавши від президента США сподівану відмову,  розчаруються або в Байдені, або в НАТО, або і в тому, і в іншому. Що буде не найкращим геополітичним наслідком для країни, де курс на вступ до альянсу підтримує не така-то вже й потужна більшість. Наслідком подібного розчарування з немалою ймовірністю може стати черговий сеанс зміни геополітичних пріоритетів. Такі зіни проходять в Україні у вельми болісний спосіб.

У Зеленського вже було чимало проблем у стосунках із західними ЗМІ. Яким він спочатку розповідав свої плани, а потім скаржився, коли журналісти фіксували невиконання цих планів і писали про його невдачі.

І зараз президенту було б добре зрозуміти, що попри легку і невимушену атмосферу, інтерв'ю тому ж Axios – це не театральна реприза. Це сукупність зовнішньополітичних заяв, які компілюють в сухі рядки інформаційного брифінгу і кладуть на стіл Байдену та Блінкену. І ті, бідаки, не розуміють, що трапилося з Володимиром Олександровичем, який говорить те, що вони змушені читати чи слухати.