Кримінал чи пакт про ненапад: Чим пахне спроба Банкової полякати Кличка ТСК Ради

ТСК у двох напрямках. Що пропонує нардеп Безгін

Віталій Безгін на своїй сторінці у "Фейсбук" пояснив потребу у спеціальній комісії парламенту наступним чином: у Києві низький рівень менеджменту, критична інфраструктура міста перебуває в жахливому стані, тому депутати хочуть знайти шляхи вирішення проблем киян. При цьому він зазначив: у столичної влади є дві моделі поведінки – або визнати наявні проблеми та спільно шукати рішення, або "політичні спекуляції та чергові казки про "утиски місцевого самоврядування в столиці". І додав: "Київ та кияни – це не суперник на рингу, якого треба зруйнувати чи нокаутувати. Це столиця великої держави, яка варта гідного розвитку!" Але, судячи з коментарів під постом Безгіна, в щирість намірів "слуг народу" повірили не всі.

Дійсно, нічого не заважає народним обранцям обговорювати законопроекти, спрямовані на покращення управлінської системи у столиці, однак у багатьох виникає запитання: чому саме зараз вигулькнула потреба у ТСК. І чи фактом своєї діяльності вона не тиснутиме на мерію, актуалізуючи через медіа давні претензії до неї й продукуючи нові. Власне, у депутатському дописі є натяки на це: "…ледь не щодня нас спіткають сумні новини про метро, наземний транспорт, мости та переходи. Про Бортничі і говорити не хочеться. І це не наслідок ракетних ударів ворога чи проблем з бюджетом (він астрономічний), це наслідок низького рівня менеджменту".

Вистачає серед коментаторів і прихильників ідеї Безгіна. Та з їхніх дописів можна зробити висновок: вони схиляються то того, щоб ТСК працювала саме у слідчому напрямку, а не в напрямку напрацювання законодавчих ініціатив, спрямованих на покращення системи управління в столиці. Простіше кажучи, ці дописувачі сприйняли анонс утворення комісії як чергову атаку центральної влади на столичну. Помиляються? Скоріше, не вірять у добрі наміри "слуг", які гойдають крісло під Віталієм Кличком із перших днів при владі.   

Чому "слуги" не розморожують ухвалений в першому читанні закон Ткаченка

За всіх президентів, окрім хіба Леоніда Кравчука, між ними (чи їх соратниками і союзниками) та київською мерією час від часу вибухали конфлікти. Один із них вирішився у 2003 році завдяки вердикту Конституційного суду: посади столичного голови і голови КМДА розділяти не можна. Так тодішній, а нині покійний міський голова Олександр Омельченко виграв затяжну війну зі своїми недругами, які прагнули усунути його від реальної влади шляхом призначення головою міськадміністрації людини, лояльної до центральної влади. Найбільш жорстке протистояння Омельченка було з групою Віктора Медведчука.

Це рішення Конституційного суду прикривало до пори до часу наступника Сан Санича Леоніда Черновецького. Його опоненти намагалися змістити з посади рішенням Верховної Ради про призначення дочасних виборів Київради і міського голови, але самі вибори програли. Після приходу до влади Віктора Януковича Черновецького відсунули убік, розділивши повноваження мера і голови КМДА. На другу посаду призначили Олександра Попова, якого з крісла вимів Майдан. Фінт центральної влади зі змінами до закону про столицю кияни сприйняли переважно негативно, через що за Поповим закріпилося прізвисько "гауляйтер". "Регіонали" також скасували райради в Києві. Відновити їх зараз пропонують політичні опоненти Кличка. Але про це згодом.

За президентства Петра Порошенка між Банковою, 11 та Хрещатиком, 36 симфонії не було, проте у справи Кличка та його команди в Києві президентська канцелярія не втручалася. Голови райдержадміністрацій переважно були креатурами міського голови, його ж самого не намагалися викинути з крісла очільника КМДА. Ситуація різко змінилася після приходу до влади Володимира Зеленського та в липні 2019-го феєричної перемоги "слуг народу" на дочасних виборах Верховної Ради. Щойно "зелені" отримали всю повноту влади в країні, почалися активні спроби забрати у мера одне із крісел. 4 вересня 2019 р. тодішній уряд на чолі з Олексієм Гончаруком навіть погодив звільнення Кличка, однак воно так і не відбулося. З цього дня можна вести відлік найтривалішому, і в цьому унікальному, невирішеному конфлікту між місцевою і центральною владою.  

Перераховувати всі його епізоди резону немає, це займе багато часу, адже одних тільки обшуків у структурах мерії та кримінальних проваджень щодо чиновників були десятки. Зупинимося на найбільш знакових. Перший такий епізод – епопея з ухваленням нового закону про столицю, в якому не лише пропонувалося розвести дві керівні посади в місті, а й відновити райради. 3 жовтня минулого року виповнилося 4 роки відтоді, як Верховна Рада ухвалила за основу законопроект про місто Київ – столицю України авторства тоді ще нардепа-"слуги", нині – відставного міністра культури Олександра Ткаченка (і ще групи "слуг"). Після ухвалення цей документ взялися удосконалювати поправками, у результаті чого він зазнав суттєвих змін. У багатьох тоді склалося враження, що з усіх можливих новел найцікавішим для депутатів залишалося позбавити столичного голову повноважень виконавчої влади в місті. 13 грудня 2021 року голова фракції "Слуга народу" Давид Арахамія заявляв, що в другому читанні законопроект обов’язково розглянуть. У новому сезоні. Але новий сезон у парламенті збігся з передвоєнною ситуацією та початком повномасштабного російського вторгнення і тоді було вже не до цього багатостраждального документу.

Однак він не відкликаний. Тобто у будь-який час монобільшість могла і може його реанімувати та проголосувати. Замість того пан Безгін пропонує обговорювати на ТСК з-проміж іншого моделі управління містом. Наша пісня гарна, нова – починаймо її знову. Чому? Все дуже банально: у сесійній залі зараз не знайдеться 226 голосів за цей законопроект.

Яку проблему влади викрив скандал із закритим укриттям і загибеллю людей

Наступний знаковий епізод стався вже під час війни. 1 березня 2022 року президент Володимир Зеленський призначив генерала Миколу Жернова головою Київської міської військової адміністрації (24 жовтня 2022-го його змінив генерал Сергій Попко). А Кличко – тільки міський голова. Але проблема в тому, що функціональні обов’язки керівника ВЦА у Києві розуміються різними сторонами триваючого конфлікту по-різному. У столиці вважають, що ці функції стосуються питань оборони та всього, що з нею пов’язано, а не господарських і фінансових питань. У той же час нагорі, та і серед багатьох киян, побутує думка, що за все відповідає мер. Різне тлумачення функціональних обов’язків спричинило гучний конфлікт після трагедії на Лісовому масиві, де 1 червня 2023 року загинули люди, бо не змогли потрапити до замкненого укриття.

Спочатку з боку провладних спікерів посипалися звинувачення на адресу Кличка, та, як виявилося, за функціонування укриттів відповідає міська ВЦА. Тобто Попко. Хоча заклики звільнити мера швидко захлинулися, ситуацію вирішили медійно відпрацювати до кінця і призначили перевірку стану укриттів у столиці. Головним ревізором був міністр стратегічних галузей промисловості Олександр Камишін. Відразу після трагедії на Лісовому голови столичних РДА закликали Кличка звільнити крісло голови КМДА. Цьому ніхто не здивувався, адже всі ці особи – призначенці влади центральної. Depo.ua висвітлював цю історію досить детально. Тоді ж виявилося, що саме районні адміністрації є балансоутримувачами та розпорядниками коштів на укриття.

Контрольним пострілом по критиках стало оприлюднення інформації про закупки районів для бомбосховищ – барабани, дорогі сковорідки і так далі. У бік Кличка та його команди полетіла відповідь у вигляді чутки про можливе призначення керівником міської адміністрації популярного серед певної частини суспільства очільника Миколаївщини Віталія Кіма. Кінець епізоду був наступним: Кличку і Попку президент оголосив догану і звільнив відразу чотирьох голів РДА. А висновок із епізоду такий: щойно з Банкової чи з монобільшості запускають бумеранг по столичній владі, він боляче б’є у відповідь. Бо в існуючій системі управління Києвом все настільки переплетено, що повісити всіх собак тільки на мерію неможливо.

Чи покарає ОП Кличка за заяви про авторитаризм

Третій епізод зовсім свіжий. На початку грудня Кличко дав інтерв’ю кільком німецькомовним виданням, де, зокрема, заявив, що Україна за Володимира Зеленського "рухається до авторитаризму" і "в якийсь момент ми більше не будемо відрізнятися від росії, де все залежить від примх однієї людини". Протягом останнього місяця 2023-го і січня 2024-го міський голова Києва зробив ще низку заяв, які точно викликали гнів на вулиці Банковій. Він підтримав Валерія Залужного, в котрого, як відомо, серйозний конфлікт з ОП (у понеділок навіть повідомляли про звільнення головнокомандувача ЗСУ, але інформація не підтвердилася), засудив владу за наступ на місцеве самоврядування, за тиск на ЗМІ і бізнес. В інтерв’ю канадській газеті The Globe and Mail він повторив сказане німцям: "Те, що ми бачимо зараз, я не можу назвати демократією. Це пахне вертикаллю та авторитаризмом". Кличко звинуватив "певних людей", яких не назвав, у прагненні централізувати владу і медіа. І згадав про телемарафон.

Отже, столичний градоначальник перейшов у відверту фронду до президентського Офісу, але просто указом після формального схвалення прем’єра Шмигаля звільнити його з посади голови КМДА президент не може. Це викличе серйозний скандал із західними партнерами саме тоді, коли вирішується доля продовження допомоги Україні. То ж, не виключено, затія "слуг" із ТСК може бути тією відповіддю Кличку, яку в даний момент можна собі дозволити. Комісія, не виключено, стане агентством поганих новин про стан столичного комунального господарства, ініціаторкою звернень до різних правоохоронних органів щодо розслідування причин такого стану, одним словом – такою собі Мар’яною Безуглою, але не проти Залужного, а проти Кличка. Але все одно має бути логічний кінець нового епізоду протистояння Банкова-КМДА, то ж яким він уявляється?

Варіантів небагато. Перший: Рада за результатами роботи ТСК звинувачує мерію у небажанні співпрацювати та заявляє про необхідність відправити Кличка у відставку. У цьому ж контексті активно говорять про дочасні вибори в столиці та випускають на сцену активних борців за інтереси киян. Які хвалитимуть рішення парламенту. Перший мінус цього варіанту – у Верховній Раді немає голосів, щоб повторити трюк своїх колег, які у березні 2008 року ухвалили постанову про позачергові вибори Київського міського голови та Київської міської ради. А без такої постанови атаки на мера та його команду хоч і будуть болючими, проте не матимуть сенсу в тривалій перспективі. Другий мінус – якщо дивом голоси нашкребуть, відразу постане питання проведення президентських виборів. Третій мінус – у діючої влади просто немає кандидата, якого підтримають кияни. Четвертий мінус – столиця опиниться у безвладді: голова МВЦА не має узаконеного функціоналу керувати міським господарством, призначення когось на голову КМДА без ухвалення нової редакції закону про столицю – неконституційне. Тобто слова Кличка про рух до авторитаризму отримають підтвердження для західних партнерів України.

Другий варіант – правоохоронні органи спільно з депутатською комісією гойдатимуть крісло під Кличком. Вже традиційні кримінальні справи та обшуки лишаться, але все це підтримуватиметься суголоссям зі "слугами". Мінус варіанту – навіть коли щотижня ловитимуть чиновників міськадміністрації на хабарах, лише один скандал із закупками в Міноборони здатний все затьмарити в одну мить. Є ще один мінус: подейкують, Кличко через певних осіб підтримує стосунки з Дональдом Трампом та членами його команди, і у відповідь на спроби прибрати київського мера з посади сказане про "авторитаризм" в Україні вкладуть у вуста головного кандидата від республіканців на президентських виборах. Не виключено, що це чутки, в яких може бути зацікавлений сам Кличко, проте ризики все ж не варто недооцінювати.

Тому найвірогідніший третій варіант – тимчасове перемир’я після оцінки взаємних ризиків і потенційних втрат. ТСК, анонсована Безгіним, переливатиме з пустого в порожнє про моделі управління столицею, силовики зайве не бігатимуть в департаменти мерії, а Кличко знизить градус своїх заяв. Однак і тут є мінус – з 2019 року таких перемир’їв було вже багато. І всі вони порушувалися.