Небезпечні зв'язки: Що буде далі з МіхоМайданом

В іншій країні і в інших реаліях звинувачення у політичній корупції та ще й у співпраці з оточенням вигнаного екс-президента, яке переховується в Росії, означало б політичну смерть. Але у нас навіть у Надії Савченко, яка не криючись ллє воду на млин сепаратистів Лугандонії, є симпатики. Українське суспільство наскрізь просякнуте "зрадою", тому у нас рясно проростають різноманітні конспірологічні теорії, де влада завжди погана, а ті, хто обливає її брудом – білі і пухнасті.

Тому, коли викривають псевдоборців із режимом, правда не сприймається. Приміром, про Северіона Дангадзе, який збирав гроші для Міхомайдану, із сайту "Руху нових сил" відомо, що цей виходець з Донецька - учасник Революції гідності, благодійник. А от про темні сторони біографії соратника Саакашвілі не повідомляють. Северіон Дангадзе мав двох братів – Тимура й Григорія. Тимур у серпні 2009 року покінчив життя самогубством. Тоді повідомлялося, що він був не лише місцевим "бютівцем", але й наркоманом, засудженим 1998 р. за співучасть у вбивстві. Другий брат, Григорій, підозрювався у розбійному нападі на філію "Ощадбанку". Дангадзе-молодшого затримали учора. Як це відбулося, в деталях повідомив Генпрокурор Юрій Луценко. Під час обшуку у помешканні затриманого правоохоронцями знайдено паспорт Саакашвілі, який у того начебто "викрали" під час прориву через українсько-польський кордон.

Генпрокурор анонсував подальші викриття у цій справі. Але, як показав сьогоднішній день, наелектризованість настільки значна, що одні і ті ж факти доведеться повторювати десятки або й сотні разів, аби частина суспільства витверезилася. Більше того, чим довше тягнутимуть із затриманням Саакашвілі і доправленням його до суду, тим більше у його технологів буде нагод відіграти ситуацію на свою користь. Приміром, вже розганяють конспірологію, що, мовляв, поліція не завадила звільненню Міхо з автозаку, отже, без Авакова не обійшлося. Так само вчиняли після прориву Саакашвілі. Тоді ЗМІ, які останнім часом особливо активно висвітлюють діяльність екс-президента Грузії, розповідали, що прикордонники його впустили, щоб насолити президентові. Також повним ходом реалізують й технологію порівняння історій Саакашвілі зараз й Юлії Тимошенко при Януковичу. Такі паралелі нікчемні, єдине, що якось їх поєднує - російський слід. Проте на електорат, отруєний "зрадою", подібні порівняння діють.

На мітингу під Радою з вуст Саакашвілі і членів його групи підтримки, у чиїх шафах можна знайти десятки скелетів, звучали вимоги імпічменту, народного трибуналу, відставки Генпрокурора й інші емоційні речі, розраховані на збурення агресії. І тому може здатися, що в медійному плані викривачі співпраці Саакашвілі з Курченком програють. Тут і зачитування листа шведа Карла Більдта, який не розібрався в ситуації, але вже засуджує, і виступ англійської депутатки Джейн Коллінз з Партії незалежності Сполученого Королівства (UKIP), відомої дружбою з Кремлем. Вона "випадково" опинилася саме сьогодні в Києві. Хто в це повірить? Що ж до депутатів, які захищали Саакашвілі, то, як кажуть там, де зараз переховується Курченко, "на манеже все те же" – єврооптимісти, яких самих ловили на дружбі з олігархами. Цікаво, хто з них першим скаже, що аудіодокази політичної корупції Саакашвілі сфальшовані?

Нинішній тиждень критично важливий і для влади, і для прихильників Саакашвілі. Тому ми станемо свідками протидії між ними в інформаційному просторі. Потрібно також розуміти, що на боці Міхо грають російські гібриди, яким конче необхідно отримати максимум зиску з цієї історії. Тому що наступної може й не бути. Звідси повідомлення на кшталт "на Київ рухаються танки" і стара пісня про "добровольців, які повернуть зброю проти хунти". На жаль, наші ЗМІ в гонитві за заходами читачів ретранслюють подібні вкидання. То ж переконувати громадян у правдивості звинувачень, висунутих проти Саакашвілі, доведеться в ситуації медіа-війни, і програти тут неможна.

І ось тут виникає запитання: які будуть наступні кроки Генпрокуратури, СБУ, поліції. Якщо на цьому все закінчиться, тоді Міхо вже виграв. Спочатку громадянам потрібно пояснити, хто такий Курченко, бо забули. Гроші Курченка - не просто ефемерні долари чи євро, а наслідок грабунку країни за часів Януковича і наслідок грабунку жителів Донбасу. Після того, як соратники Саакашвілі із "Самопомочі" Семен Семенченко й Єгор Соболєв влаштували так звану "блокаду торгівлі на крові", Росія руками ватажків ОРДЛО "націоналізувала", тобто, віджала, підприємства на окупованих землях. Такий собі замкнутий цикл: блокада – "націоналізація" - оплата "шатунів" в Україні.

Наступне: акція Саакашвілі попри спробу його затримання не отримала масштабної підтримки. Гасло "Київ, вставай!" не працює і не працюватиме. Навіть посольства США відреагувало на диво стримано. Тому зараз м'яч на полі влади – потрібно діяти рішуче, але по закону. За період перебування Саакашвілі в Україні він звинуватив багатьох людей у корупції. Тепер необхідно перевірити політичну вмотивованість справ, порушених НАБУ, де заступником директора працює соратник Саакашвілі Гізо Углава. Інакше кажучи, хто із олігархів-утікачів до Росії міг бути зацікавлений у таких розслідуваннях. І хто з політиків та за допомогою яких ЗМІ брав участь у розкручуванні скандалів по мотивах заяв екс-глави Одещини.

Це набагато важливіше, аніж оприлюднений факт співпраці з Курченком. Саакашвілі "спалили", але якщо не викрити всіх, хто в парламенті, громадських організаціях, ЗМІ прямо або опосередковано працює на Росію, у Москві швидко знайдуть нового улюбленця "зрадофілів".