Чорт "в законі": Чому путінський патріарх Кирило досі уникає санкцій

Якщо перед росією, її громадянами або їхніми симпатиками вчасно не ставлять загород, це обов’язково вилазить боком. Приклад – Фінляндія. Коли Естонія, Латвія і Польща прийняли рішення не пускати до себе росіян із шенгенськими візами, фіни гралися у толерантність до жителів країни-агресорки й у підсумку отримали навалу до себе втікачів від мобілізації. Тепер Гельсінкі закриває кордон для російських туристів. Ті держави ЄС, які не проти приймати російських "біженців", серед них, зокрема, Німеччина, свідомо наражають себе на небезпеку інтервенції "русского міра". Наслідки надання притулку позірним "хорошим росіянам" вони відчують дуже скоро. Так само і Грузія, Казахстан чи Вірменія. Але, помічаючи помилки інших, маємо не допускати власних. Адже навіть найменше толерування всього, що пов’язане з агресивною політикою та ідеологією Москви, зіграє проти нас. Як от вперте небажання Києва бити санкціями по російській церкві та її поводирях.    

Як Кирило благословив росіян на смерть в Україні

Патріарх РПЦ Кирило (Гундяєв) неодноразово висловлював підтримку масштабного вторгнення росії в Україну. На початку березня він виголосив промову, в якій причиною війни назвав… гей-паради. А ще, мовляв, "православні люди Донбасу" вісім років страждають через війну, їм треба допомогти і за них молитися. У перші дні нападу на Україну митрополит УПЦ Онуфрій (Березовський) звернувся до Кирила з проханням вплинути на путіна, але патріарх РПЦ вдав, що глухий. Тоді ж, у березні, він благословив командувача росгвардії Віктора Золотова і подарував йому ікону. Саме в цей час гвардійці Золотова разом із путінськими армійцями чинили військові злочини на окупованих на той час територіях Київщини, Сумщини, Чернігівщини. І продовжують чинити зараз на інших наших територіях, які поки не деокуповані.

Від моменту початку так званої часткової мобілізації, оголошеної путіним 21 вересня, Кирило як з цепу зірвався. "Ми дожили з вами до доленосного часу, а в доленосний час слід оновити нашу віру, загострити нашу свідомість і нашу пам'ять, на багато що подивитися інакше, на що ми ще вчора дивилися без жодної уваги і особливої турботи. І ось тоді ця наша духовна мобілізація, до якої я зараз усіх закликаю, допоможе і мобілізації всіх сил нашої вітчизни", – цитуємо бісівського батюшку. Кирило добалакався до того, що мобілізація допоможе "примиренню", а воно дозволить увести Україну в єдиний простір РПЦ. "Якщо під час виконання обов’язку людина гине, – виголошував Кирило, – то вона, без сумніву, чинить діяння, рівносильне жертві. Вона жертвує собою заради інших. Тому віримо, що ця жертва змиває всі гріхи, які людина скоїла". Ось так очільник церкви уявив себе чи то наставником смертників-шахідів, чи то середньовічним священиком, який виправдовував хрестові походи. І як на його слова відреагував світ? Майже ніяк.

Хто в українській владі боїться попа Кирила

Кирило не вперше фігурує серед кандидатів на санкції цивілізованого світу. Однак щоразу він їх уникає. "Ангелами-охоронцями" московського попа в Європі виступають прем’єр Угорщини Віктор Орбан та його соратники. Причина очевидна – паразитування офіційного Будапешту на неспроможності Євросоюзу скасувати одностайність при прийнятті рішень. Днями стало відомо, що віце-прем'єр-міністр Угорщини Жолт Шем'єн отримав від патріарха Кирила орден слави та честі ІІ ступеня. Сталася подія ще 13 вересня, тобто до чергової порції антихристиянських заяв глави РПЦ, але це не міняє суті справи – угорським діячам подякували за блокування санкцій проти церковників росії.

Можемо скільки завгодно обурюватися лицемірству Орбана і його соратників, але заради справедливості давайте поглянемо, як на поведінку московських церковників реагують інші впливові фігури та організації. Цього місяця у столиці Казахстану Астані відбувся Сьомий Конгрес лідерів світових і традиційних релігій, де був присутній Папа Римський Франциск, а от Кирила не було. Він звертався до учасників форуму з заочним посланням, повністю витриманим у дусі антизахідної пропаганди. Папа Франциск зробив кілька антивоєнних заяв, у тому числі випустив критичні стріли у бік Кирила. Потім зустрівся з делегацією РПЦ на чолі з вікарієм Кирила, митрополитом Антонієм (Севрюком) – другою людиною в Моспатріархії. Антоній повідомив журналістам, що його зустріч із Папою була "дуже сердечною", але зауважив: слова Франциска щодо Кирила "не були корисними для єдності християн" і здивували РПЦ.

У нас буває ображаються на іноді хибні оцінки Папою Римським російської агресії, однак цього разу українці йому можуть аплодувати. Він закинув Кирилу, що той є служкою російської влади. Так бути не повинно: священне ніколи не має ставати опорою для влади, а влада – для священного. Не складно здогадатися, що Кирил не хотів почути таку оцінку у вічі, тому не приїхав до Астани. Не мовчить і Вселенський патріарх Варфоломій. Під час візиту до Греції на початку вересня він, згадуючи виправдання Кирилом російської агресії, назвав війну росії проти України "не священною, а диявольською". А що ж панотці УПЦ, яка після зміни статуту формально вже не Московського патріархату? На офіційному сайті – жодного осуду людиноненависницьких закликів Кирила. Засуджують лише деякі священики УПЦ, які перебувають у конфлікті з вищими сановниками через ініціативу організувати церковний суд над Кирилом. Нема й окремого осуду церквою псевдореферендумів на тимчасово окупованих територіях, тільки передрук заяви Всеукраїнської ради церков, до якої входить УПЦ.

Depo.ua раніше детально аналізував, чому українська влада толерує цю церкву. Головна причина: у церкви є серйозні лобісти (не лише екс-нардеп Вадим Новинський, є впливові друзі і в ОП), вони переконують президента Зеленського у тому, що УПЦ корисна, бо лояльна до влади, і сваритися з нею резону немає. То ж, як і передбачалося, ініціатива депутата-"слуги" Андрія Богданця про передачу двох Лавр – Почаївської і Києво-Печерської – не отримала підтримки. При цьому Мінкульт наполягає: органи місцевого самоврядування на мають права забороняти діяльність УПЦ. Одним словом, між донедавна філіалом РПЦ в Україні і владою склалися взаємовигідні відносини. І, схоже, ці відносини не затьмарить навіть зрада окремих священиків. Митрополит Ізюмський і Куп’янський Єлисей (Іванов) після деокупації Харківщини втік разом із окупантами, і об’явився у Бєлгороді. Його вже судять за колабораціонізм? Аж ніяк…

Якщо кулуарні домовленості влади з церквою Онуфрія ще якось можна логічно пояснити, то небажання застосовувати персональні санкції  проти Кирила та інших церковних діячів РПЦ, які підтримують війну, жодному логічному поясненню не підлягають. Ще 31 травня Верховна Рада звернулася до РНБО з вимогою застосувати такі санкції. 30 серпня уряд схвалив запровадження обмежень для Кирила та семи його поплічників на 10 років. Сьогодні виповнюється рівно місяць з дня прийняття цього рішення, а віз і нині не зсунувся з місця. Міністр закордонних справ Естонії Урмас Рейнсалу закликає ЄС включити головного попа РПЦ до санкційних списків, а в Києві все чогось бояться. Невже прокльонів путінського чорта в рясі? Хотілося б помилитися, але скидається на те, що в пакет "УПЦ – друзі влади" включено і пункт про недоторканність Кирила.