Тактика паразита: Чи зможуть путін з Орбаном створити в ЄС інтернаціонал розкольників

Марення Орбана: війна до 2030-го, розвал ЄС і втрата Україною своїх територій

Як повідомляють ЗМІ, днями відбулося секретне зібрання членів правлячої партії "Фідес", де виступав її багаторічний вождь Віктор Орбан. Він намалював товаришам по націоналістичному руху наступну картину: якби Захід не допомагав Україні, війна була б локальною, а так стала глобальною; антиросійські санкції, зокрема, енергетичні, працюють проти Європи, тому офіційний Будапешт їх блокуватиме; війна триватиме до 2030 року, Україна може втратити третину, або навіть половину свої територій, до цього ж року, ймовірно, розваляться Європейський Союз або єврозона; зараз він один, хто не хоче продовження санкцій, але сподівається на прихід собі подібних політиків до влади в Італії; Європа потерпає від іммігрантів-мусульман; потужним центром сили в Європі бачить Вишеградську четвірку (Польща, Словаччина, Угорщина, Чехія).  Виглядає так, немов би очільник угорського уряду оприлюднив план Москви з розвалу ЄС. Чи так це насправді?

Depo.ua раніше аналізував, навіщо Орбан грає роль корисного ідіота путіна. Він та партія "Фідес" багато років експлуатують націоналістичні міфи, які ґрунтуються на старих образах. Раз-по-раз чи то прем'єр, чи хтось із його соратників згадують про начебто упослідженість Угорщини за результатами Тріанонського договору, коли Будапешт втратив частину підконтрольних йому територій, на яких постали нові держави. У травні Орбан натякнув, що узбережжя Хорватії раніше належало Угорщині, що справедливо обурило Загреб. А вже влітку угорський прем’єр відпочивав на цьому самому узбережжі і, як повідомляли ЗМІ, ледь не потонув в Адріатичному морі. Власне, така подвійна мораль характеризує політичну поведінку Орбана віддавна, але особливо воно оголилася на тлі російської агресії проти України. Розуміючи, що ні ЄС, ні НАТО, де рішення приймаються одностайно, без Будапешта не можуть діяти швидко, прем’єр Угорщини почав вдаватися до відвертого шантажу. Який, утім, все рідше дає результат. Тут можна згадати, як угорські політики спочатку виторговували у ЄС 750 млн євро для позбавлення залежності від російської нафти. Згодом глава МЗС Угорщини Петер Сіярто, відомий антиукраїнською позицією, вимагав від Євросоюзу компенсувати його країні 15-18 мільярдів євро. Вводячи нафтові санкції проти росії, Брюссель пішов на поступки надто залежним від російської нафти членам союзу, але Будапешт з його апетитами послали.

Покарати не можна помилувати. Чому Орбан залишатиметься чиряком на тілі ЄС

Відверто розкольницька поведінка Орбана очікувано викликала реакцію з боку Євросоюзу. Вигнати зі свого складу угорців ЄС не може, проте 15 вересня Європарламент більшістю голосів закликав Раду ЄС визначити "наявність реального ризику серйозного порушення Угорщиною цінностей, на яких заснований Євросоюз", згідно зі статтею 7 Договору про ЄС. Це означає, що терпець європолітиків нарешті урвався, і вони домовилися більше не вважати Угорщину демократією. Тепер це гібридний режим виборної автократії. Зауважимо: не вперше курс Орбана потрапляє під критику з боку ЄС, але вперше європейські політичні еліти висловили рішучі наміри поставити офіційний Будапешт на місце, - механізм згаданої статті передбачає санкції економічного характеру і навіть позбавлення права голосу країни в європейських структурах.

Варто згадати, що канцлер Німеччини Олаф Шольц раніше висловлювався за реформу прийняття рішень на рівні ЄС, аби уникати проблем із такими державами, як Угорщина. Рішення Європарламенту може означати, що Шольца почули, і це добре. Але процедура запровадження механізму 7-ї статті Договору про Євросоюз забюрократизована: спочатку згоду на нього мають дати всі члени об’єднання крім самої Угорщини (тобто, 26 країн) і вже після цього санкційна машина запрацює. Орбан упевнений, що в Європі у нього нема 26 ворогів. І якщо Рада ЄС тягнутиме кота за хвоста, час гратиме на його користь. Не дарма на секретному зборищі однопартійців він згадував про Італію, де 25 вересня мають відбутися парламентські вибори. Експерти прогнозують перемогу правих популістів, серед яких виділяється партія "Брати Італії", на чолі якої стоїть "сестра" - Джорджа Мелоні. Орбан впевнений, що ця пані його прикриє. Принаймні зараз, коли над офіційним Будапештом згустилися хмари. А далі, судячи з його "пророцтв", ЄС і сам розвалиться.

У Орбана ще залишається опція виходу його країни зі складу ЄС. На таку ймовірність нещодавно натякнув міністр уряду Чехії з європейських питань Мікулаш Бек. Він вважає, що угорський уряд підвів країну до краю прірви, в яку вона або ступить, або відійде. Вочевидь, відійде. Орбан шантажує Європу не для того, щоб грюкнути дверима, це було б самогубством для його режиму, враховуючи залежність угорської економіки від загальноєвропейської. Що підтвердила заява угорського міністра Тібора Наврачича: Будапешт готовий виконати свої зобов’язання перед Єврокомісією, аби та розблокувала виділення угорцям 7,5 млрд євро через проблеми з верховенством права.  

По-перше, для виходу з ЄС потрібен референдум, як це зробили британці. Угорці досі заколисані націоналістичними міфами "Фідеса", але одна справа ностальгія за назавжди втраченою імперією, зовсім інша – втратити сьогоднішній добробут. Тому референдум, найочевидніше, провалиться. 

По-друге, Угорщина ще й член НАТО, і поглиблення її конфлікту на рівні ЄС відгукнеться на стосунках з Альянсом. На рівні цього військового блоку Орбан пальці не загинає. Так, він відмовився постачати зброю Україні, угорські проурядові ЗМІ показують лояльну до росії картину війни, проте значимість Угорщини в системі безпеки НАТО настільки мізерна, що там вважають розумнішим просто не реагувати на провокації Орбана. Діють за правилом, "собака гавкає, караван іде". Так буде принаймні доти, доки не побачать його зближення з Москвою у військово-технічній складовій. 

І, по-третє, вийшовши з ЄС, Угорщина залишиться не просто сама – зайти туди росії, звісно ж, НАТО і Європа не дадуть, – але й в оточенні країн, у яких до Будапешту накопичилося багато образ. Орбан розповідає казки про Вишеградську групу. У березні Польща, Словаччина і Чехія синхронно скасували участь у зустрічі четвірки, яка мала відбутися в Будапешті. Причина – позиція угорського уряду стосовно війни в Україні. Очевидно, Орбан сподівається на те, що в окремих країнах – членах четвірки до влади прийдуть милі його серцю праві, і з ними він налагодить діалог. Але брюссельські політики, яких він так зневажає, у порівнянні з правими, які можуть отримати владу у тій же Словаччині, просто ангелочки. Угорцям відразу нагадають все, що він та його соратники казали у бік словаків. А образ там назбиралоя багато.

Чи зможе Орбан допомогти путіну мобілізувати правих

Не матиме Орбан підтримку і серед інших правих. Згадана вище лідерка "Братів Італії" Мелоні висловлювалася на підтримку України та за антиросійські санкції. Днями у Парижі відбулася масова акція, організована одним із осколків "Нацфронту", маргінальним об’єднанням "Патріоти" на чолі з Флоріаном Філіппо. Цю акцію широко висвітлювала російська пропаганда. Ще б пак, ось вам – присмерк Європи. Проте італійських, французьких та інших ідейних правих єднає не підтримка росії, хоча окремі з них нерівно дихають у бік Москви, а негативне ставлення до мігрантів з ісламських країн, мультикультуралізму, лівого лібералізму, в Євросоюзі вони вбачають одну із причин того, що багатші члени об’єднання мусять вкладати кошти для підтримки штанів бідніших. Таких, як Угорщина, приміром. Тому вони з Орбаном не на одній хвилі. Як би угорський прем’єр не пнувся в лідери правого руху в Європі, для правих у "старій Європі" він залишатиметься просто прем’єром однієї із східноєвропейських країн. 

Зараз ми бачимо, як в Європі праві і ліві популісти намагаються використати кризові явища, викликані війною в Україні. Не обов'язково за всіма цими політиками стоїть кремль, і не обов'язково всі вони за розвал ЄС. Скоріше на словах, бо такі заклики отримують підтримку у певної частини виборців. Чи вдасться путіну створити в Європі ліво-правий інтернаціонал, який політично розгойдає континент? Безсумнівно, бункерному діду цього хочеться, але, як бачимо з акцій у Празі, у Парижі, а далі їх буде більше, на вулиці виходять переважно маргінальні сили. Втім, досить агресивні. Тобто вони годяться для картинки кремлівських каналів, особливо гарно вкладаються в інформаційну рамку "європейці протестують проти холодних батарей". Це як за "совка" героями радянської пропаганди були доктор Хайдер чи Леонард Пелтієр, про яких зараз ніхто й не пам'ятає, чи американські комуністи. Вони не грали особливої ролі в політичному житті Штатів, але радянським громадянам говорили інакше.  Що ж до ризику приходу до влади в деяких європейських країнах відверто проросійських сил, то він невисокий. Радше в Орбана з'являться імітатори, котрі щось виторговуватимуть для себе в Брюсселя, також граючись у друзів путіна.  Звідси питання: чи не краще зараз поставити Орбана на місце, аніж мати ще кількох схожих шантажистів?