Без "Дождя": Чи треба аплодувати забороні каналу "хороших росіян" у Латвії

Як "Дождь" втрапив у скандал із "чмобіками"

1 грудня в ефірі російського телеканалу, який навесні перебрався до Риги, ведучий Олексій Коростельов заявив наступне: "Надсилайте нам повідомлення на пошту … або пишіть нам у наш телеграм-бот. Ми сподіваємося, що багатьом військовослужбовцям у тому числі, ми змогли допомогти, наприклад, з оснащенням і просто з елементарними зручностями на фронті". В програмі саме обговорювалася тема так званої часткової мобілізації в рф. Головний редактор медіа Тихон Дзядко відреагував оперативно: вибачився перед аудиторією, відео з реплікою Коростельова видалили, а самого ведучого звільнили.

У "Дожді" спочатку намагалися все пояснити прикрою обмовкою. Мовляв, оснащенню російської армії співробітники не допомагають, а поштова скринька телеканалу створена для збору свідчень про злочини росіян в Україні та під час мобілізації в росії. Але списати все на помилку одного журналіста не вийшло, слідом за ним з каналу звільнилися ще троє його колег. На знак протесту. Доволі показовими виглядають їхні пояснення. Якщо ведучий Володимир Роменський чесно визнав: мав стосунок до цього ефіру, то ж "обов’язок велить покласти значок і револьвер на стіл", то журналістка Дарина Лукутіна не розуміє, як можна було пожертвувати колегою заради того, щоб сподобатися якійсь державі. Себто, Латвії. А Маргарита Лютова заявила, що "Дождь" завжди був за гуманізм, відкритість і чесність, а звільнення Коростельова суперечить цим принципам. Сам автор гучного скандалу також не змовчав. "Чи шкода мені кинутого всіма голодного мобілізованого? Так. путін красень? Ні. Здається, вододіл проходить десь тут. Чи допомагаю я мобілізованим, про яких ішлося в монолозі? Лише тим, що розповідаю про них", – зазначив Коростельов.

Проти телеканалу відкрили справу про адмінпорушення, почала розслідування Служба держбезпеки Латвії, а латвійська національна рада з електронних ЗМІ спочатку оштрафувала "Дождь" на 10 тис євро, а вчора позбавила ліцензії на мовлення. Показово, що на засіданні, де вирішувалася доля ліцензії, представник каналу вимагав виступу російською, але йому відмовили. Тобто, ще й провокував. Тепер мовлення "Дождя" в YouTube у Латвії також планують заблокувати. Такі жорсткі заходи латвійці пояснюють захистом власної національної безпеки.

Не варто нагадувати, що в цій країні існують давні проблеми з російськомовною меншиною, частина якої продовжує орієнтуватися на росію та її пропагандистські наративи. Тому навіть дивно, що латвійці погодилися прихистити "Дождь", його журналістів та інших росіян, які покинули рф буцімто через незгоду з політикою кремля. Спецслужби Латвії у своїй заяві нагадали, що попереджали про ризики: ці медіакомпанії та журналісти тривалий час працювали в країні-агресорі, то ж не можна виключати зв'язків між окремими ЗМІ або їхніми представниками та російськими спецслужбами. Що ж, тепер скандал стане аргументом для прискіпливіших перевірок росіян, які осіли в Латвії, прикрившись опозиційністю до путінського режиму. Це не кінець для "Дождя", у нього є ще три редакції – в Амстердамі, Парижі і Тбілісі. Яку з них закриють наступною і чи закриють взагалі, залежить від того, дослухаються інші до аргументів латишів, чи й далі віритимуть у міф про "хороших росіян". Який є одним із елементів російської пропаганди. Історія з втікачкою з "Першого каналу" Мариною Овсянніковою довела живучість цього міфу серед європейців. Так що десь пригріють і "гнаного" Коростельова.

Чим російські опозиціонери займаються в Європі

Відповідь на питання, винесене у підзаголовок, одночасно проста і складна – імітують бурхливу діяльність розмовами про "нову росію", якою вона буде після зміни влади. Однак надзусиль для зміни влади не докладають. Три місяці тому Depo.ua аналізував, з якими наративами виходять до своїх прибічників російські опозиціонери. Їх умовно можна розділити на три групи. Перша робить спроби продемонструвати, що в росії та за її межами буцімто є сили, здатні до збройного опору путінському режиму. Наприкінці серпня було проголошено створення Національної республіканської армії, Російського добровольчого корпусу і Легіону "Свобода росії", Вони навіть підписали спільну декларацію в Ірпені. Ми прогнозували, що ця ініціатива, яка нагадувала історичну реконструкцію армії власовців, швидко здується. Так і сталося. Зараз про неї майже не згадують.

До другої групи належать російські ліберали, котрі повтікали до Європи. Вони проводять заходи в рамках Форуму вільної росії. Як раз на початку вересня відбувалося засідання конгресу вільної росії у Вільнюсі. Тоді на себе звернула увагу заява лідерів цього руху Гаррі Каспарова і Михайла Ходорковського, які закликали ЄС не вводити повну візову заборону для громадян рф. Окрім згаданого конгресу, цього року "форумчани" провели дві антивоєнні конференції – одну 20 травня, друга завершилася 1 грудня. Саме того дня, коли зашкварився "Дождь". Під час травневої конференції оголосили про створення опозиційної коаліційної структури "Російський комітет дії". Його представники виступили за створення так званого "паспорта хорошого росіянина" для тих, хто виступив проти вторгнення росії в Україну. Тобто всю цю ліберальну братію цікавить не так антивоєнна діяльність, як власний інтерес – щоб їх і далі на Заході вважали "хорошими". Втім, ідея спільного комітету опозиції залишала надію на те, що в рамках цієї структури антипутінці здатні запропонувати якісь дієві кроки. Та як показала друга антивоєнна конференція, півроку російські опозиціонери займалися імітацією. Немає ні програми, ні чітких спільних цінностей, ні лідера, який хоча б з-за кордону відкрито кинув виклик путіну. Ці раніше поважні політики, бізнесмени, лідери громадської думки чекають, поки ЗСУ виженуть путінських вояків з України, кремлівський режим посиплеться, а вони на білих конях поскачуть у Москву займати вакантні кабінети.

Третя група об’єдналася навколо ще однієї химерної ініціативи – Форуму вільних народів росії. Опозиціонери, які представляють малі народи росії, доволі активні в Європі, але, на жаль, вплив на одноплемінників у рф у них мізерний. Якщо в якомусь із суб’єктів федерації, як от у Дагестані на початку мобілізації чи нещодавно в Татарстані, виникають бунти "чмобіків", то геть не тому, що тамтешні етноси виступають за відокремлення від росії. Крім того, не слід забувати, що політичний істеблішмент на Заході не підтримує розвал росії через страх розповзання ядерної зброї. У найближчій перспективі поява на теренах рф нових незалежних держав – фантастика. Та, як бачимо, під проект цього форуму хтось виділяє кошти. Які й освоюють закордонні буряти, калмики, ерзяни, мокшани і так далі.

Звісно, добре, що в Європі є росіяни (але переважно не етнічні), котрі публічно виступають проти путінізму. Краще такі, аніж ті, які виходять на його підтримку або фінансують окупантів. Однак на сьогоднішній день вони не мають спільного центру дій, ідеології, і, що досить ймовірно, таємно співпрацюють з російськими спецслужбами. Ліберали кажуть: на зміну путінізму мають прийти вони, але держава повинна зберегтися. "Нацмени" проти: ніякої імперії бути більше не повинно. А над першими і другими бовваніє тінь ФСБ, якій вигідно, щоб розкол між втеклою опозицією зберігався.

У нас теж вистачає симпатиків "хороших росіян". Мовляв, вони опинилися у вигнанні, у себе вдома їх вважать зрадниками, а тут ще й на Заході позбавляють роботи, як журналістів "Дождя". Щоб зрозуміти просту істину – "хороші росіяни" за Україну тільки до тих пір, поки їм це вигідно, подивимося, як вони ополчилися проти рішення латвійської влади. Так би грізно проти путіна єдналися! "Коростельов помилився, а карають всіх". "Влада Латвії лицемірить." "Кращого подарунку кремлівській пропаганді годі й шукати". "В росії давили, тепер і в Латвії давлять". А знаєте, чого немає у цих заявах? Жодного слова підтримки України. То ж коли хтось з українських спікерів береться коментувати рішення латвійської влади, має враховувати мізерний внесок у нашу перемогу російських опозиціонерів і гігантський внесок дружньої Латвії.