Такі самі, тільки з путіним у голові: Чому ми досі хочемо бачити в росіянах людей

Маститий український учений, директор Інституту соціології НАНУ Євген Головаха в одному з недавніх інтерв’ю висловив наступну думку: оскільки росія має двоїсту природу — з одного боку, відстала православна недоцивілізація, але з іншого — цілком нормальна європейська цивілізація, то все залежить від того, на які "педалі" тиснути. Якщо тиснути на ті, які пов’язують рф із Заходом, буде зовсім інша росія. "Зрозуміло ж, що росіяни мають і культуру, і науку, і все, що присутнє на Заході, — просто треба, щоб ця сторона стала панівною, а не "русскій мір" з його атрибутами", — вважає Головаха. При всій повазі до відомого соціолога дозволимо не погодитися з такою думкою.

Орки чи не орки. У чому ми глибоко помиляємося

Отже, у нас достаньо представників влади й експертів вважають, що росія зміниться, якщо до влади там прийде умовний Борис Єльцин. Утім згадаємо: Микита Хрущов, який змінив Йосипа Сталіна, засудив попередника, при ньому почалася політика Відлиги, але зрештою все закінчилося Карибською кризою, закручуванням гайок всередині країни і відстороненням самого Хрущова від керма держави. З приходом до влади Михайла Горбачова почалася Перебудова, демократизація, радянську планову економіку почала змінювати частково ринкова. Все закінчилося глибокою економічною кризою, політикою придушення національного відродження у колишніх республіках СРСР і спробою державного перевороту у серпні 1991 року. Союз розвалився, першим президентом Росії обрався демократ Борис Єльцин. Відбувалися ліберальні реформи, росія стала на прозахідний курс, але в національній політиці нічого не змінилося. Наслідком була Перша чеченська війна. Потім до влади прийшов путін. На початках він також проводив ліберальну економічну політику, яка, втім, виявилася прикриттям мілітаристських неоімперських планів. Західні лідери думали (і досі, на жаль, думають), що росія змінюється, бо туди прийшли сучасні технології і ринок. Але зрештою світ породив клептократичного і вкрай вороже налаштованого монстра.

Ми чомусь віримо в міф, що росія спроможна відмовитися від імперіалізму. Що там є "хороші росіяни", бо певна кількість громадян висловилася проти війни. Звідси думка, що маємо підтримувати таких людей, давати їм наше громадянство. Ба, більше — створити для них в Україні умови, щоб вони могли формувати тут антипутінське опозиційне крило.  Чи пригріти деяких російських олігархів, врятувавши їх від санкцій в обмін на гроші.  Чому ми досі вважаємо, що не всі росіяни — орки? І навіть запутінці стали такими внаслідок багаторічної обробки зловісною пропагандою. Якщо її відключити, вони олюдняться, покаються і вибачаться. Це хибна думка. Справа не в путіні і його оточенні, а в глибокій кризі росіян як політичної нації. Без денацифікації, демілітаризації росії і її вилучення на тривалий час із цивілізованого світу з його технологіями і глобальними ринками ситуацію не покращити. Росіяни не покаються. В кращому випадку перекладатимуть провину на путіна, але відповідальність кожного за війну не визнають.

А "хороші росіяни", які пропишуться у нас, не відмовляться від шкідливої звички бачити в українцях молодших братів, яких треба повчати. І сунути свого носа у нашу політику. Що ж до олігархів з-за поребрика… Вони збагатилися завдяки політичні корупції — наближеності до влади і банальному грабунку російських надр. Нам до своїх олігархів ще тих не вистачає! Тим більше варто розуміти: точно так само, як у себе, вони чинитимуть і тут — корумпуватимуть владу.

Так, є жменька росіян, які проти війни. Якщо пройтися по них персонально, побачимо людей, які переважно мешкають не в росії. Приміром, репер Оксимирон, фронтмен групи "Ногу свело" Макс Покровський чи його тезка Галкін. А якщо в росії, то це одиничні випадки принципової позиції. Як от Лія Ахеджакова. Згадаймо співака Юрія Шевчука. На одному з концертів він закликав не цілувати жопу президенту. Ми всі цьому плескали. От який молодець. Ну, і що далі? Шевчук вийшов на антивоєнні акції? Ні. Просто замовк.

П’ять причин, чому росія приречена

Зробимо історіософський відступ, який допоможе зрозуміти, чому думка про перспективу демократизації росії хибна. Московію, російську імперію, її наступника Радянський Союз і нинішню росію об’єднує п’ять фундаментальних речей. Перша: імперіалізм. Міф про Москву як "третій Рим" зародився при Івані Грозному, пройшов у різних варіаціях через всю історію і модернізувався в ідеологію "руського міра" — особливої "російської цивілізації", глибоко антизахідного проекту. Замінити його на прозахідний нереально. Це треба перекреслити всю історію. І переписати наново.

Друга річ: внутрішньовидове протистояння "державників", імперців-консерваторів — імперцям-лібералам. Ліберали проводили косметичні реформи, які, втім, не ліквідовували імперську ідеологію, а в певні періоди її пом’якшували. Те ж саме і в стосунках зі світом. Тривалий час росія здійснювала політику економічного поглинання України руками свого великого бізнесу і політичного впливу через п’яту колону — "регіоналів", "Опоблок", ОПЗЖ і їм подібних. Так само росіяни поводилися і на Заході. Тобто ліберальна "педаль" в росії відрізняється від неліберальної лише методами агресії. Тобто її застосування відбувається без важкої зброї, але гібридними методами через ЗМІ та агентів впливу.  

Третя річ: відсутність громадянського суспільства, демократизму, а якщо їх паростки десь і сходили, як, приміром, у середньовічному Новгороді, їх жорстоко придушували. Були ці паростки і в сучасній росії. Однак їх нейтралізували, втіливши натомість так звану керовану демократію. Росіян вона влаштовує. Уявна стабільність в обмін на свободу.

Четверта річ: тоді, як переважна більшість народів світу створили держави на основі домінуючого на тій чи тій території етносу, росіяни ніколи не мали власної етнічної держави. Російська мова, православ’я російського зразка, російська культура — були і лишаються знаряддям імперської політики. У росії свого часу активно піднімали голову націоналістичні організації, але вони були придушені. В оточенні путіна багато неросіян за похоженням — Вайно, Кирієнко, Шойгу, Лавров, переважно всі пропагандисти. Вони — імперці без національності. Національне питання всередині рф, без різниці, хто його піднімає, є бомбою уповільеної дії.  

І остання фундаментальна річ — постійне просторове розширенні імперії. Яке в російських елітах вважається не загарбанням чужих земель, а внутрішньою колонізацією. Їй приписується начебто добровільність приєднання до росії. Згадаймо інтерпретацію росіянами Переяславської угоди. А от Захід звинувачують у зовнішній колонізації з притаманною їй вестернізацією. Відомо, що колонізаторство Москви викликало протидію у багатьох народів, які нині входять до складу рф, але їхні виступи або викреслили з історії, або надали їм класового характеру. Тобто підмінили основну причину – боротьбу народів проти московитських загарбників.

Заповідник монстрів. Чому перезаснувати росію неможливо

У нас залишаються сподівання, що коли замість путіна в Кремлі сидітиме умовний технократ Мішустін, а не чекіст Патрушев чи вояка-корупціонер Шойгу, росія, принаймні, припинить агресивну мілітаристську політику. Був же період Єльцина, коли росіяни не погрожували світові ядерною бомбою. Що ж, спробуємо змоделювати іншу росію.

Уявимо, в один прекрасний день путін відправляється в пекло – своєю смертю чи внаслідок замаху при перевороті – і правлячі еліти приймають рішення замінити його більш ліберальною фігурою. Приймають рішення зверху, адже в російському політикумі немає жодної особи, спроможної очолити реальну опозицію. Опозиційний табір в рф вичистили від яскравих особистостей, опозиціонерів розсварили. Олексій Навальний? Він тюрмі, якщо його і випустять, то йому пропаганда намалювала такий образ, що президентом його можуть обрати хіба в разі повної безальтернативності. Тобто варіант Навального чи когось із лібералів – Явлінського, Касьянова і так далі – відразу відкидаємо. Назвемо умовного наступника путіна Івановим. Лише тому, що це найпоширеніше прізвище в росії. Отже, політичні еліти, які зрозуміли, що нинішня політика Кремля веде державу в тупик і треба миритися із Заходом, пред’являють громадянам Іванова. Щоб ті сприйняли його, потрібно суттєво зкоригувати пропаганду. Прибрати Соловйова, Кисельова, Скабєєву, Симоньян і посадити в ефір таких, як Овсяннікова. Зробити це можна, але не різко. Бо запутінці переповнять божевільні.

Наступний крок – Іванов почне піддобрюватися до Заходу, піде на перемовини, щоб поступово зняти санкції. Але тут виникає ключова проблема для нього – визнати, що росія в Україні вела загарбницьку війну, її вояки здійснювали геноцид українців. Потрібно буде віддавати окуповані території, судити своїх злочинців, платити багатомільярдні репарації. Ви собі уявляєте, щоб президент росії запустив всі ці процеси? Чи приїхав до Києва і став на коліна перед Стіною пам’яті загиблих українців біля Михайлівського собору? Так у 1970 році зробив німецький урядник Віллі Бранд, покладаючи вінок до меморіалу, присвяченому повстанню у Варшавському гетто. Але жоден президент росії ніколи не вчинить, як Віллі Бранд. Навіть не тому, що його в самій рф за це можуть пристрелити. Такий вчинок зруйнував би ті п'ять фундаментальних речей, про які йшлося вище.

Тобто державу потрібно перезасновувати наново. За новою суспільною угодою. З переглядом історії. Як це зробили німці після Другої світової війни. Росіяни – вбивці і злочинці. Тому що левова більшість продовжує підтримувати війну. Ви вірите, що з таким народом можна заснувати нову миролюбну державу? Ось і відповідь на тезу Головахи про "педалі". Чи на заяви Олексія Арестовича та інших про "хороших росіян".