Справжні солдати. Володимир Корабльов: Треба поставити паркан біля Росії і стріляти всіх, хто до нього підходить

Depo.ua продовжує цикл публікацій про українських бійців, які ведуть сторінки в соцмережах.

Володимир Корабльов - росіянин за паспортом і національністю. До України приїхав, бо остогиділо на батьківщині слухати пропагандистську брехню. В АТО з грудня, наразі воює у складі "Правого сектора".

Артилерист, позивний "Пітер" - тому що з Санкт-Петербурга. І розмовляє з пітерським акцентом.

- Володю, вас москалем не дражнять?

- Не, у нас за такое сразу это.. не очень хороший разговор будет, - посміюється Володимир.

Але просить розмовляти з ним, за можливістю, російською, бо українською йому ще не дуже вдається.

Зверніть увагу, як підписані снаряди

Наразі у сторінки Володимира в "Фейсбуці" 381 друг і багато фотографій з АТО.

"Я прилетів до Києва першого вересня, наприкінці жовтня прибув у 11 батальйон "Правого сектора", а 15 січня вже поїхав у Піски. Ми працювали на прикриття Донецького аеропорту", - розповідає він.

"Правосекі", каже Володимир, появою у їх війську росіянина здивувалися не дуже - на той час із ними вже воювали десять хлопців з Росії.

На питання, чому перебрався до України, відповідає : тому що в Росії важко. Радіо, телебачення - з кожної щілини лунає "чо там у хохлов" і це починає бісити. До того ж колишня дружина українка.

Щоправда, в Києві родинні стосунки розладилися.

"Патріотизм у кожного різний. Поки не стосується твоєї родини, то одна справа, а як починає торкатися то боляче", - пояснює Володимир.

В нього в Росії залишилася вся велика родина: батьки, сестра, дядьки та тітки. Вони знають, що Володимир пішов у "правосекі" і воює в зоні АТО. Рішення цього не схвалюють.

"Напад на беззахистного бандеру"

ЯКЩО Я ЖИВУ В КРАЇНІ, Я ПОВИНЕН ЇЇ ЗАХИЩАТИ

"Я для себе прийняв рішення, що хочу жити в Україні, - каже Володимир. - А якщо я приймаю рішення жити у країні, я повинен захищати її і воювати проти Росії. Ну не проти Росії конкретно, а проти її уряду і за волю народу України. Моя особиста думка, що Україна повинна поставити великий паркан між Росією і розстрілювати всіх хто до нього підходить - тоді є якийсь шанс на розвиток"

Боєць впевнений, Україна - самодостаня, має купу родючих земель, годувала пів радянського союзу і наразі зможе годувати пів Європи.

"Але поки всі сидять на місцях і хочуть пиляти гроші, все отак як є", - каже він.

"Сьогоднішній ранок приготував сюрприз. Я закохався: її звати 82-міліметровочка, струнка, тоненька, але сувора"

У ХЛОПЧИКІВ ПЕРШЕ ПИТАННЯ: КУДИ НАМ БІГТИ?

Наразі "Правого сектору" на передовій нема. Наш співрозмовник розповідає: ЗСУ заважав батальйон, який їм не підпорядковувався, тому 14 квітня "правосекам" наказали вийти з Пісок.

"Пригнали туди замість нас 18-річних хлопчиків, у яких перше питання: а куди нам якщо щось бігти? - розповідає Володимир. - По суті, їх приганяють, вони сидять в окопах і отримують великих п..юлей. А у відповідь нічого не можуть - якщо вони порушать наказ не стріляти з 120го міномета, буде покарання. Коли там стояли ми і виїжджав сепарський танк, він в нас їздив хвилину, а тепер вони катаються, доки не відстріляють увесь боєкомплект, спокійно гатять по нашим позиціям, розвертаються та їдуть".

Маленький снаряд - це для 82го міномету, який дозволено Мінськими домовленостями, а великий - 120го, яким користувалися до перемир'я. Але на позиції АТО в Пісках і Широкіно продовжують літати не тільки 120ті, але й снаряди з САУ, танків та гаубіц.

Зараз бійці дуже чекають на закон про легалізацію Добровольчого українського корпусу (ДУК), який не підпорядковувався б ЗСУ, співпрацював з СБУ і Генштабом.

Працювати з командуванням Збройних сил хлопці не хочуть. Володимир пояснює чому саме:

"Висуваються хлопці з ЗСУ на позиції, не доходячи 700 метрів доповідають, що вони на місці і по них прилітає "Град". Це не просто так, і це не радіоперехват. Перехвати усюди є, і ми сепарів чуємо, і вони нас, і іноді переговорюємось коли нудьгуємо. Але координати зашифровані".

До того ж, за думкою бійця, йде штучне затягування війни.

"Ми можемо взяти населений пункт за годину своїми силами без армійців, а армійці дають наказ не то щоб не йти у наступ, але й нам не допомагати. Спеціально не дають АТО швидко закінчитися, штучно затягують війну", - каже він.

НОВОРОСІЯ ТВ ДЛЯ НАС КАК КАМЕДІ КЛАБ

В таборі правосеків вільний час проходить нудно - хоч скаргу пиши. Свіжу кров не привозять, свіжих малюків нема, а п'яних у ями закопують - жартує Володимир.

 

Вихідний

"Правосекі" на пікніку

А якщо серйозно - в батальоні сухий закон і суворі правила. Вільний час проводять у спортзалі, із книжкою чи у розмовах. Дивляться телевізор. Щоправда, транслюється по ньому тільки "Новоросія ТВ".

"Ми його звемо камеді клабом. Особливо артилеристам весело: куди наш снаряд не поцілить, так обов'язково або в бабусю, або в хлопчика в трусиках - без варіантів! Що бабусі та хлопчики в трусиках роблять на позиціях сепаратистів ми не розуміємо, але то не головне", - сміється Володимир.

БУДУ ВОЮВАТИ ДОКИ МЕНЕ ВИСТАЧИТЬ

Володимир вирішив воювати до закінчення АТО, принаймні допоки його вистачить: морально, фізично.

Потім планує повернутися до Києва, знову стати підприємцем.

А от свого фронтового друга Растяжкіна залишив у мирних землях, на полігоні під Києвом.

"Він рік із нами прожив, у Пісках був. Нащо йому знов такий стрес, нехай радіє життю. Він почувається добре і вже навіть не боїться бджол. Життя у нашого братика налагоджується", - розповідає Володимир.

Мрію росіянин Володимир Корабльов має - отримати українське громадянство. Але поки він в АТО це ніяк не вдається і ніхто не може допомогти.

Досьє depo.ua:

Вік: 30 років

Місце проживання до війни: Санкт-Петербург

Сімейний стан: розлучений

Спеціалізація: артилерист

Попередня служба в армії: строкову не служив

Також читайте у рубриці "Справжні солдати":

Микола Ярошенко: Повернуся з війни і буду вирощувати банани

Іван Белецький: Всім казнокрадам пропонуємо гарячі тури до Маріуполя

Валерій Тудвасєв: Мій семирічний син придумав, як зупинити ворожі танки

Комбат капеланів-кіборгів Ігор Шулик: Кожен раз, як їдеш у батальйон, вирішуєш вмерти

"Батя" - На війні із шматком титану у спині

Лікар Сергій Сахацький: Ставлення місцевих до нас дуже змінилося

Інженер Вадим Вовк: Вразив пофігізм людей в зоні АТО

Віктор Коваленко: Викинув з церкви череп, і побратими перестали гинути, 

Максим Мединський: Ми жили в свинарнику, але бігали там лише собаки,

 Сергій Звягін: Не надсилайте харчі, бо їх міняють на горілку

 Оператор Дмитро Двойченков: Хочу змінити уявлення про армію