Справжні солдати. Валерій Тудвасєв: Мій семирічний син придумав, як зупинити ворожі танки

Depo.ua продовжує цикл публікацій про українських бійців, які активно ведуть сторінки в соцмережах, розкриваючи цікаві факти про воєнні реалії.

Валерій Тудвасєв тиждень назад повернувся з війни - чоловіка демобілізували після восьми місяців на фронті. Як зазначає Тудвасєв, в АТО він потрапив ще у вересні, записавшись у добровольці.

"Для мене ця війна почалась іще з Майдану, потім перейшла у рідний Павлоград, де ми облаштували перші в Україні блокпости. Ми охороняли рідне місто від сепаратистів - при мені сутичок не було, але нам вдалося затримати кількох осіб. Один із них відстежував пересування військових колон. Коли ж я побачив, що місту нічого не загрожує, вирішив іти далі і звільняти Україну", - розповідає Тудвасєв.

На блокпосту чоловік познайомився з бійцями з батальйону "Артемівськ", до якого і вирішив приєднатись. А через місяць навчання приступив до служби.

ПЕРШЕ ПЕРЕМИР'Я СТАЛО УДАРОМ ДЛЯ БІЙЦІВ

"Хлопці прийняли мене добре, я освоївся, підтягнув ще двох друзів із павлоградської самооборони", - згадує військовий.

Нагадує, що його батальйону доводилося забезпечувати порядок в Артемівську, на блокпостах між містом та Горлівкою, звільняти від сепаратистів Красний Лиман і сам Артемівськ.

"У нас служили здебільшого люди з територій, захоплених сепаратистами. Вони не прийняли нові порядки та поїхали, втративши усе, що в них було. Тож найбільшим розчаруванням для них було оголошення першого перемир'я, всі сподівалися, що після Артемівську вони підуть звільняти Горлівку, а потім і Донецьк. Але з перемир'ям зрозуміли, що не зможуть повернутися додому у найближчий час" , - каже Тудвасєв.

Зізнається, що по-справжньому зрозумів товаришів по службі, коли батальйон розформували.

"Багатьом, по суті, не було куди іти, адже батальйон був їхнім єдиним житлом і місцем роботи ", - коментує військовий.

Тудвасєв пояснює, що після в Донецькому УМВС створили новий батальйон з такою ж назвою, а бійцям запропонували перейти туди. Однак багато хлопців відмовилось.

"Кадри в Донецькій міліції на 80% залишились тими ж (що й під час окупації міста сепаратистами - ред.). Відповідно і ставлення хлопців до них було негативним", - зауважує Тудвасєв.

ЇЗДИЛИ В ДЕБАЛЬЦЕВО ПІД МІНОМЕТНИМ ВОГНЕМ

Крім того, звістка про розформування батальйону прийшла через 2 тижні після виходу з оточення в Дебальцевому. "Артемівськ" разом з Львівським батальйоном залишав місто останнім, не обійшлося без втрат.

"У Дебальцевому, моя мобільна група займалася забезпеченням боєприпасами, продуктами, водою наших хлопців всередині. Ми в'їжджали і виїжджали з міста під мінометним вогнем. Міни 80-ки лягали близько, але на щастя нікого не зачепили. Одного разу побачили танк без розпізнавальних рис, він стояв в 10 метрах від узбіччя і його дуло було напрвлене ​​на нас. Подих в цей момент перехопило. Ми летіли зі швидкістю 140 км на годину по розбитій дорозі... Пострілів не було. Потім ми дізналися що це був танк сепаратистів. Нам сильно пощастило", - розповідає боєць.

Додає, що саме тієї ночі сепаратисти зайшли в Логвинове.

"Ми більше не могли забезпечувати наших хлопців. Багато разів ми приїжджали на крайній блок-пост в Миронівське і чекали вістей звідти, але дороги туди вже не було", - згадує Тудвасєв.

Після виходу з Дебальцевого влада обіцяла відзначити і нагородити достойних, але цього і досі не зробила. Натомість - розформувала батальйон.

ТОВАРИШ СКАЗАВ: "ЯКБИ ТУТ ЖИВ, ТЕЖ СТАВ БИ СЕПАРОМ"

Враженнями від воєнного життя Тудвасєв активно ділився на своїй сторінці у "Фейсбуці" - зараз в соцмережі у нього 1842 друга і 458 підписників. Каже,  але чимало людей підписалось на його сторінку після того, як він описав вихід українських військових із Дебальцевого.

"В Артемівську зараз коїтися щось неймовірне), по місту йдуть колони з втомленими, брудними але задоволеними солдатами, всі вітають один одного. У центрі міста посеред дороги стоїть танк на ньому сидять солдати і просто відпочивають і так по всьому місту. Звідусіль виходять солдати по 2-3 людини і шукають своїх", -  написав тоді Тудвасєв, і публікація зібрала більше 1100 "лайків". 

В той період чоловік чимало спілкувався з журналістами, відповідаючи на запитання про ситуацію в регіоні. 

Були на війні і вельми поетичні моменти. Зокрема, чоловіка вразила красою Святогорська лавра.

"Чесно не очікував побачити тут стільки красивих місць, наполегливо рекомендую відвідати", - зазначив Тудвасєв під фото святині у "Фейсбуці".

Під час служби  довелося побувати в Щасті, Амвросіївці, Маріуполі, Краматорську, Попасній, Дзержинську, Дебальцевому, Артемівську .

"Скажу чесно, я бачив мало гарних, але багато депресивних міст, особливо невеликих. Одного разу, коли ми їхали по Дзержинську, мій товариш по службі сказав: "Якби я тут жив, я б теж сепаром став". Настільки все убого і депресивно там виглядало. В кращу сторону відрізняються Маріуполь, Краматорськ і Артемівськ, також гарні місця для відпочинку є в Красному Лимані і Святогорську", - зазначає військовий.

СИН ДАВАВ ПОРАДИ, ЯК ПЕРЕМОГТИ ПУТІНА

В тилу на повернення Тудвасєва чекала дружина та семирічний син. Чоловік зізнається: дружина була проти того, щоб він воював, але  знала, що відмовляти коханого немає сенсу. Син же від початку пишався батьком і... час від часу давав стратегічні поради.

"По телефону син радив мені, як перемогти Путіна і як облаштувати кордон, щоб росіяни не пройшли. Наприклад, ще до того, як про це замислився Яценюк, син казав, аби я вирив рів на кордоні - після цього танки в нього впадуть і далі не підуть", - згадує військовий.

Каже, за вісім місяців сім'ю вдалося побачити лише тричі - один раз був у тижневій відпустці і двічі, - коли їздив по службі в Дніпропетровський головком МВС.

Звичайно ж, зустрічали Тудвасєва дуже тепло.

"Скучили за мною, а я - за ними. Друзі та сусіди говорили "Слава богу що ти повернувся". Мені приготували торт, а я люблю торти, на мій минулий день народження Павлоградські волонтери приготували мені сюрприз - передали великий торт", - згадує чоловік.

МОЖУ ПОВЕРНУТИСЯ НА ВІЙНУ

Останні пости Тудвасєва у "Фейсбуці" вже присвячені мирному життю. При цьому чоловік зізнається, що сумує за службою.

"Знову тут, не відпускає", - написав чоловік під тематичним військовим фото.

У коментарі ж пояснив, що жити за мирним ритмом поки не призвичаївся. 

"Так, в мене є певний дискомфорт. Я поки ще звикаю до мирного життя. Після звільнення, за два тижні вже 3 рази був в Артемівську, приїжджав у гості до хлопців, привозив волонтерську допомогу. Не виключаю, що можу повернутися в армію, якщо ситуація надто ускладниться", - каже військовий.

Поки що ж планує відпочити 2-3 тижні, присвятивши час сім'ї. 

Досьє depo.ua:

Вік: 43 роки

У Тудвасєва дві вищі освіти - економічна та державного управління. 

До війни працював у Павлоградському міськвиконкомі, був начальником відділу економіки, займався економічним розвитком регіону.

Улюблене місце в Україні: Карпати. 

Також читайте у рубриці "Справжні солдати":

Лікар Сергій Сахацький: Ставлення місцевих до нас дуже змінилося

Інженера Вадима Вовка вразив пофігізм людей в зоні АТО, 

Віктор Коваленко викинув з церкви череп, і побратими перестали гинути, 

Максим Мединський: Ми жили в свинарнику, але бігали там лише собаки,

Сергій Звягін: Не надсилайте харчі, бо їх міняють на горілку

Оператор Дмитро Двойченков хоче змінити уявлення про армію

"Батя" - на війні із шматком титану у спині.