Справжні солдати. Лікар Сергій Сахацький: Ставлення місцевих до нас дуже змінилося

Depo.ua продовжує цикл публікацій про українських бійців, які активно ведуть сторінки в соцмережах, розкриваючи цікаві факти про воєнні реалії.

Сергій Сахацький потрапив в АТО 14 березня за призовом. Каже, що пішов на фронт без вагань. Раніше чоловік був волонтером, знав воєнну "кухню" зсередини і розумів, на що йде.

"Кума моєї дружини мобілізували у першу хвилю - він був під Маріуполем, і по телефону розповів, як у них все погано із забезпеченням. Це було у травні минулого року. Я вирішив, спробувати зарадити ситуації. Допоміг мені Костя Островський із "Армії SOS" - тоді було 26 розвантажень - завезли чималу кількість рацій, іншого спорядження", - згадує Сахацький.

Після цього захотілося продовжити благородну справу. Тим паче, кум розповідав, що бійці змушені жити лише на пісних супах. Хлопець попросив допомоги у начальника підприємства, на якому працював, а потім звернувся до свого колективу з пропозицією пожертвувати кошти для армії. Того разу в сумі назбиралось 35 тис. гривень - в АТО поїхало 1000 банок тушонки. Сахацький вирішив сам відвезти вантаж і побачити війну на власні очі. Каже, тоді бойові реалії справили доволі гнітюче враження.

"Інформації бракувало, було трохи лячно, адже ніхто не знав, що там і як. Але нічого, пам'ятаю, як їхали в автобусі та співали пісні... У хлопців на фронті тоді був низький бойовий дух, знову ж таки через брак даних та пояснень. Критично не вистачало і забезпечення - бійці спали на підлозі", - згадує чоловік.

Спочатку кошти на армію українці жертвували не надто охоче, тож їздити в АТО доводилось раз на місяць. Потім - набагато частіше. Сергій разом з однодумцями створив спільноту "Бригада "72" у "Фейсбуку", в якій назбиралося 1536 підписників.

ПІД ЧАС ПЕРЕМИР'Я РОБОТИ ВИСТАЧАЄ

Як зізнається Сахацький, кожного разу дружина проводжала його в АТО зі сльозами, коли ж він отримав повістку, взагалі засмутилася.

"Переживала, як і всі жінки. Навіть казала, що я від неї втік. Але потім, звичайно заспокоїлася", - розповідає боєць.

А шестирічний син кожного разу брав з тата обіцянку знищити головного ворога.

"Казав: "Тату, а пообіцяй мені, що ти вб'єш Путіна". Звісно, я відповідав, що буду старатися. Тепер син, коли бачить мене, кожного разу запитує, чи вдалося виконати його прохання", - каже Сахацький.

Зараз чоловік служить у 54-й бригаді у Артемівську, лікує поранених і хворих у шпиталі, що розташувався у районній лікарні.

"Я працював хірургом багато років - надавав невідкладну медичну допомогу. Потім вирішив спробувати себе в юриспруденції. Коли ж довелося йти на війну, швидко згадав усі навички - те, що ти досконало вмієш робити руками, не забувається", - зізнається Сахацький.

Навіть під час перемир'я можливості багато відпочивати немає.

"У ці дні поранених небагато, але, наприклад, 18-19 травня були зіткнення під Катеринівкою - привезли багатьох хлопців. Та і до цього було чимало важких днів - так перед 9 травня були запеклі бої, деяких з поранених врятувати не вдалося", - каже лікар.

ЩО Б НЕ СТАЛО, ТРЕБА ЖИТИ

Попри не надто веселу роботу, сторінка у "Фейсбуці" у Сахацького доволі позитивна - серед філософських роздумів та закликів про допомогу трапляється чимало веселих замальовок із армійського життя та життєствердних цитат.

Зокрема, 80 "лайків" зібрало висловлювання Хемінгуея: "Що б то не стало треба жити. Треба працювати, як би не було нестерпно, важко, але іншого життя немає, є тільки те, яке є. І треба приймати його таке і благословляти долі за те, що воно є. І жити".

Сахацький каже, що прагне привносити хороші емоції у життя. Зізнається, що активно почав вести під час Майдану, і тепер публікує по кілька постів на день. У лікаря 1652 друга і 463 підписники. При цьому у соцмережі чоловіка знають як Максима Залізняка.

"Я народився у Смілі на Черкащині. Там Залізняка шанують так само, як Олексу Довбуша на Гуцульщині", - пояснює Сергій вибір інтернет-образу.

Судячи з "Фейсбуку" чимало часу Сахацькому доводиться присвячувати боротьбою з пияцтвом серед військових.

"Цілий день присвячений аватарам (п'яним - ред.). Вже задихав зо 15 осіб. Спочатку матюкався, плювався, напрягався.... А потім подумав, поранених нема, всьо не погано - тож краще дихати аватарів, ніж рятувати хлопців", - пише лікар в одному з постів.

Розповідає, що спиртне на фронті - справді велика проблема, а після того, як через пияцтво військових почали штрафувати, п'яних почали відправляти до лікарні, аби діагностувати факт прийому алкоголю. Щоправда, за словами Сахацького, система штрафів подіяла, і дружба солдат із зеленим змієм послабшала.

МІСЦЕВІ НЕ СХОТІЛИ БРАТИ ГРОШІ ЗА ФУТБОЛКУ

Вельми популярною стала і публікація з фото, на яких Сергій разом із побратимами фарбує автобусну зупинку.

"Одного разу їхали з другом і побачили напис "Смерть киевской хунте". Швиденько зафарбували і вивели "Слава Україні". Але потім перший запис з'явився знову. Нічого, будемо перефарбовувати знову і знову", - запевняє військовий.

При цьому, за словами Сахацького, з ворожим ставленням місцевого населення особисто він не стикався.

"Свідома молодь за нас, та й підприємці підтримують Україну. Одного разу були на базарі - колега пригледів собі симпатичну футболку за 350 грн. А жінка-продавець і каже, мовляв, беріть задарма, тільки не залишайте нас. Ставлення місцевих мешканців дуже змінилося після того, як вони відчули, що таке "ДНР". З Артемівська у Горлівку ходять маршрутки - тож багато хто бачив, як живуть на окупованих територіях", - розповідає чоловік.

Сахацький працює позмінно - день чергує, а наступний - відпочиває, але при цьому сил вистачає тільки на сон та вирішення побутових проблем. А ще нещодавно йому привезли гітару.

"Не грав вже багато років. Випадає вільна хвилина - бринчу, згадую акорди та техніки. От розучив кілька пісень "Тартака" - "Лицарський хрест", "Ніхто крім нас"... Ті, що найбільш підходять під АТО-шні реалії", - каже військовий.

Досьє depo.ua

Вік: 36 років

Освіта: Національний медичний університет ім. Богомольця, юридичний факультет КНУ ім. Шевченко

Найулюбленіші міста в Україні: Київ, Львів, Черкащина.

Після повернення мріє добудувати будинок і посадити сад.

Також мріє разом з сім'єю повторити подорож на Південний Кріт - побачити море, проїхатися на велосипедах та помилуватися на місцеві краєвиди.

Також читайте у рубриці "Справжні солдати": оператор Дмитро Двойченков хоче змінити уявлення про армію, інженера Вадима Вовка вразив пофігізм людей в зоні АТО, Віктор Коваленко викинув з церкви череп, і побратими перестали гинути, Максим Мединський: Ми жили в свинарнику, але бігали там лише собаки, Сергій Звягін: Не надсилайте харчі, бо їх міняють на горілку