Наковтатись пігулок через челендж у TikTok: Чи винні соцмережі в дитячих самогубствах

 

 

В оох "серіях" першочергово підозри падали на суїцидальні ігри, раніше ніби-то поширені у мережі, або ж нові челенджі (виклики) у соціальній мережі TikTok. Та чи дійсно винні соціальні мережі?

Журналісти Depo.ua розповідають, що відомо про кричущі випадки останніх днів, які реалії суїцидальних настроїв підлітків з точки зору практикуючого дитячого психолога та як запобігти подібним історіям у власній родині.

Самогубство у Боярці

Цикл історій із отруєннями розпочався 16 лютого, коли в академічному ліцеї у Боярці "Гармонія" отруїлися дві дівчинки із сьомого класу. Вони обидві прийняли по кілька десятків таблеток аналогу відомого препарату-спазмолітику, який вільно продається у будь-якій аптеці та широко використовується. З міркувань безпеки та нерозповсюдження смертельних доз тих чи інши препаратів, Depo.ua утримається від вживання їх назв у даному матеріалі.

Одна з учениць загинула, інша перебуває у лікарні, а її життю вже нічого не загрожує.

На думку прокурорів, дівчата не мали суїцидальних нахилів. У поліції поведінку дівчат також пояснили впливом контенту із соціальних мереж. За інформацією від Юлії Усенко,  начальниці департаменту захисту дітей та протидії насильству Офісу генпрокурора, близько місяця тому школярка з Боярки, яка вижила, побачила в соціальний мережі "Тік Ток" відеозапис, де на чорному екрані було речення: "Випий 40 таблеток *назва препарату* та побачиш, що буде".

"Відпрацьовуються версії негативного впливу Інтернету, схиляння до самогубства, відносин з родиною та однолітками, законність продажу ліків дітям. Але, забігаючи наперед, дівчата не були схильні до самогубства, проблем у сім‘ї та з однолітками не мали", – пише вона у дописі.

"Попередньо встановлено, що дівчата подивилися відео в одній із популярних соціальних мереж з закликом спробувати медичний препарат. На перерві учениці придбали в аптеці *назва препарату* та вжили кожна по 40 таблеток в приміщенні школи. Дівчат у непритомному стані знайшли однокласниці, які забили на сполох", – йшлося у повідомленні поліції.

Медіа, які прибули на місце події, надають додаткову інформацію: виявляється 12-річна дівчинка, яка вижила, встигла написати смс своїм однокласникам до того, як проковтнула останню таблетку. А до аптеки дівчата пішли за пігулками під час навчального процесу, пропустивши 4й урок. 

Довідка: Чому можна померти від спазмолітиків? За поясненням медиків, спазмолітики у кількості, яку випили дівчата – смертельні не лише для дітей, а й для дорослих. Препарати, крім іншого, знижують артеріальний тиск, і якщо медичну допомогу не надати вчасно, у великій дозі можуть призвести до летального результату.

Тим часом журналістам Depo.ua вдалося розшукати у Tik-Tok єдиний ймовірно пов’язаний із цими випадками відеозапис. На ньому хлопчик, який представляється школярем із гімназії де сталася ця трагедія, розповідає наступне:

"Хочу розповісти про двух дівчат з моєї школи, які скоїли суїцид 16 лютого 2021 року, це було сьогодні. Я прийшов у школу, і там мені сказали, що дві дівчинки з 7-го класу, ( я з 8-го, якщо що), в туалеті наковталися таблеток. 40 таблеток *назва препарату* кожна, і запили вином. Після цього їх знайшла моя однокласниця в туалеті, вони всі трусилися на підлозі.… Щодо причин, то та, яка померла, вона це зробила через ситуацію у родині, тому що її грозилися віддати у дитбудинок, а друга – по приколу, за компанію…", – каже хлопчик. Сам він, за його словами, з жертвою знайомим особисто не був.

У коментарі під даним відеозаписом почали дописувати, ймовірно, школярі із цієї ж гімназії. Тут же спливли ймовірні імена дівчат та уточнення щодо сімейних проблем.

"Все одно дуже дивно...Чому Віка теж вирішила пити таблетки. І якщо Марті було так погано – чому у школі, у туалеті, з подругою", – йдеться в одному із коментарів.

"А звідки відомо, що через проблеми у родині?", – питає один із коментаторів. Автор відповів, що "вона сама розповідала подружкам, і зараз це уточнює поліція". Коментар було залишено два дні тому.

Ще одна невідома коментаторка написала уточнення: "Не у туалеті, а у роздягальні. І вони не запивали вином".

Ми не можемо відповідати за правдивість інформації, наданої у відео щодо сімейних обставин дівчини – вона є офіційно непідтвердженою. Додаткових коментарів поліції з цього приводу не було.

Додаткова інформація про слідство: 

Наразі у поліції повідомили, що встановили провізорів, які продали ліки дітям. До Держлікслужби України надіслали запити щодо законності продажу лікарських препаратів дітям, до Департаменту охорони здоров’я Київоблдержадміністрації – щодо попередження таких порушень у майбутньому. Директора школи тимчасово відсторонили від виконання обов’язків.

"Передача естафети": Умань та Київ

Наступного дня, 17 лютого в Умані стався аналогічний випадок: дві учениці, тепер уже з 8-го класу, у школі вжили по 10 таблеток цього ж препарату. На щастя, обійшлося без смертей. Юнок госпіталізували з підозрою на отруєння. Їх стан нині стабільний. 

"Після перегляду сюжету про випадок з дівчатами в Боярці дві неповнолітні вирішили проексперементувати дію ліків на собі, але вжили дозу вчетверо меншу (по 10 таблеток). Пояснюють вчинок тим, що мали на меті привернути увагу батьків. Сім’ї дівчат перебувають на обліку як такі, що потрапили в складні життєві обставини", – пише пані Усенко.

Аналогічну інформацію надала ЗМІ прессекретарка поліції Черкаської області Зоя Вовк.

"Вони пояснили, що їхньою метою було не самогубство, не підтримати якийсь челендж, вони хотіли привернути увагу своїх близьких. І знаючи про те, що в іншій області вжили більшу кількість, вони обмежилися", –сказала вона. Пані Вовк також додала, що у цих дівчат є непорозуміння з близькими – так пояснили і підлітки, і їхні батьки. Крім того, у однієї з дівчат є проблеми із її хлопцем.

19 лютого ЗМІ повідомили про ще один випадок отруєння таблетками: цього разу у Києві. До лікарні "Охматдит" з отруєнням пігулками потрапив 15-річний хлопчик. Нині його життю вже нічого не загрожує. Що змусило підлітка наковтатися таблеток, невідомо. 

Підліткових самогубств побільшало в усьому світі

Якщо на фоні вищеперахованих подій вам здалося, що останнім часом кількість самогубств або спроб самогубств серед дітей збільшилася, то вам не здалося. За інформацією від Юлії Усенко, 2021 рік почався з 18 самогубств та спроб їх вчинення серед дітей 10-16 років. 

"Причиною зростання кількості самогубств деякі джерела називають активізацію, так званих, "груп смерті", на кшталт "Синього кита"", – пише вона. 

Важливо: жодного підтвердження на користь "суїцидальних груп" досі оприлюднено правоохоронцями не було, тому цю версію не можна подавати як факт.

Тим часом про ще більші цифри говорять у дитячій лікарні "Охматдит".  За словами завідувача відділення інтенсивної терапії гострих інтоксикацій "Охматдиту" Олександра Уріна, у лікарні вже фактично виконали "річну норму" хворих із суїцидальними настроями.

"У нас останні два роки цифри залишаються сталими – 60 дітей. З початку цього року ми вже прийняли 25. І це лише верхівка, бо ми приймаємо виключно отруєння. Ми вже виконали свою річну норму хворих із суїцидальними настроями",  – каже він.

Точних цифр ми нині не маємо. Втім, Україна – не виключення у зростанні сумної статистики, якщо говорити про терміни до півроку. За даними NPR, у США куди збільшилась частота госпіталізацій дітей через спроби самогубств. У деяких лікарнях статистика за минулий рік "переросла" цифри за ті ж періоди у 2019 році вдвічі, а інколи – на 250%. 

Американські медіа нині активно висвітлюють цю тему та надають рекомендації з поліпшення ментального здоров'я. Такі "сплески" там напряму пов'язують із пандемією, яка погіршила психічний стан мільйонів людей по усьому світу.

Чи винен флешмоб у дитячих самогубствах

Щойно у ЗМІ частішають заголовки про випадки дитячих самогубств, як гриби у сезон дощів ростуть і страшилки про так звані "групи смерті" та "суїцидальні челенджі", що сіють паніку серед батьків. Так, зокрема, було на початку цього місяця, після того як кілька дітей розбилися насмерть, викинувшись з вікна чи балкону. Тоді ж у приватних батьківських чатах виникла теорія, що "губити" молоде покоління може певна суїцидальна гра, зокрема, "Момо".

Нині дійшло до того, що Уповноважений з прав дитини в Україні Микола Кулеба висловився на підтримку заборони "деструктивних соцмереж". 

"Однозначно, я за заборону таких деструктивних мереж, тому що вони неконтрольовані, і питання контролю піднімалося. Але це повинен робити провайдер - власник Tik Tok має так само, як у Facebook або Youtube контролювати контент і не дозволяти оприлюднення деструктивного контенту. Цього, як раз, в Tik Tok і немає ", – сказав він в коментарі УНН.

Але жодних доказів, які б пов’язали хоч один цьогорічний випадок із подібними явищами, не було. Ба більше – у самому TikTok журналісти українських видань, включно з Depo.ua, не знайшли ознак подібного явища. У мережі дійсно багато відео, де жартують про дані препарати та приймають їх (у не критичних дозах), втім ці відео не містять жодних закликів до повторення дій. Пов'язані ж з подіями відео розповідають про історії дівчат із Боярки та закликають не повторювати умови жахливого челенджу. Але існування самого цього челенджу залишається під великим сумнівом.

Правда у тому, що в Україні ніколи не спалахувала справжня "епідемія груп смерті". Навіть під час найбільшої паніки через "синіх китів" 3-4 року тому сплеску дитячих самогубств, пов’язаних саме із такими "забавками" помічено не було.

Втім саме явище дитячих самогубств – є, залишається, і схоже – зростає. У середньому статистика минулих років говорила нам про понад 100 завершених дитячих суїцидів на рік. Не виключено, що ще частину дитячих суїцидів списують на "нещасні випадки". І з більш ніж ста визнаних самогубств "медійними" час від часу стають лише кілька. 

І дитячі самогубства – у масі своїй не наслідок "деструктивного контенту" та соціальних мереж. Це наслідок деструктивних стосунків: у сім’ї, з вчителями, друзями та однолітками. Наслідок деструктивних внутрішніх, психологічних страждань дитини, сприйняття нею тих чи інших негараздів. Подекуди – імпульсивна дія внаслідок однієї необережної фрази. І звалювати відповідальність за всі ці негаразди на челенджі у соцмережах – це замовчування та ігнорування величезних, гігантських проблем у суспільстві, де часто дорослі геть не вміють по-справжньому спілкуватися із власними дітьми. І не розуміють їх.

Як зупинити дитину на порозі самогубства: інтерв'ю з сімейним психологом

Про проблему дитячих самогубств, вищенаведені випадки та важливість якісної комунікації із підлітками журналісти Depo.ua поговорили із дитячим та сімейним психологом Наталією Простун.

Дитячий та сімейний психолог Наталія Простун

– Наталю, у серії дитячих самогубств та спроб суїцидів нині звинувачують групи смерті та невідомий виклик у Тіктоці (опис ймовірного челенджу). Чи може це стати причиною самогубства?

Насправді, все не так просто. Якщо ви загуглите "як можна закінчити життя самогубством", то побачите купу інформації. Саме так роблять ті діти, які цікавляться смертю або думають, як померти. Останній варіант, найчастіше, для того,  щоб не переживати певні емоції.

Наприклад, не переживати конфлікти в родині, сварки з мамою, страждання одного з батьків, надто високі вимоги у школі. Дитина може думати, що вона якась дурна, некрасива, і аби вимкнути усі ці важкі для себе емоції, шукає різні способи. Інколи діти ріжуть себе. Але це ще не означає, що вони шукають смерті. Є ті, хто думає саме про смерть: якщо я помру, я не буду нічого відчувати, можливо це вихід.  

У підлітків зацікавленість смертю може бути або просто пізнавальним інтересом, або ж пошуком способу піти від певних емоційно важких подій у житті. Ба більше, ці діти також можуть шукати компанію, ту людину, яка підтримає її спосіб.

– Інтернет звинувачують чи не після кожного повідомлення про дитяче самогубство. Перекидання провини на соціальні мережі створює враження втечі суспільством від відповідальності, замилювання очей перед реальною проблемою...

Метафорою, це дійсно можна описати як "заховати голову у пісок". Якщо ми вже бачимо, що за останні кілька місяців дійсно побільшало випадків, то потрібно цю тему піднімати, але піднімати якісно. Батькам мають даватися чіткі рекомендації, як і про що говорити з дитиною.

– До речі, про батьків. Після челенджів зазвичай першочергово звинувачують саме їх...

Щодо батьків, то ми маємо розуміти: самогубство дитини – не завжди наслідок проблем у родині. Бувають жахіття у сім'ї, а дитина не кидається з вікон і не п'є пігулки. А буває, що все добре, все чудово, дитину люблять. А потім – одна фраза, і все, і зачепило. Я на практиці уже всілякого бачила. 

–  Була інформація, що одна з дівчаток у Боярці пила пігулки з іншою "за компанію". Наскільки таке взагалі ймовірно?

Це можливо, якщо в дитини була депривація у спілкуванні з іншими. Скажу не стосовно цієї історії, бо ми не знаємо обставин: якщо дитині не вистачає соціалізації,і є одна єдина подруга, то ця дружба стає ніби зверхцінністю. Настільки, що дитина може заради цієї дружби піти майже на все. Але до цього етапу ще йдуть певні внутрішні проблеми. 

– Ви можете назвати попереджувальні ознаки? На що потрібно звернути увагу у поведінці дитини?

• Діти, які хочуть вчинити самогубство, обов'язково подають сигнали, якщо це запланований акт.
• Вони можуть цікавитися смертю
• Можуть написати щось у щоденник і покласти його на видне місце, щоб хтось прочитав.
• Можуть почати роздавати речі.
• Можуть почати дуже гарно вчитися, раптово.
• Можуть стати дуже лагідними, тоді як це для дитини раніше було не характерно. Тобто, дитина стає геть іншою. І ці сигнали потрібно помічати та не ігнорувати їх.

Або ж може відбутися інше:  дитина ховається, зануруюється у себе, стає більш тривожною. 

Іноді про плани можуть знати інші діти: друзі у класі, у групі. Вони це обговорюють.

Але бувають інші випадки, коли самогубство не планується і є імпульсивним. Таке було на моїй пам’яті. Хлопчик сказав дівчинці, що вона важка. Це сталося, коли вони танцювали на дискотеці і він її підняв. А у дівчинки була установка: вона вважала себе негарною, бо мала зайву вагу. Що вона робить: бере пігулки, випиває їх. Через 40 хвилин вона каже про це дівчаткам у кімнаті.

Це була імпульсивна поведінка. Вона цього не планувала, не хотіла. І якби ще трохи... на щастя, дитину врятували. Я була цьому свідком.

Імпульсивна поведінка, це коли дитина свариться з мамою,  а потім йде і стрибає під потяг чи під машину.

Ми не можемо говорити про дівчаток з першої історії, бо у нас дуже мало інформації. Але імпульсивну поведінку як ймовірність у цьому випадку також потрібно враховувати.

– У медіа на рік поширюється лише кілька подібних історій. Але про які масштаби проблеми ми дійсно говоримо?

У мене колеги працюють в Охматдиті, вони розповідали про купу дітей, які наковтуються таблеток, а їх привозять батьки. Дітей рятували і цю тему не піднімали масово.

В своїй практиці я з таким часто стикаюся: багато підлітків мають суїцидальні думки. Але думки це думки. Деякі діти кажуть, що думки такі приходять, "але я ніколи цього не зроблю". А деякі діти кажуть "я ходжу на 14 поверх і дивлюся вниз. Думаю, як я буду лежати. І з якого поверху мені краще стрибати".

Потрібно розуміти: ось, ми зараз знаємо історії цих дівчаток. Але таких дітей – дуже багато. Тих, які думають про смерть, мають внутрішні проблеми та переживання.  Це питання родини. Це питання школи – бо потрібно трохи заглядати у душу дітей, міняти риторику спілкування, яка у наших школах, зокрема державних,  часто має принизливий характер.

Потрібно робити профілактику. Але адекватну. Згадаймо, як було після перших випадків падінь з вікна у цьому році. У школах на це відреагували, сказавши: "батьки, будьте уважні до своїх дітей". Все.

А є інші крайнощі. Приходить до мене мама, яка якраз після цих випадків говорила зі своєю дитиною. Дитині 7 років. Жінка – тривожна. І своїми розмовами дитину просто фактично залякала.

Батьки навіть не розуміють, як говорити зі своїми дітьми. Вони думають, що скажуть дитині "не роби так", і вона вже так не зробить. А так не буває. Усе залежить від стосунків.

– Під час пандемії і карантину кількість психологічних та психічних проблем у людей по всьому світу критично зросла. У США за цей період спостерігали збільшення суїцидів серед дітей та підлітків. Про який вплив даних подій на дітей ми можемо говорити?

Звісно, це впливає. От ще один випадок з практики, під час карантину, коли було дистанційне навчання.

Дівчинка каже: я не можу вчитися. Батько з мамою постійно сваряться, бо весь час вдома, також змушені працювати дистанційно. Дитина взагалі не може знаходитися у тому просторі довго, бо є лише одна кімната. А до того всього – маленька дитина, яка постійно кричить. І все, психіка здає. Мотивація до навчання падає, дівчинка тікає з дому, бо не витримує. Це просто один із яскравих прикладів. А скільки ще таких різних випадків?

Зараз дійсно соціально-економічна ситуація у зв'язку з пандемією дуже непроста. Дорослі втомлені, змучені, деякі переживають, як взагалі вижити. Це впливає на проживання в одному просторі, це впливає зазвичай на дітей, і навіть родини фінансово спроможні можуть не витримувати накалу та ізоляції.  А якщо діти вже схильні до депресії або саморуйнівної поведінки, це "прекрасне" підгрунтя щоб сталася трагедія.

– Що ми можемо порадити дорослим? Як захищати дітей від подібного впливу?

Батькам зараз потрібно турбуватися і про себе, і про родину. Якщо вони бачать, що всі у стресі, що відбуваються негативні зміни, потрібно шукати фахової допомоги.

Якщо немає коштів, є центри, є гарячі лінії, є благодійні організації. Завжди можна знайти психологічну допомогу. Можна навіть написати у соціальних мережах, що потрібна допомога психолога, але немає коштів – відгукуються фахівці і допомагають. Є ж певна людяність.

Щодо того, аби вберегти дітей, головне, це комунікація, спілкування, ваші стосунки. Важливо пам’ятати, що найважливіше – не оцінки. Насправді, оцінки – це взагалі неважливо. Основне – що відчуває дитина, що у неї всередині відбувається, чи є між вами близькі стосунки.

Спілкуйтеся, цікавтеся життям дитини, але не влаштовуйте їй допити. Робіть щось разом, доєднуйтеся до зацікавлень. З розумінням ставтеся до дитини і не спихуйте проблеми у стосунках з підлітком на "складний вік". Повірте, підлітки хочуть здорової комунікації та поваги. 

Вона може проявлятися по-різному: можна запитувати, чого дитина хоче, стукати, заходячи до її кімнати, радитися з певних питань. Не тиснути, не давити і не змушувати. Розуміти, що це вже не молодший школяр. Говорити майже як з дорослим, але пам'ятати, що це – ще не дорослий, і "дорослої відповідальності" вимагати не потрібно. 

Так, інколи бувають настільки зруйновані стосунки, що потрібно ніби все починати спочатку. Але це потрібно робити. Поговорити чесно: я не хочу так спілкуватися з тобою, як раніше. Хочу по-іншому і отак... Я хочу бути для тебе хорошою мамою або татом… Я хочу чути Тебе, скажи, як я можу це зробити. Я впевнена, що підліток знайде слова і скаже.

Якщо підлітки звинувачують вас у чомусь, і кажуть: "Мамо, ти завжди....ти ніколи...". Ніколи не ставайте у захисну поведінку. Треба вислухати. І сказати такі золоті фрази: "Це добре, що ти мені кажеш. Я про це подумаю".

Не потрібно захищатися, навіть якщо ви впевнені у своїй правоті. "Ми маємо якось домовитись". "Давай я поясню". "Я хочу тебе почути" – це правильна риторика.

Змінюйте свою риторику, змінюйте свій тон, не кричіть, бо це – прояв безсилля. Так, на це потрібно більше часу, більше сил, а ми всі часто такі втомлені від навантаження робочого і купи дорослих проблем. Але діти інколи можуть бути самотні у своїй родині.