Покарання за сексуальні домагання в армії: Чи змінить ситуацію перший прецедент

За даними Науково-дослідного центру гуманітарних проблем ЗСУ, кожна десята жінка стикалася із сексуальним домаганням в армії. Але говорити про це відкрито і звертатися за допомогою наважуються одиниці.

Читайте також: Жінки в армії: Чим допоможе Україні створення Центру гендерних компетенцій

Останніми днями військова і навколовійськова спільнота в Україні обговорює один з таких випадків.

Розголос почався на початку січня, коли підполковниця ЗСУ Ольга Деркач заявила про сексуальні домагання на службі. Вона звинуватила у цьому свого керівника – обласного військового комісара Чернігівщини Олександра Криворучка.

За словами жінки, розпочалося все у 2016 році, коли обласний військовий комісар почав нав'язливо приділяти їй "знаки уваги". Після відмов керівнику, вона почала відчувати погіршення ставлення до неї.

Останній конфлікт з Олександром Криворучком у Ольги стався 3 жовтня 2020 року. Він відчитав її перед офіцерами, звинувативши, що вона приписує йому сексуальні домагання. Жінка звернулася до Чернігівського військового шпиталю, де їй встановили діагноз "Гостре порушення мозкового кровообігу".

Після цього інциденту у військкоматі розпочалася службова перевірка, а 1 січня поліція внесла матеріали справи до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань. Кримінальне провадження відкрите за статтею "Примушування особи без її добровільної згоди до здійснення акту сексуального характеру з іншою особою".

Наразі триває слідство. Якщо вина обласного комісара буде доведена, то йому світить штраф або арешт на строк до 6 місяців.

Цей випадок виділяться з-поміж попередніх аналогічних тим, що цього разу армія не стала покривати свого. 30 січня Олександра Криворучка наказом головнокомандувача ЗСУ було звільнено з військової служби в запас. Причому, в офіційному повідомленні про звільнення наголошується, що воно пов'язане зі слідством, яке щодо полковника Криворучка проводить Національна поліція України.

Та й то – в інтернеті подейкують, що це сталося через бажання головнокомандувача ЗСУ Руслана Хомчака підняти свій авторитет, який серйозно постраждав під час "холодної війни" з міністром оборони Андрієм Тараном.

Читайте також: Конфлікт Тарана і Хомчака: Кого звільнить Зеленський

Що стосується самого Криворучка, то він усе заперечує і каже, що готує позов до суду за наклеп.

А поки країна в очікуванні результатів розслідування та вироку суду, не зайвим буде пригадати інші побідні випадки. У них, на відміну від цього, все розвивалося не так перспективно для потерпілих.

Одним з першим розголосу набув випадок лейтенантки Валерії Сікал. Він же став і найбільш медійним.

Дівчина відкрито заявила, що протягом року потерпала від домагань з боку командира, полковника Віктора Іваніва, і весь цей час не могла почуватися безпечно на службі. У підсумку в 2018 році Валерія була змушена звільнитися з військової частини й подала заяву до поліції щодо дій командира. За словами дівчини, підштовхнула її до цього чергова помста командира за відмову: він не відпустив її після операції на лікарняний.

Але попри медійний розголос цієї історії і бажання восьми інших військових свідчити проти цього ж полковника (журналісти DW стверджують, що серед них були й чоловіки), справа до суду досі не дійшла, а полковник Віктор Іванів на час розслідування не був відсторонений від служби. Натомість його перевели з Хмельницької області на службу до Києва, і він подав до суду на Валерію Сікал та журналістів, які висвітлювали цю тему, через нібито порушення його честі та гідності. Але суд залишив його позов без задоволення.

На думку правозахисників, справи, пов'язані з сексуальним насильством на службі, доволі часто розпадаються на стадії досудового слідства. Принаймні, наразі не відомо про жоден випадок, коли військовий командир поніс би реальну відповідальність за цією статтею.

"У таких справах ми стикаємось з протидією, тому що поки триває війна на сході, честь Збройних сил України не дуже хочуть паплюжити. Але якщо є такі факти, то їх потрібно піднімати на поверхню", – каже правозахисниця Оксана Гузь.

"Ми розуміємо, що випадки насильства були, є і, скоріш за все, будуть. Випадків цих не стало більше, ми просто їх бачимо. І це позитивна сторона, що жінки починають захищати свої права, говорити про це. Негативна сторона, це попри те, що жінки проявляють неабияку силу у тому, щоб захищатися свої права, ми бачимо лише тих, хто змогли говорити. А скільки тих, хто нікому не сказали, а мовчки звільнилися і пішли із Збройних сил. І ЗСУ втратили експертних жінок, які просто пішли, бо не змогли добитися справедливості", – заявила у коментарі "Магнолія-ТВ" виконавча директорка "Amnesty International" в Україні Оксана Покальчук

Читайте також: До міжнародного жіночого дня: Топ-5 жінок війни

Та ж Ольга Деркач з чернігівського військкомату говорить, що її випадок далеко не поодинокий – полковник Криворучко аналогічно домагався й інших підлеглих жіночої статі і що вони у жіночому колективі навіть це обговорювали. Але, за її словами, інші жінки мовчать, бо "всі тримаються за роботу".

Ольга сподівається, що її випадок зрушить ситуацію з мертвої точки і стане прикладом для інших жінок, які потерпають від такого ставлення.