Підсумки "нормандського" Мінська: Чому Зеленський може починати будувати стіну на Донбасі

Як відомо, головними результатами паризьких перемовин у "нормандському форматі" були: обмін утримуваних осіб у форматі "всіх на всіх" до кінця 2019 року, повне припинення вогню до кінця 2019 року і розведення сил ще на трьох ділянках лінії розмежування до березня 2020 року. Розробка механізму виконання цих домовленостей покладалась на Тристоронню контактну групу (ТКГ) по врегулюванню ситуації на Сході України у Мінську, засідання якої призначили на 18 грудня.

Зокрема, ТКГ у Мінську мала погодити і затвердити списки людей, які підлягають обміну, назвати дату повного припинення вогню, а також визначити три конкретних ділянки розведення сил і засобів. Однак, навіть семи годин (а саме стільки тривали переговори ТКГ) виявилося замало для того, щоб дійти згоди бодай по одному з цих пунктів.

Читайте також: Три нові ділянки розведення: Де будуть "зони безпеки" на Донбасі (КАРТА).

Питанням номер один для чинної української влади було питання обміну утримуваних осіб. Саме на ньому робив основний акцент президент України Володимир Зеленський після Парижу і саме це мало стати головною його перемогою напередодні Нового року (не виключено, що й головним меседжем його новорічної промови). 

Однак, не так сталося, як гадалося – учасникам ТКГ не вдалося домовитись про кількість полонених, які підлягають обміну. Каменем спотикання стали 11 "беркутівців", яких Україна не хотіла віддавати на обмін і на яких наполягали представники "Л-ДНР".

Хоча усім зрозуміло, що "беркутівці" – це лише формальна причина. Якби домовились по ним, то терористи знайшли б іншу умову, у тій чи іншій мірі неприйнятну для України. Адже якби Путін хотів цього обміну, то він відбувся би ще за каденції Порошенка. Натомість Росія і "Л-ДНР" роками послідовно грають на затягування часу у цьому питанні і, схоже, Зеленський є єдиним, хто цього не розуміє.

Другий важливий для нас пункт, заради якого Зеленський навіть пішов на відкритий конфлікт з ветеранами АТО у Золотому, росіяни також, що називається, "технічно злили". Мова йде про повне припинення вогню до кінця року.

Представник Росії в ТКГ Борис Гризлов переможно заявив журналістам в Мінську, що сторони підтвердили прихильність безстрокового припинення вогню, про який домовилися в липні цього року.

Тобто, замість того, щоб визначити дату повного припинення вогню, росіяни протягнули продовження того "режиму тиші", який нібито панує на Донбасі з 17 липня. А представники України в ТКГ їм у цьому "підспівали".

"Сторонами підтверджено прагнення до виконання всіх необхідних заходів щодо підтримки режиму припинення вогню, відповідно до заяви сторін про введення безстрокової режиму припинення вогню від 17 липня", – заявив під час спілкування з пресою представник Росії у ТКГ Борис Гризлов.

"Тристороння контактна група за участі представників окремих районів Донецької та Луганської областей України, з урахуванням рекомендацій, відображених у спільно погоджених підсумках паризького саміту Нормандського формату, у відповідності зі своєю заявою від 17 липня 2019 р., повторно заявляє про свою повну відданість повній та всеохоплюючій реалізації режиму припинення вогню, підкріпленого виконанням всіх необхідних заходів з підтримки режиму припинення вогню", – написала у себе в Facebook речниця представника України в ТКГ Леоніда Кучми Дарка Оліфер.

Як то кажуть: знайдіть скількисьтам відмінностей.

Простіше кажучи, за результатами домовленостей ТКГ у Мінську, замість повного припинення вогню на Донбасі продовжиться так званий "режим тиші", під час якого на голови українським захисникам щодня прилітають десятки заборонених Мінськом снарядів, а у штабі ООС щотижня звітують про втрати своїх бійців.

Ну а з визначенням трьох наступних ділянок для розведення сил і засобів росіяни взагалі у Мінську влаштували цирк, за своєю сюрреалістичністю майже рівносильний знаменитому "іх там нєт".

Як відомо, попри те, що Путін 9 грудня у Парижі наполягав на розведенні сил і засобів уздовж усієї лінії розмежування, у підсумковому комюніке було чітко написано про нові три ділянки, які сторони мають погодити і на яких мають розвести сили до наступної "нормандської зустрічі" у березні 2020 року. Однак, росіяни у Мінську продовжили вдавати, що їх це не стосується.   

"Українська сторона як і раніше відмовляється обговорювати питання про розведення сил і засобів уздовж всієї лінії зіткнення, хоча зрозуміло, що три чергових ділянки повинні розглядатися тільки як черговий етап, як крок до повного розведення сил і засобів", – заявив Гризлов, давши зрозуміти, що Росія й далі наполягає на повному розведенні сил, що суто процедурно є неможливим.

Таким чином для кожної адекватної людини стає зрозумілим, що росіяни цілеспрямовано зірвали ці переговори у Мінську, більш ніж прозоро натякнувши, що вирішення питання Донбасу по суті їх не цікавить. Їх цікавить збереження того стану речей, який є зараз, коли бойовики можуть "на законних підставах" продовжувати обстріли позиції ЗСУ, а окупований Донбас продовжує "якорем" висіти на євроатлантичних амбіціях України. Власне, ми про це не так давно попереджали.

Читайте також: Росії потрібна війна: Чому обіцяного Путіним припинення вогню нема і не буде.

Що далі? Мабуть, все ж таки, "стіна". Принаймні, чим більше побідних зустрічей відбувається, тим цей варіант виглядає все більш адекватнішим. "Стіна" між підконтрольною Києву територією і тимчасово окупованими Росією окремими районами Донецької і Луганської областей. Наприклад, за зразком незалежної Федеративної Республіки Німеччини (ФРН) і негласно окупованої Радянським Союзом маріонеткової Німецької Демократичної Республіки (НДР). З усіма витікаючими наслідками і перспективами об'єднання після падіння путінської Росії.