Три нові ділянки розведення: Де будуть "зони безпеки" на Донбасі (КАРТА)

Одним з підсумків довгоочікуваної зустрічі у "нормандському форматі" є домовленість про продовження розведення сил на лінії розмежування між підконтрольною Києву територією і територіями самопроголошених, за підтримки Росії, "ЛНР" і "ДНР"

Три нові ділянки розведення: Де будуть "…

При цьому відомо, що Путін хотів розведення сил уздовж усієї лінії фронту, тоді як Зеленський переконав Макрона і Меркель у неефективності цієї ідеї і погодився на ще три зони, за прикладом трьох попередніх (у Станиці Луганській. Золотому і Петрівському).

Очевидно, президент України нарешті почав розуміти всю безглуздість такого явища, як "розведення сил" в контексті вирішення ситуації по суті і починає шукати способи викрутитись з ситуації, яку він особисто заплутав і сам у ній заплутався. Судячи з заяв Зеленського, вихід він бачить у тому, щоб розводити сили і засоби на тих ділянках фронту, на яких це призведе до мінімуму позиційних втрат і, разом з тим, дасть максимум іміджевих бонусів. Щось типу Станиці Луганської з її мостом і КПВВ.

"Тобто, не Щастя або Дебальцеве, де ми не можемо стратегічно, політично... Тому ми говорили про три гуманітарні точки: якийсь перехід, якийсь міст, щоб просто допомогти людям", – заявив Зеленський під час спілкування з пресою після "нормандської зустрічі".

Наступного дня цю ж тезу, тільки більш внятно, повторив міністр оборони Андрій Загороднюк.

"Домовилися про три нові ділянки розведення до березня. Розведення по всій лінії, як хотіла Росія, не буде. Важливий момент: ці три ділянки мають стати гуманітарними зонами, що дадуть можливість облаштувати переходи та переїзди й поліпшити життя людей в зоні розмежування. Маємо тепер визначити найоптимальніші варіанти. І в нас буде час на підготовку", – написав Загороднюк.

Визначати ці три зони буде Тристороння контактна група у Мінську, а тим часом Depo.ua спробував розібратись і визначити розширений список – де можуть бути ці потенційні три "зони безпеки".

Трьохізбенка

Протягом перших років війни Трьохізбенка була однією з найгарячіших точок на карті АТО, де позиційна війна нерідко переходила до відкритого збройного протистояння. І хоч останні кілька років бойовики "ЛНР" майже не чіпають саме село, по українських позиціях поруч нього стріляють з завидною регулярністю.

На користь цього пункту свідчать одразу кілька аргументів. По-перше, на Луганщині катастрофічно мало гуманітарних пунктів переходу через лінію фронту, особливо в тій її частині, де ця лінія проходить по досить бурхливій річці Сіверський Донець.

По-друге, там немає "сірої зони" як такої – непідконтрольна українській владі територія починається просто за зруйнованим мостом через Сіверський Донець, тому розведення сил тут буде полягати, по суті, у відновленні мосту і встановленні блок-постів на відстані 2 км в обидві сторони від його центру.

Ну і по-третє, практично все чоловіче населення Трьохізбенки у 2014 році подалось у найми до російських окупантів, залишивши вдома рідних, і це може подаватись російською стороною, як заклик до "возз'єднання родин".

Зайцеве

Власне, всі точки, де розміщені КПВВ, з великою долею ймовірності будуть включені до розширеного списку "зон безпеки". Станиця Луганська і Золоте – яскравий приклад цього, хоч і не без нюансів.

Що стосується конкретно Зайцевого, там до жовтня 2016 року існував Контрольний пункт в'їзду-виїзду, який потім перенесли трохи на південь до Майорська. Суто з гуманітарної точки зору на так званому "горлівському периметрі" не завадив би ще один КПВВ – то чому б не відновити колись існуючий?

З позиційно-військової точки зору тут більше ризиків для бойовиків, аніж для ЗСУ, адже їм доведеться відійти углиб міста. Хоча, тим важче буде проконтролювати відведення сил бойовиків.

Мар'їнка

Тут розміщений найближчий до окупованого Донецька і, відповідно, один з найбільш популярних КПВВ, який, до того ж, частенько піддається обстрілам. Тому ця точка на карті буквально сама проситься у "зону безпеки". Але є нюанси.

З одного боку, відведення сил в Мар'їнці, яку з важкими і кривавими боями звільняли і утримували в 2014-2015 роках, буде однозначно сприйняте суспільством, як "зрада". Особливо тією його частиною, яка має стосунок до АТО/ООС.

А з іншого боку, дехто буде переконувати, що Україна тут отримає більше вигоди, аніж терористи, адже спокійно працюючий пункт пропуску під Донецьком – це потужний ресурс для розвідувальної, диверсійної і пропагандистської діяльності в самому лігві ворога.

Гранітне

Тут ситуація аналогічна тим, що у Станиці Луганській і Трьохізбенці: річка (тільки вже Кальміус) і зруйнований міст. Різниця полягає лише у тому, що тут велика площа так званої "сірої зони", плюс відкрита місцевість без пануючих висот.

Крім того, внаслідок ворожих обстрілів поблизу Гранітного досить часто гинуть українські захисники, а це Зеленський може подати, як вагомий аргумент за розведення тут сил. Принаймні, так він робив раніше у Золотому.

До речі, саме тут у липні цього року в районі південної околиці села Гранітне на лінії фронту бойовики розстріляли машину новопризначеного президентом Зеленським голови Донецької ВЦА Павла Кириленка, внаслідок чого загинули українські бійці.

Читайте також: Обстріл кортежу Кириленка: Як команда Зеленського загралась у війну і мир.

Гнутове

Тут знаходиться найбільший пункт пропуску у південній частині зони ООС, який має стратегічне значення для даного регіону в принципі. Але особливим його робить територіальна близькість до Маріуполя, мир і спокій у якому дуже важливі для України.

З одного боку Путіну вигідно відсунути ЗСУ на 2 кілометри ближче до Маріуполя, а з іншого, Зеленський це ж саме може трактувати на свою користь – Україні вигідне відсунення бойовиків на 2 кілометри від Маріуполя.

Широкине

Попри те, що Широкине ще з 2015 року вважається демілітаризованою зоною, обстріли і провокації з боку бойовиків там не припиняються досі. Плюс - все та ж близькість до Маріуполя.

Аргументи Зеленського можуть бути ті ж самі, що й у випадку з Гнутовим: Україні вигідне відсунення бойовиків ще на 2 кілометри від Маріуполя. До того ж, ніхто не заважає Зеленському сказати, що "там все одно ніхто не живе". Як показує практика, такі прості для усвідомлення "аргументи" досить добре заходять 73% населення України.

Хоча, всі ми розуміємо, що можна скільки завгодно таких "зон безпеки" намалювати, але все буде без толку, тому що з великою долею ймовірності терористи "Л-ДНР" все одно не будуть виконувати жодних домовленостей.

Не кажучи вже про те, що створюючи ці "зони безпеки", Україна фактично втрачає всі здобутки у "сірій зоні". Але президенту, схоже, щоб це усвідомити, треба було з'їздити аж до Парижу.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

data-matched-content-rows-num=1 data-matched-content-columns-num=4 data-matched-content-ui-type="image_stacked"