Від Косово до Іраку: В яких миротворчих операціях відзначилась Україна

Вчора, 11 листопада, під час виступу у французькому парламенті міністерка оборони Франції Флоранс Парлі заявила, що Україна розглядає можливість долучення до бойової групи Takuba в Африці, що складається з сил спеціальних операцій європейських країн, посилених додатковими засобами. Ця бойова група підпорядкована французькій антитерористичній операції Barkhane ("Бархан"), яку Франція почала проводити на території Малі ще у 2013 році.

Власне, Takuba – це місія спеціального призначення, яка була створена на прохання урядів Нігерії та Малі на тлі погіршення ситуації з безпекою в регіоні Сахель. Про її створення оголосили 27 березня 2020 року на зустрічі міністрів оборони Бельгії, Данії, Естонії, Нідерландів, Португалії. Очолює місію Франція.

Завданням групи є навчання та підготовка місцевих збройних сил до оперативного реагування на загрози. На місцевому рівні передбачена співпраця бойової групи з об'єднаними силами G5-Sahel, в складі якої є підрозділи з Буркіна-Фасо, Мавританії, Малі, Нігеру та Чаду.

Україна, якщо таки приєднається до місії, буде не першою країною з колишнього СРСР, яка це зробила – близько сотні військових туди вже відправила Естонія. Та й для самої України це не буде чимось новим. Адже наші військові регулярно беруть участь у миротворчих операціях під егідою ООН, НАТО та інших міжнародних організацій починаючи з 1992 року.

Всього таких міжнародних миротворчих операцій за участі України було 26, три з яких тривають досі (в Косово, ДР Конго і Кот-д'Івуарі). За цей час у них взяло участь 44 000 українських військовослужбовців, 55 з яких загинули.

Більшість з цих міжнародних миротворчих місій були гуманітарними і полягали в евакуації біженців, будівництві мостів та наданні медичної допомоги. Однак були й серед них і справжні військові операції. На них Depo.ua пропонує зупинитися більш детально.

Охоронні сили ООН (UNPROFOR), Югославія, 1992-1995 рр.

UNPROFOR – це миротворча місія ООН ("блакитні шоломи") в Хорватії та Боснії і Герцеговині під час Югославських воєн. Охоронні сили являли собою підрозділи озброєних миротворців ООН у складі 39 тисяч військовослужбовців з 40 країн світу, 213 з яких загинуло.

Первинним завданням місії був контроль за перемир'ям між ворогуючими сторонами в Хорватії. Але після початку бойових дій в Боснії мандат місії було розширено і він став включати в себе захист міжнародного аеропорту Сараєво, а в подальшому – захист гуманітарних операцій на всій території Боснії і Герцеговини. Згодом війська UNPROFOR були розміщені також і в Македонії.

В ході цієї місії "блакитні шоломи" зазнали значних втрат, оскільки періодично піддавалися нападам з боку всіх сил, які брали участь у Югославських війнах.

Для України це була перша миротворча місія і наша держава відправила туди 1300 осіб військового персоналу (240- окремий спеціальний батальйон), 15 з яких загинули (з них 14 військових). Більших втрат з усіх 40 країни зазнали лише Франція, Велика Британія і Іспанія.

Участь України в UNPROFOR завершилась разом з завершенням самої місії у 1995 році.

Сили втілення (IFOR), Боснія і Герцеговина, 1995-1996 рр.

Це багатонаціональна миротворча місія у Боснії і Герцеговині під керівництвом НАТО, що мала річний мандат з 20 грудня 1995 по 20 грудня 1996 року під кодовою назвою "Операція "Спільні зусилля".

Основним завданням місії було забезпечення імплементації Дейтонських угод, які мали три основні цілі: закінчення військових дій, дозвіл на запуск військових і цивільних програм і створення центрального боснійського уряду з відстороненням від уряду осіб, що відбували покарання або знаходились під слідством міжнародних трибуналів з воєнних злочинів.

По суті, місія IFOR замінила миротворчу місію ООН UNPROFOR. Сили втілення налічували майже 60 тисяч солдат НАТО та партнерів і стали підготовкою до розгортання місії Сили стабілізації (SFOR).

Офіційне запрошення від керівництва НАТО Україна отримала 29 грудня 1995 року. Уряд схвалив рішення про направлення до Боснії і Герцеговини українського військового підрозділу. Ним знову став 240-й окремий спеціальний батальйон, цього разу чисельністю 550 військовослужбовців.

Сили стабілізації (SFOR), Боснія і Герцеговина, 1996-1999 рр.

SFOR – це сили НАТО з підтримки миру в Боснії і Герцеговині, які почали діяти з 21 грудня 1996 року. Як і у випадку з Силами втілення (IFOR), мова йшла про операцію з запровадження миру, хоча частіше її називали операцією з підтримки миру.

Враховуючи значний внесок України в успішне проведення попередньої операції IFOR та високу оцінку професіоналізму українських військовослужбовців, керівництво НАТО знову запросило Україну до продовження участі її контингенту в операції SFOR.

Український уряд дав згоду і 240-й окремий батальйон чисельністю 400 осіб продовжив місію на території Боснії і Герцеговини у складі SFOR. Також була передбачена можливість використання в рамках операції десяти літаків ВПС України на договірній основі.

Що цікаво: і під час IFOR, і під час SFOR дислокація українського контингенту відбувалась у зоні відповідальності Франції (відсилка до ймовірної участі України у бойовій групі Takuba під керівництвом Франції).

Україна вивела своїх миротворців із Боснії і Герцеговини у листопаді 1999 року. Усіх українських миротворців було нагороджено медалями НАТО, двох – посмертно. Операція ж SFOR остаточно завершилась в грудні 2004 року.

Міжнародні сили з підтримки миру в Косово (KFOR), 1999 р. – наші дні

KFOR – це міжнародні сили під керівництвом НАТО, відповідальні за забезпечення стабільності в Косово. Вони були створені згідно з резолюцією Ради Безпеки ООН та вступили в Косово 12 червня 1999 року.

Ця міжнародна миротворча місія є найбільш масштабною співпрацею України і НАТО в рамках міжнародних сил за термінами та кількістю залученого особового складу.

Підрозділи Збройних сил України беруть участь у цій миротворчій операції з 1 вересня 1999 року, коли український контингент миротворчих сил (УКМС), загальною чисельністю 800 військовослужбовців приступив до практичної участі в міжнародній операції в Косово у складі 208-го окремого спеціального батальйону чисельністю 267 осіб, 37-ї окремої роти забезпечення, 57-го військового госпіталю, а також 14-го окремого вертолітного загону (67 військових).

Завданням українського контингенту було патрулювання, несення служби на блокпосту Джяковіца та спостережних постах, супроводження перевезень місцевого населення і гуманітарних конвоїв, охорона об'єктів інфраструктури, зокрема шкіл та церков, двох автомобільних і одного залізничного мостів, тунелю. Крім цього, 14-й окремий вертолітний загін забезпечував перевезення вантажів, особового складу і поважних осіб, евакуацію поранених.

21 березня 1998 року з особового складу польської 14-ї бронетанкової бригади і українського 310-го механізованого полку було сформовано Українсько-польський миротворчий батальйон (УКРПОЛБАТ) чисельністю 700 чоловік. Особовий склад батальйону залучався до супроводження автомобільних колон, надання медичної допомоги місцевому населенню, забезпечення розподілення гуманітарної допомоги тощо. УКРПОЛБАТ проіснував до травня 2011 року.

Сьогодні 134 представники українського миротворчого контингенту багатонаціональної бойової групи "Схід" сил KFOR здійснюють на Балканах патрулювання, несуть службу на спостережних постах, забезпечують супроводження конвоїв, охороняють важливі об'єкти багатонаціональних сил, беруть участь в операціях та заходах тощо.

За весь час перебування українського контингенту миротворчих сил у Косово загинуло четверо наших військовослужбовців.

Українська миротворча місія в Іраку, 2003-2008 рр.

Мова йде про участь підрозділів збройних сил України в Іракській війні в складі коаліційних військ під проводом США з 11 серпня 2003 року по 9 грудня 2008 року.

Ця закордонна військова операція є наймасштабнішою за всю історію незалежної України, постійна військова присутність в Іраку складала до 1690 військовослужбовців, а всього, військову службу в Іраку та Кувейті пройшло близько 6100 українців, 18 з яких загинуло і понад 40 отримали поранення.

Спочатку Україна відправила до Кувейту 19-й окремий український батальйон радіаційного, хімічного і бактеріологічного захисту (450 військовослужбовців). Згодом, після падіння режиму Саддама Хусейна, він був передислокований до Іраку. Туди ж відправились бійці 5 окремої механізованої бригади з 288 одиницями військової техніки (60 бронетранспортерів БТР-80, 11 бронемашин БРДМ-2, 217 автомобілів різних типів тощо).

Українські військовослужбовці виконували завдання на ірано-іракському кордоні, в населених пунктах Ель-Кут, Ель-Хай, Ес-Сувайра, Вавилон, Багдад та на пункті переходу "Арафат" (форт Бадра).

Перший серйозний бій в Іраку відбувся 6 квітня 2004 року, в місті Ель-Кут, потім бойові дії з'явилися і в інших іракських містах. 28 квітня 2004 року біля міста Аз-Зубадія, в 60 км на захід від міста Ель-Кут, був атакований механізований патруль українських миротворців. В результаті загинув один і були поранені двоє військовослужбовців. Після нападу патруль вийшов із зони бою і зайняв кругову оборону. Пізніше, один з поранених помер від отриманих поранень.

Усього ж до березня 2005 року загинули 18 солдатів і офіцерів з українського контингенту, понад 40 отримали поранення.

Після зміни влади в Україні і під тиском громадськості 15 березня 2005 року почалося поетапне виведення українського контингенту з Іраку, однак українські військові продовжили роботу в Іраку як військові радники і спостерігачі ще до 2008 року.

Українська миротворча місія в Ліберії, 2003-2018 рр.

Українські бійці вирушили в Ліберію у складі Місії ООН. Основними завданнями місії було: спостереження за дотриманням сторонами конфлікту угоди про припинення вогню; контроль за дотриманням прав людини; сприяння процесу роззброєння, демобілізації, реінтеграції та репатріації усіх учасників збройних формувань; забезпечення безпеки ключових урядових об'єктів; участь у реформуванні збройних сил та поліції Ліберії; забезпечення безпеки персоналу ООН та інших міжнародних організацій, захист цивільних осіб.

Чисельність українського контингенту складала 274 військовослужбовця 56-го окремого вертолітного загону, з яких 142 офіцери і 132 особи старшинського, сержантського та рядового складу.

Крім військового контингенту, в Ліберії проходили службу два українських військових спостерігача та два офіцери штабу Місії.

За весь період цієї миротворчої місії загинуло п'ять українських миротворців.

Україна завершила свою участь у місії 10 лютого 2018 року.

Як бачимо, Україна регулярно бере участь у миротворчих операціях під егідою ООН, НАТО і окремих держав (зокрема, США). Вигода для України від цього має дві складових: військову і геополітичну.

У військовому плані українські солдати та офіцери, а також військові інженери та медики мають унікальну нагоду здобути надважливий досвід і випробувати новітню зброю та техніку.

У геополітичному плані таким чином Україна заручається підтримкою світової спільноти, показуючи себе надійним військовим партнером. Крім того це дає змогу розширити ринки збуту зброї та військової техніки українського виробництва, що забезпечує приток валюти до державного бюджету.

Читайте також: Україна озброює світ: Що за радари ми постачаємо США.