Хто в США зливає Україну Путіну

Вже 20 січня 2017 року відбудеться інавгурація Дональда Трампа. Президента, який пообіцяв скасувати більшість рішень Обами. Президента-республіканця, який у своїй передвиборній кампанії обіцяв спільний фронт з Росією проти ІДІЛ, а також знаходження компромісу, в тому числі і по Криму. 

І поки ліберальна американська преса критикує Трампа і розмірковує над тим, як зміниться зовнішня політика країни, особливо у відносинах з Китаєм та Росією, ЗМІ більш консервативного ухилу, зокрема The National Interest, активно штампують аналітику про те, що Трамп має змінити стратегію по Україні.

За останні кілька днів такі думки можна було знайти у двох матеріалах. Роберт Меррі "Перестаньте штовхати ведмедя" пропонує чотири варіанти нормалізації стосунків з Росією для того, щоб побачити, чи є взагалі країна Путіна агресором. Два з цих варіантів стосуються України. 

Автор запевняє, що Україна - це дуже складна держава, де західна частина населення хоче в Європу, а східна - ні. І Росія має давні претензії на державу. Тому варто відмовитися від власних забаганок і видів на Україну, Білорусь, Молдову, Грузію. Надати певні гарантії, що ці країни не приєднаються до НАТО і взагалі - перестати вважати анексію Криму злочином, бо він завжди був російським. Хрущов же просто помилився. Натомість, Росія дасть гарантії, що ніколи не буде претендувати на країни Балтії. І щастя запанує у світі. 

В іншій статті пана Дова Закхейма "Росія розв'язує велике вторгнення в Україну. Як Трамп відреагує?" йдеться про те, що всіх новообраних президентів США зовнішні великі гравці завжди тестували певними подіями і демонстрацією сили. Так от, Росія дуже скоро власними силами чи руками сепаратистів може піти вперед на Донбасі. І тут дуже важливе питання - як відреагує на це Трамп? Автор в тексті намагається пояснити, що Україна - це взагалі не стратегічний союзник і не зовсім вже важлива країна для США. 

Раніше, у листопаді, також була опублікована стратегія з трьох кроків про те, як умиротворити Путіна, в якій так само пропонувалося банально злити Україну і визнати Крим російським, а Донбасу зберегти статус-кво в Україні... 

The National Interest - це журнал, який був заснований у 1985 році Ірвінгом Крістолем та Оуеном Гаррісом. Позиціонує себе як аналітичне видання, що розглядає важливі моменти зовнішньої політики, а також військово-політичної тематики і пише саме про інтереси США.

Проте, найбільш цікавим персонажем є сьогоднішній видавець The National Interest - Дмітрій Саймс. Він уродженець Москви, 1947 року народження, який є американським політологом, президентом Центру національних інтересів з 1994 року. 

У 60-х вчився в "МГУ" на денному відділенні історичного факультету, але вступив у полеміку, яка переросла у конфлікт з викладачем історії КПРС, був відправлений на "заочку".

Згодом, у 1966 році вступив на денне відділення біолого-грунтового факультету "МГУ". У січні 1967 року він був відрахований з денного відділення факультету за "антирадянські висловлювання" на молодіжному диспуті.

А потім закрутилося. У 1967-1973 роках Саймс - науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин (ІСЕМВ), керував комсомольською організацією.

У 1973 році емігрував в США. Керував Центром з російських і євроазіатських програм у Фонді Карнегі, був професором при Університеті Джонса Хопкінса, Колумбійському університеті і Каліфорнійському університеті в Берклі.

Був неофіційним радником екс-президента США Річарда Ніксона з питань зовнішньої політики.

Останнім часом також досить часто з'являється у ролі експерта в різних російських передачах.

Біографія Саймса більше підійде якомусь завербованому шпигуну рівня ТОП, ніж звичайній людині. 

В будь-якому разі, The National Interest - це видання, що має певну вагу в США. 

Наприклад, його сайт, за даними Similarweb, у листопаді відвідало 6,3 млн читачів.  

Аудиторія переважно з англомовних країн.

Також важливим моментом є показник Direct (прямий трафік - відвідування в результаті прямого набору адреси сайту в адресному рядку, що свідчить про запам'ятовуваність сайту аудиторією), який є досить хорошим - 31,7%.

Чи можна вважати дане видання саме рупором Кремля, чи воно дійсно пише про найбільш сприятливі для США варіанти у зовнішній політиці? В певній мірі, Україна мусить мати план Б на випадок з "кидком" союзників, оскільки їм конфлікт з Росією обходиться досить дорого. Проте, враховуючи затвердження проекту бюджету Пентагону на 2017 рік, в якому є $350 млн військової допомоги Україні, а також прийняття закону H. R. 5094 "Про підтримку стабільності та демократії в Україні" ще восени, схоже, зливати Україну ніхто не збирається. Хоча, дані рішення прийняті ще за Обами, тому можливість маневру таки присутня. От тільки примирення з Росією для США у часи, коли майже досягнута мета з економічним колапсом путінського режиму, виглядатиме великою дурістю.