Дике поле: Що насправді не так з "ШирЛаном"

Depo.ua продовжує відстежувати ситуацію навколо війни на Донбасі. Лише позавчора ми писали про умови, в яких змушені перебувати військовослужбовці ЗСУ на полігоні "Широкий лан", як ситуація набула нового забарвлення.

В ніч з 12 на 13 березня в одному з наметів на полігоні сталася пожежа, внаслідок якої один військовослужбовець загинув і ще семеро отримали опіки різного ступеня. Вже вдалося встановити, що пожежа виникла внаслідок порушення правил безпеки під час використання печі в нічний час. Простіше кажучи: намагаючись розпалити замоклі дрова, один з бійців линув з пляшки у пічку бензин, що й призвело до катастрофи.

За цим фактом проти горе-підпалювача військовою прокуратурою вже відкрито кримінальну справу щодо знищення військового майна, що спричинило смерть людини. До нього можна ставитись як завгодно (пробувати виправдати, чи навпаки – повісити всіх "собак"), однак не потрібно забувати про те, що саме призвело до необхідності лити бензин в пічку.

Читайте також: "Фейсбук" проти "совка": Яка "жесть" відбувається на полігоні "ШирЛан".

Якщо коротко, то в силу різних обставин від початку березня військовослужбовці змушені були жити буквально по коліна у воді, що призвело до замокання як житлових наметів, так і дров для їх обігріву.

І рупори влади можуть скільки завгодно розповідати про те, що 22 лютого всі можливі комісії підписали акти про повну готовність табору на "ШирЛані" до прийому і розміщення військовослужбовців, а потім просто несподівано розтанув сніг (несподівано в березні, ага), і ніхто до цього не був готовим.

Власне, аналогічної позиції притримуються і офіційні інформканали.

Однак, чомусь ще 10 березня військова прокуратура розпочала кримінальне провадження за фактом недбалого ставлення військових осіб до служби, які проігнорували забезпечення належних умов проживання військовослужбовців на території "235-го навчального центру" поблизу с. Михайлівка Миколаївської області (ч. 3 ст. 425 КК України).

Таким чином факт незабезпечення належних умов проживання військовослужбовців зафіксований не лише на фотографіях цих самих військовослужбовців, але й у цілком офіційних документах незалежних правоохоронних органів. Тому піддавати даний факт сумніву абсолютно недоцільно.

Краще задатись питанням: "Як так сталося, що один з найбільш топових військових полігонів країни, армія якої на 100% складається з контрактників і семимильними кроками мчиться в НАТО, раптом опинився в епіцентрі такого скандалу?".

І це при тому, що буквально рік тому, у березні 2017-го року, перші особи армії гордо рапортували про виділення 370 млн гривень на будівництво бригадного табору на полігоні "Широкий лан", а міністр оборони України Степан Полторак особисто оглядав хід початку будівництва військового містечка та визначив графік виконання робіт – "завершення першої черги будівництва заплановано на кінець 2017-го року".

Що цікаво: коли раднику президента України Юрію Бірюкову нагадали про це і задали незручне запитання…

… він не придумав нічого кращого, як назвати незадоволених такими умовами бійців "дєвочками":

Щоправда, пан Бірюков очевидно призабув, як особисто він 28 березня 2017 року обіцяв під тегом #строимширлан постити фотки і звіти з будівництва нового бригадного табору на "ШирЛані".

Щоправда, останній запис під цим хештегом у нього на сторінці чомусь датований аж 20 вересня того ж року з гордою поміткою: "Степан Полторак вимагає звіти кожні 2 тижні, от і звітуємо".

Мабуть, далі звітувати нема про що, тому що пан Бірюков від бравадних постів на цю тему перейшов до скромних коментарів.

Також зараз радник президента пише, що будівництво призупинилось через погодні умови, в яких не може працювати техніка. Разом з тим, він же стверджує, що військовослужбовці самі винні в тому, що змушені жити в таких умовах – бо вчасно не зібрали та не вивезли сніг і вручну не викопали дренажні траншеї (техніка ж в таких умовах працювати не може).

Власне, подібна поведінка притаманна не лише раднику президента. Командування полігоном також, замість того, щоб визнати проблему, називає умови "важкими, але не критичними" і вдається до репресій щодо військовослужбовців через оприлюднені знімки.

Про що це говорить? В першу чергу про нерозуміння військовим командуванням тих реалій сьогодення, в яких їм доводиться жити і працювати. Адже, по-перше, в епоху інформаційних технологій подібне "шило" в "мішку" сховати нереально і з цим давно потрібно змиритись. А по-друге, треба давно усвідомити: вони мають справу не з призовниками, яких насильно вирвали з цивільного життя на рік-півтора, а з добровольцями, які свідомо прийшли в армію і уклали контракт для того, щоб служити Україні, і мають зовсім інший світогляд і рівень самоповаги.

Крім того, я думаю не треба бути військовим стратегом чи все життя служити в Генштабі, щоб розуміти, що подібні умови і ставлення підривають боєздатність армії. І можна скільки завгодно декларувати шлях до НАТО на найвищому державному рівні, але допоки буде подібне ставлення на низах – ні про яку відповідність НАТОвським стандартам не може бути й мови. Диявол, як відомо, криється у дрібницях.