Зустріч без Росії: Про що Порошенко говоритиме з Меркель та Макроном

Ще місяць тому, коли Петро Порошенко зустрічався з німецьким канцлером Ангелою Меркель і говорив про "Північний потік-2", про травневу зустріч в Ахені повідомляли виключно джерела ЗМІ. Причому, тоді її називали "нормандським форматом без Росії". Сьогодні ж про неї публічно говорять так само, правда Меркель відзначала, що мова не йде про "нормандський формат" як такий, бо Володимира Путіна в Німеччині не буде.

В Ахені французькому президенту Макрону вручать премію Карла Великого. Цей привід дає змогу "нормандській трійці" применшувати значення власної зустрічі до банального візиту ввічливості. Жодних гучних заяв після неї не очікують, хіба чергові заклики до Росії змінити власну політику на Донбасі - традиційна і одностайна позиція наших партнерів ще з 2014-го. Хоча, поговорити Меркель, Макрону і Порошенку буде про що. Особливо важливою ця зустріч є для нашого президента.

Що з форматом

Востаннє нормандська четвірка збиралася в 2016-му в Берліні. Тоді, правда, ще з Путіним. З тих часів змінилося дуже багато. Сам формат продемонстрував власну неефективність, оскільки за чимало років жодного прогресу на Донбасі досягнуто не було. Ніхто з лідерів офіційно цього ніколи не визнає. Мінські домовленості продовжують залишатися основою, хоча працездатними їх назвати важко. У гру активно вступили США. З одного боку, спецпредставник США по Україні Курт Волкер чотири рази зустрічався і говорив із представником Путіна Владиславом Сурковим по Донбасу. Безрезультатно, та все ж. З іншої сторони, велися активні розмови про зміну формату як такого, і включення у нього США. Хоча зараз ця тема відійшла на другий план.

Європа та США зараз переживають особливо гострий період розбіжностей. Зокрема, щодо виходу США з іранської угоди. Європейські лідери виступали за її збереження, Трамп не прислухався і поставив на ній хрест. Погляд на російсько-українську кризу лише візуально у європейських лідерів та американців одностайний. Наприклад, Німеччина попри позицію України та США, дозволила будівництво "Північного потоку-2", хоча у Меркель й пообіцяли захистити транзит російського газу через нашу територію. Тут все просто. Для Німеччини Росія споконвіку розглядалася в якості сировинного придатку, тому рвати стосунки повністю з Москвою - невигідно. США, навпаки, вигідно блокувати "Північний потік-2" ще й тому, що Німеччина їх конкурент в Європі і це дозволить послабити її економічні можливості. При цьому як США так і Німеччина виступають за санкції щодо Росії за Крим, а також розглядають можливість поступового їх послаблення, якщо Росія змінить політику на Донбасі. Як США так і Німеччина з ЄС підтримують, поки що на словах, миротворчу операцію на Донбасі. Але це жодним чином не змінює їх конкуренції.

Навряд чи сьогоднішня зустріч "трійки" бодай якось наблизить миротворців до України. Принаймні тому, що потрібен прямий діалог з Росією, яка схвально ставиться до місії, але на власних умовах, які відрізняються від українських. Ми та Захід хочемо миротворців (без країн НАТО) на всій території Донбасу із виходом на російсько-український кордон. Росія ж - виключно на лінії розмежування та охороні працівників ОБСЄ.

Між іншим, 18-го травня Меркель зустрічатиметься з Путіним у Сочі. І цілком може поговорити й про українське питання, зокрема і газове, а також миротворців.

Вибори та підтримка

Для Петра Порошенка зустріч із європейськими лідерами - це чергова можливість заручитися їхньою підтримкою перед виборами 2019. Меркель та Макрон, звісно, продовжать тиснути на нашого лідера щодо антикорупційного суду, корупційних проблем в Україні. І для їхньої підтримки потрібно щось запропонувати. Порошенко не раз заявляв про створення антикорупційного суду в 2018-му. Хоча і погляди на нього у нас з європейцями різняться. В ЄС популісти досить часто критикують владу через підтримку корупційної України. Мовляв, європейці нехтують відносинами з Росією в збиток власним бізнесовим інтересам, а реформи в Україні шкутильгають, то який зміст платити таку високу ціну? На популістів доводиться зважати дивлячись на успіхи "Альтернативи для Німеччини" на останніх виборах або відсоток підтримки у Франції Марі Ле Пен. Тому, не виключено, що в обмін на підтримку Європа продовжить тиснути на Порошенка у питаннях реформ, НАБУ, антикорупційного суду на власних умовах.

Окрім цього, Макрон, Меркель та Порошенко можуть обговорити власну стратегію протидії російській політиці в умовах зменшення впливу США. Не секрет, що американська зовнішня політика зараз більше сконцентрована на Близькому сході, в питаннях Ірану, Сирії та КНДР. Європейці ж спробують перехопити в них ініціативу на Донбасі - ще один майданчик для конкуренції зі Штатами. Для них це дуже важливо. І тут можна говорити не тільки про питання вирішення європейського конфлікту, що логічно робити європейцям. Не варто забувати, що після завершення донбаської кризи, зруйнований регіон доведеться відбудовувати. У Сирії, наприклад, контракти на інфраструктурні проекти на контрольованих сирійським урядом територіях за міжнародні гроші отримали здебільшого російські та іранські компанії. Бо Росія та Іран змогли зберегти режим Асада. На відбудову Донбасу так само будуть залучені значні кошти від міжнародних донорів. І той, хто матиме більший вплив на українську владу та вирішення конфлікту, зможе завести туди свої компанії. Якщо це зробить Європа - зможе підживити власну економіку. Якщо США - контракти будуть для їх компаній. Росія ж, звичайно, не зацікавлена в такому розвитку подій, бо Донбас - це вплив на Україну і зона напруження, яка дозволяє розмовляти і "хитати" ситуацію із західними партнерами. А що Україна? Ми виграємо від перемоги будь-кого із західних партнерів, хоча бажано, звичайно, пропонувати власні шляхи виходу з Донбаської кризи. Пропозиція по миротворцях з виходом на українсько-російський кордон зі шведами, білорусами та іншими учасниками, яку розробляв екс-генсек НАТО та радник Порошенка Расмуссен - спроба, але занадто мала для успіху.