"Неактуальна" справа: Чому Bellingcat мовчить про "Вагнергейт"

Намагання Грозєва відкласти вихід фільму стосовно "вагнергейту", посилаючись на "надмір інших подій", а також "бажання почути іншу сторону" виглядають  непереконливо, хоч і мають певне раціональне зерно. І якщо до кінця року фільм так і не вийде, це стане приводом для дискредитації Bellingcat

Тарас Паньо
Журналіст відділу міжнародної політики
"Неактуальна" справа: Чому Bellingcat мо…

У свіжому інтерв'ю журналіста-розслідувача Bellingcat Христо Грозєва було чимало цікавого. І про розслідування, присвячене пожежам і вибухам на складах боєприпасів в Україні. До якого, ймовірно, причетна військова розвідка Росії. І про персонажа Вадима Красикова, який вбив чеченського командира Зелімхана Хангошвілі в Берліні. При тому Красиков, судячи з усього, був не "кіллером-ентузіастом", винайнятим на замовлення "невстановленої особи" із Грозного, а мав доволі міцні зв'язки з диверсійними підрозділами російської армії. Якщо ці дані буде підтверджено, офіційному Берліну буде куди складніше "зам'яти" історію із вбивством чеченця.

А от стосовно анонсованого і неодноразово перенесеного фільму Bellingcat про зрив операції українських спецслужб із затримання бойовиків російської ПВК "Вагнера" в Білорусі жодних конкретних новин не прозвучало. Свою позицію Грозєв пояснив наступним чином: "Я не можу сказати, коли вийде (фільм - ред.), тому що щоразу, коли я кажу, що воно вийде в якусь дату, йде відтермінування, тому що відбувається значно більше актуального у світі. І 5-10 людей, котрі займаються Східною Європою, не можуть всього охопити". Простіше кажучи, Bellingcat бракує часу на подібні "дурниці". Втім, тим Грозєв не обмежується. "Наше розслідування за фактом — була операція чи її не було — завершено, — констатує він. - Ми не хочемо, щоб це було однобоке розслідування, щоб ми описали тільки наше бачення і тих учасників операції, які погодилися з нами спілкуватися. Ми хочемо почути версію держави".

В якості аргументу на підтримку своєї позиції він констатує, що скасування операції могло мати "нелегітимні" або ж "легітимні" причини.

До перших він відносить "небажання сваритись з Росією", а до других - "чіткий розрахунок, що ризики від цієї операції можуть бути більшими ніж плюси". Подібна заява виглядає відверто наївно — оскільки в реальній політиці те, що одні назвуть "небажанням сваритись", інші успішно оголосять "чітким розрахунком". І хто визначатиме "фінальну істину" - Христо Грозєв? Який ніби як геніальний розслідувач, але статусу судді у справах з міжнародного публічного права ніби як не має.

Власне, і теза про "думку другої сторони" виглядає трохи дивно. Оскільки спільнота розслідувачів дотепер публікувала результати справ, не особливо допитуючись думки їхніх фігурантів. У справі про збитий "Боїнг", отруєного Навального чи, наприклад, "солсберецьких туристів" Bellingcat згоди Кремля — чи навіть "тамтешньої версії подій", здається, не вимагали.

Звичайно, там йшлося про беззаперечні кримінальні злочини, в той час як "Вагнергейт" — це ніби як історія помилки. Яка, щоправда, має певіні риси, що роблять її схожою на державну зраду. В будь-якому випадку, якщо історія з російськими найманцями видається журналістам-розслідувачам не вартою надто пильної уваги — то виникає закономірне питання: навіщо вони починали її розслідувати?

А "завершивши розслідування", результати таки доведеться опублікувати впродовж якогось розумного терміну. Принаймні — впродовж поточного року. В іншому випадку історія з недоперехопленими "вагнерівцями" залишиться стійкою плямою на репутації не тільки у адміністрації Зеленського, але й у Христо Грозєва та Bellingcat загалом. І розмови про стійку залежність від якихось там спецслужб чи стороннього фінансування, які так люблять, приміром, у Росії, не будуть виглядати цілком порожньою маячнею.

 

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme