Ісламська держава починає прощальний "салют" в США та ЄС

Ісламська держава якщо й не падає — то захиталася. Її територія скоротилася більше, ніж на третину. Курди готують атаку на “столицю” ісламістів у місті Ракка. Прибутки від нафтового бізнесу знизились на порядок. Імідж “непереможності”, який допомагав вербувати до ІД все нових і нових ідеалістів, авантюрників чи просто ідіотів, помітно померк. При тому кількість терактів, вчинених ісламістами (чи тими, хто демонстрував свою прихильність до їх ідей) як мінімум, не скорочується. Стрілянина в Орландо і сьогоднішня історія з вбивством французького поліцейського та його дружини — яскраве тому підтвердження. Що, втім, не повинно дивувати.

В одному з нечастих тепер аудіоповідомлень представник Ісламської держави Абу Мохаммед аль-Аднаном визнав, що група втрачає територію швидким темпом. Але при тому пообіцяв, що ІД буде атакувати Захід, навіть якщо її “заженуть в пустелю”. Тому, вочевидь, заганяти потрібно іще далі. Туди, звідки вже не повернуться.

Звичайно, ІД — не національна держава, і втрата території, навіть повна, не означатиме її кінця. Більше того, чим менше шансів буде в ісламістів на збереження статус-кво — тим жорстокішими і кровожернішими будуть їхні атаки вже на Заході. Масова підготовка бійців саме до терактів, а не до бойових дій, і заклики до “послідовників джихаду”, які мешкають у Європі і США, максимізувати свою активність — тому підтвердження.

"Сумна реальність полягає в тому, що чим більші успіхи ми здобуваємо в Сирії та Іраку повертаючи собі території, знижуючи джерела доходів (Ісламської держави — ред.), усуваючи лідерів, тим більша ймовірність того, що ми будемо бачити такі події, як стрілянина в Орландо" — заявив екс-оперативник та аналітик ЦРУ Майк Бейкер.

Жалобний мітинг за загиблими в гей-клубі в Орландо

Що, втім, зовсім не означає, що від наземного наступу слід відмовлятись. Чи сподіватися, що після понесених втрат ІД “розсмокчеться” сама по собі. Подібних противників слід знищувати старанно і якісно — до повного зникнення. Будемо надіятись, що всі зацікавлені сторони — як Вашингтон з Брюсселем, так і курди з шиїтами, це розуміють. Режим максимальної терористичної активності, до якого переходить Ісламська держава, їм про це, на жаль, іще не раз нагадає. Бо якщо масовий, “державницький” терор — зі знищенням населених пунктів, продажем в рабство сотень і тисяч жінок та показовими стратами на площах тепер стає для Ісламської держави недосяжним, то масштабні теракти ісламісти зможуть, на жаль, здійснювати ще довго. І будуть вони набагато відчутнішими для Заходу, бо здійснюватимуться у ЄС та США, а не в Сирії чи Іраку.

Втім, навіть географічне зникнення Ісламської держави і перетворення її на маргінальне — хай і чисельне та багате терористичне утворення, зовсім не означатиме, що на Близький Схід прийде бодай якась подоба миру.

Бо знищити конкретну військову чи терористичну потугу виключно військовими засобами — цілком можливо. А забезпечити мир на великій і добре заселеній території без досягнення політичного компромісу — не вийде. А окрилений російськими військовими перемогами Асад і оскаженіла від постійних бомбардувань сирійська опозиція зараз знаходяться від компромісу навіть далі, ніж рік тому. Тільки за перший тиждень Рамадану і тільки у Сирії нараховують чверть тисячі загиблих. Російські та сирійські літаки бомблять контрольовані опозицією міста. Опозиція відповідає рейдами проти проурядових сил. “Помірковані” опозиціонери, ховаючи товаришів, жінок та дітей, стають дедалі менш “помірокваними”. Війна триває.