Голландські "націонал-соціалісти" просять Брюссель "почути Амстердам"

От і програли ми, громадяни, “голландський референдум”. Програли не те, щоб надто переконливо — фактично проти асоціації з Україною висловилось десь 15 відсотків від наділених правом голосу громадян Нідерландів. Або, приблизно, 0.3% від виборців ЄС. Програли десь може навіть через власний ентузіазм. Не їздили б агітувати за себе — і наших прихильників прийшло б на дільниці ще менше. І 30 відсотків явки набрати б не вдалося. Втім, що трапилось — те трапилось.

Схоже, на внутрішньоукраїнську політичну ситуацію референдум матиме більше впливу, ніж на реальні стосунки України з ЄС. Які на даний момент не зміняться рівно ніяк — крім, хіба що, появи у європейських лідерів бажання якось “згладити незручність”.

Очільник українського МЗС запевнив, що “референдум ні на що не впливає”. Формально, він правий — поки триватимуть переговори щодо імплементації асоціації, угода про вільну торгівлю та секторальна співпраця триватимуть на тимчасовій основі, та й по всьому. Втім, політичний “осад” від події залишиться — і сам по собі не розсмокчеться.

Президент видав світові голосну заяву про те, що “Справжня мета організаторів референдуму - це не Угода про асоціацію між Україною та ЄС, це атака на єдність Європи”. В принципі, якщо прибрати зайвий пафос, до якого стає схильним Порошенко, на цей раз президент має рацію. Про те, що Україна стала “випадковою жертвою” з'ясування стосунків між Брюсселем та Амстердамом, абсолютно відверто казали організатори референдуму за два дні до події.

Ще одним аргументом “випадковості” є той факт, що торпедовано саме угоду про асоціацію. Бо якщо б протести проти гіпотетичного поки безвізового режиму для українців можна було би пояснити нелюбов'ю і ксенофобією, протести проти фінансової допомоги для України — небажанням витрачатись, то угода про асоціацію, насправді, не заважає нікому і ніяк. Самий лютий голландський націоналіст навряд чи зможе пояснити, чим саме його країні загрожує вільна торгівля з Україною. Втім, націоналісти й не намагались цього робити. Противники асоціації — наприклад, “голандський Тягнибок” (лідер “Партії свободи” Геєрт Вілдерс) усю риторику зводив до бажання “заставити Брюссель нас почути”.

Натомість українська “реформаторська опозиція” вирішила видати на-гора ще пару опусів на тему того, що “вся відповідальність за програш лежить на Порошенку та його офшорах”. Якось забувши той факт, що найгарячіші критики “режиму” - включно з Лещенком та Найємом — сидять в парламенті. Який зробив для погіршення іміджу України у світі якщо й менше, ніж чинний президент, то ненабагато. Про критиків Порошенка з-за північно-східного кордону і говорити не хочеться. Скільки б не зображали вони щиру турботу нашою долею — все рівно виходить форум Life News.

Що ж тепер уряду Нідерландів робити з результатами референдуму? З якоїсь точки зору, ситуація для Марка Рютте не надто проста. Взяти й проігнорувати думку 15 відсотків виборців країни, як то радить йому Саріуш-Вольський, прем'єр Нідерландів однозначно не може — про що він вже й повідомив світові.

Натомість піти назустріч опозиції і поновити переговори стосовно тексту угоди про Асоціацію, як того вимагає, наприклад, депутат парламенту Нідерландів від Соцпартії Гаррі ван Боммель, прем'єр теж не може з цілого ряду причин. По-перше, не зовсім зрозуміло, як юридично оформляти відмінності в угоді між Україною та Нідерландами — порівняно зі стандартними угодами з рештою членів ЄС. Оскільки “переукладати” схвалену угоду всі решту члени ЄС з-за купки нідерландських соціалістів та націоналістів явно не будуть. Втім, це технічна формальність, яку можливо обійти. Ще однією — і, мабуть, значнішою перешкодою є той факт, що європейська бюрократія сприйме практичну реалізацію результатів референдуму як виклик власному існуванню. Не те, щоби в Брюсселі комусь так сильно боліло за Україну, але якщо практика референдумів, які перекреслюють рішення ЄС, увійде в Нідерландах в звичку, то проблеми почнуться у всіх.

Тому найбільш вірогідним видається варіант якогось різновиду політичного торгу, за умовами якого частина партій, що підтримували референдум і непідписання угоди з Україною, зніме свої вимоги — в обмін на ті чи інші поступки з боку прем'єра та Брюсселю. Але якою саме може бути бодай початкова точка такого політичного торгу — до ладу не знає ні Рютте, ні його опоненти. Тому на розв'язок некритичної, але все рівно прикрої ситуації підуть, скоріше за все, місяці — якщо не роки.