"Нормандський формат" і США: Як Байден допомагатиме зупинити війну на Донбасі

Поки все ще чинний глава Державного департаменту США Майк Помпео, заглядаючи в папірець, розповідає про "перемогу Трампа" і скорий "м'який перехід" влади від першої до другої адміністрації того ж президента, Джо Байден налагоджує контакти зі світовими лідерами.

Зокрема, повідомлення про те, що новообраний президент США провів телефонні розмови із очільниками Франції Еммануелем Макроном та Великої Британії Борисом Джонсоном, під час яких згадав необхідність зайнятися врегулюванням ситуації довкола Донбасу, викликало в нашій країні чимале пожвавлення. Найсміливіші коментатори заговорили навіть про "новий нормандський формат" – з Британією та США замість Німеччини. Який, гіпотетично, примусить нарешті Кремль до виведення військ з Донбасу.

Втім, як це не прикро, реальність поки що далека від подібних райдужних сподівань. Якщо подивитись перекази розмов Байдена з Макроном та Джонсоном, то стає очевидним, що ні про яку конкретику наразі не йдеться. Проблематику України в першому випадку обговорювали поряд із Сирією – десь після конфліктів у Африці та перед ядерною програмою Ірану. У випадку з Джонсоном про нас згадали разом із Західними Балканами. І, судячи із кількості тем, піднятих під час цих розмов, йшлося не про конкретні ініціативи стосовно тієї чи іншої ситуації, а радше про загальний перелік проблем, які хвилюють обраного президента США.

Який, до речі, у той же день поспілкувався і з Ангелою Меркель – зокрема, про відновлення трансатлантичної єдності і боротьбу з коронавірусом.

Тому на новий, "нормандсько-вашингтонський" формат переговорів стосовно україно-російського конфлікту на другий день після інавгурації Байдена розраховувати не доводиться. І причин для цього є достатньо – починаючи від того, що Кремль, скоріше за все, на такий хід навряд чи погодиться, і продовжуючи тим, що демонстративно ставити під сумнів дипломатичні зусилля Німеччини та Франції, пропонуючи "все переграти", Байден не стане. Це швидше було б у стилі його попередника в Білому домі.

Втім, все це не означає, що новообраний президент не буде інтенсифікувати участь Вашингтона в залагодженні українсько-російського конфлікту. Для початку може йтися, наприклад, про призначення до України не тільки американського посла, що ніби є вже питанням вирішеним, але і окремого спецпредставника. Звичайно, після історії з Трампом та Куртом Волкером знайти чисельних претендентів на цю посаду, можливо, буде й непросто – але рано чи пізно, за наявності політичної волі, це питання вдасться вирішити. Наступним кроком може бути збільшення обсягів військової допомоги Україні та інтенсифікація тренування українських військових інструкторами зі США та НАТО загалом – що, як писало Depo, свого часу було програмною вимогою Мішель Флурной, однієї з найбільш ймовірних кандидаток на посаду очільниці Пентагону у команді Байдена. Все це зовсім не виключає і якихось додаткових дипломатичних кроків, спрямованих на подолання конфлікту, як схожих на раніше реалізовані (на кшталт переговорів у форматі Сурков-Волкер), так і принципово нових.

Але при тому слід розуміти, що ця політика буде розгортатися поступово, і достатньо відтерміновано у часі. Оскільки наразі Джо Байден не є чинним президентом США. Та й тема України є для нього теж є дещо токсичною. З міркувань як піару, так і просто здорового глузду, новини із заголовками "Поліція України закрила розслідування проти Байдена" (насправді не поліція, і не розслідування – але кого то хвилює в США) не повинні стоять у стрічці поруч із гіпотетичними заголовками "Байден пообіцяв Україні...".

Тому можна не сумніватися, що нова вашингтонська адміністрація здійснить істотні кроки для врегулювання українсько-російського конфлікту. Але так само не варто сумніватися в тому, що практичний вимір цих кроків стане відомий, в кращому випадку, у кінці цієї зими.