Острів свободи у вогні: Чому на Кубі спалахнули антиурядові протести

Учора на Кубі спалахнули протести. Десятки тисяч кубинців вийшли на вулиці Гавани, інших міст республіки — і навіть невеликих прибережних сіл. Демонстрації йшли під максимально жорсткими лозунгами. "Геть диктатуру!", "Геть комунізм!", "Свободи!" - таких вимог на Кубі не було чутно, напевно, з 1994-го року, коли Куба втратила підтримку з боку Москви, жити стало голодно, і народ намагався натякнути Фіделю Кастро, що соціальний експеримент на Острові свободи не просто затягнувся, а, схоже, зазнав поразки.

Втім, назвати вчорашні протести зовсім несподіваними було б теж неправильно. Оскільки підстави для них були більш ніж очевидні. Пандемія коронавірусу катком пройшла по Кубі. В країні на 11 мільйонів осіб населення за офіційними даними померло трохи більше, ніж півтори тисячі осіб — але в громадян є вагомі причини сумніватися у правдивості офіційної статистики. При тому, що щоденно фіксують більше 7 тисяч хворих — і в цю статистику потрапляють тільки ті, хто не здатен обійтися без лікарської допомоги. При тому Кубі, яка має на диво непогану медицину, ніби як вдалося зробити власну антикоронавірусну вакцину. Але країні помітно бракує потужностей для її випуску в достатній кількості.

Іншою вагомою причиною для протестів став той факт, що впродовж року економіка країни впала іще на 11%. Для людей, які й до того заробляли 25-50 доларів на місяць, це дуже, дуже помітно.

Врешті, якщо абстрагуватися від суто матеріальних сторін буття, то дався взнаки і той факт, що в країні вже давно не було нічого, бодай звіддалік схожого на демократичні вибори. "Безсмертного" Фіделя Кастро "автоматично" змінив його брат Рауль, який прийшов на посаду у віці 79 років. А цього року, коли Раулю сповнилося 89, він передав владу президенту Мігелю Діас-Канелю. Нібито всього на 10 років — але гарантій, що в 2031 році на Кубі пройдуть вільні вибори, ніхто й нікому, звісно, не дав.

Влада Куби зреагувала на протести, загалом, сподівано. Діас-Канель заявив, що "подолати революцію вдасться тільки через трупи революціонерів" — і вивів на вулиці проти беззбройних учасників протестів, частина з яких мала в руках хіба держаки від прапорів, військових та автомобілі із змонтованими кулеметами. Вочевидь, щоб ніхто не засумнівався, чиї трупи будуть на вулицях. При тому кубинський лідер відкритим текстом заявив, що "безладдя" в його країні організоване "американськими імперіалістами".

Але щоб не виглядати при тому зовсім вже "чорним полковником", що тримається виключно на кийках поліції та "ескадронах смерті", Діас-Канель закликав своїх противників залишатися вдома — щоби врятуватися від коронавірусу. А своїм прихильникам, з точністю до навпаки, порадив вийти на вулиці, щоби продемонструвати підтримку чинного уряду. І сам пішов на маніфестацію на підтримку себе самого, не боячись навіть підступної зарази.

Міжнародна реакція також вийшла сподіваною. "США підтримують свободу вираження і зборів на Кубі і будуть засуджувати будь-яке насильство або напад на мирних учасників протестів, які реалізують свої права", - написав у Твіттері радник президента США з національної безпеки Джейк Салліван.

"Уважно стежимо за розвитком ситуації на Кубі і навколо неї. Вважаємо неприпустимим втручання ззовні у внутрішні справи суверенної держави і будь-які інші деструктивні дії, які заохочували б дестабілізацію обстановки на острові", - заявила після того офіційний представник російського МЗС Марія Захарова. Вочевидь, слідом за Діас-Канель натякаючи, що протести на Кубі "зрежисували" у Вашингтоні.

Втім, що б не казали зараз у Росії чи США, можна бути впевненим у тому, що обидві країни у випадку з Кубою обмежаться лиш політичними заявами. Масштабно втрутитися у ситуацію в Гавані та на Кубі загалом Росія зараз не має можливості, а у Вашингтоні, здається, відсутня на те політична воля. Тому майбутнє Куби зараз цілком залежить від кубинського народу. Ну, і від вірності поліції та армії острова президенту Мігелю Діас-Канелю.