Паспорт Саакашвілі: Хто і навіщо воює за посаду президента Грузії

Результати першого туру виборів президента Грузії, опубліковані у ЗМІ, стали для правлячої партії несподіванкою. Оскільки той факт, що "незалежний" кандидат в президенти Саломе Зурабішвілі набрала 38,6% голосів, а опозиційний кандидат Григол Вашадзе набрав 37,75%, і справа йде до другого туру, абсолютно не співпав із прогнозом екзит-полу, замовленого "Грузинською мрією" у консультаційному центрі "Психопроект". За даними екзит-полу, Зурабішвілі мала взяти 53% в першому турі. Після публікації результатів поважні люди - на кшталт мера Тбілісі Кахи Каладзе - кинулись вітати нову пані президента - а за пів доби ЦВК зіпсував свято. Чи то "соціологи" перестаралися, чи то у виборчих комісіях на місцях "недопрацювали".

Цікавим виглядає той факт, що шалена конкуренція розгорнулась за посаду, власник якої в грузинській політиці не вирішує практично нічого. Оскільки після цих виборів Грузія перетворюється на парламентську республіку, де в президента залишається хіба право на амністію та надання громадянства - а всі решту повноваження переходять до парламенту та уряду.

Більше того, на цих виборах громадяни Грузії востаннє обирають главу держави шляхом прямого всенародного голосування. Після закінчення повноважень свіжообраного президента його наступника в 2023 року будуть вибирати вже парламент і представники регіонів. А роль посади президента в житті країни остаточно стане церемоніальною.

Чому ж тоді за номінальну посаду без особливого політичного майбутнього розгорнулась безкомпромісна боротьба між 25 кандидатами, із яких два колишні міністри закордонних справ уряду Саакашвілі продовжать боротьбу в другому турі?

Відповідь, здається, проста. Бідзіна Іванішвілі, фактичний керівник правлячої партії "Грузинська мрія", яка міцно тримає в руках парламент, уряд і місцеві органи влади в країні, в серпні місяці прийняв рішення про те, що його політсила не боротиметься за президентську посаду. Або підтримає більш-менш незалежного кандидата - що і було зроблено стосовно Саломе Зурабішвілі. Хоча в даному випадку йшлося власне про іміджеву, а не адмінстративну підтримку - про що й свідчить високий, але недостатній для перемоги в першому турі результат Зурабішвілі.

У такий спосіб президентська посада - єдиний спосіб для грузинської опозиції збільшити свою помітність в політичному і громадському житті. Бо повноваження - повноваженнями, але президент країни неминуче залишиться і на телеекранах, і на перших шпальтах газет.

Хоча є в цьому змаганні за номінально-іміджеву посаду і один практичний момент. Полягає він в тому, що президент Грузії поки що зберігає за собою право на амністію та надання громадянства.

Пояєднання таких повноважень є вельми цікавим для екс-президента Грузії та екс-глави Одеської ОДА Міхеїла Саакашвілі. Якому, до речі, опозиційний лідер Григол Вашадзе доводиться кумом. В разі, якщо останній зуміє обєднати довкола себе опозицію, у нього є реальні шанси не тільки отримати президентську посаду, але й повернути свого кума в країну - якщо Саакашвілі, звичайно, наважиться на подібний крок.

Втім, якими б не були результати другого туру президентських виборів, який, за заявою ЦВК країни, повинен пройти до 2 грудня, на зовнішньополітичний курс Грузії вони вплинуть не надто радикально. Реальна битва між опозицією і партією влади відбудеться в 2020 році, під час виборів до парламенту.