Дипломатичний бокс: Чому американські дипломати не їдуть на олімпіаду в Китай

На тлі ескалації російсько-українського протистояння, та спроб Вашингтона протидіяти ймовірній агресії Кремля, конфлікт між США та Китаєм залишилося ніби як за кадром. Тим паче, що на останній віртуальній зустрічі очільників США та Китаю Джо Байден та Сі Цзиньпін начебто домовилися якщо і не припинити конфлікт — то, принаймні, "заморозити" його, залишивши політичні протиріччя в наявному стані, і зосередившись на можливостях економічної співпраці.

Втім, реальність видається іншою. Напевно, першою ознакою того, що Вашингтон не планує згладжувати стосунки з Піднебесною за будь-яку ціну, став той факт, що організовуючи віртуальний саміт із питань демократії, на який було запрошено 110 країн з усього світу, "демократів" з Пекіна — втім, як і з Москви — Байден не запросив. Що стало причиною кількох роздратованих коментарів з боку китайського дипкорпусу, але не більше того. "Воювати за демократію" китайці не стали.

Але демократією справа не обмежилася. Оскільки вчора стало відомо, що Сполучені Штати не відправлятимуть дипломатів чи офіційних представників на Зимові Олімпійські ігри-2022 в Пекіні. "Через геноцид та злочини проти людства, які вчиняє Китайська народна республіка у (провінції – ред.) Сіньцзяні та інші порушення прав людини", - зазначила прес-секретар Білого Дому Джейн Псакі.

Здавалось би, ця давньогрецька традиція така сама далека від сучасної китайської реальності, як і саміт про долю демократії. Тим паче що йшлося не про відмову відправляти спортсменів, а всього лише про відсутність пари-трійки політиків зі США, які, за словами Псакі, "вболіватимуть за спортсменів вдома".

Але тут у Пекіні вже не стерпіли. У кращих традиціях китайської дипломатії речник тамтешнього МЗС Чжао Ліцзянь заявив сьогодні журналістам, що Вашингтон намагається завадити престижній спортивній події "з ідеологічних упереджень і на основі брехні та чуток". Також Чжао пообіцяв, що Китай відповість "рішучими контрзаходами", додавши, що "США заплатять за свою практику". Підтримала пекінських союзників і Москва, розповівши про "спорт поза політикою".

При тому Пекін не полишає спроб протидіяти міжнародній політичній підтримці Тайваню. Хай часом і в анекдотичний спосіб. Зокрема, на Соломонових остовах розгорілася політична криза через те, що прем'єр-міністр Манасех Соговаре прийняв рішення покращити стосунки з Китаєм, відкликавши визнання Тайваню — чим наразив себе на рішучу критику з боку опозиції. Схожа ситуація має місце і в Гондурасі. Хоча не скрізь китайським дипломатам посміхається фортуна — приміром в кінці листопада Пекін був змушений знизити рівень представництва в Литві, оскільки у Вільнюсі відкрили представництво Тайваню. Та й нещодавній візит підтримки європарламентарів до Тайбею на дипломатичну перемогу Пекіну не схожий.

Всі ці історії, об'єднані спільним сюжетом, недвозначно натякають, що політичне протистояння між Вашингтоном та Пекіном далеке не тільки від вирішення, але навіть від "заморозки". І цей конфлікт, що вже одного разу зачепив Україну в історії з невдалим і непрозорим продажем "Мотор-Січі" який тепер може обернутися багатомільярдними збитками, нікуди не подінеться впродовж найближчих років. І тим країнам, які хочуть політичного партнерста із США і збереження економічних стосунків з Піднебесною, слід вчитися вибудовувати відповідну дипломатичну лінію. Що буде не надто просто.