Європарламентарі завітали на Тайвань: Чому Пекін лякає Брюссель, а той — не боїться

Учора делегація Європейського парламенту у складі семи осіб, включно з головою Спеціального комітету парламенту із закордонних справ Рафаелем Глюксманом та його колегами із Литви, Чехії та Італії, приїхала з офіційним візитом на Тайвань. Євродепутати зустрілися із президентом Тайваню Цай Інь-вень та своїми колегами.

На перший погляд, ситуація виглядала як тривіальний та респектабельний офіційний візит європейських законодавців до однієї із найбільш демократичних держав Азіатсько-тихоокеанського регіону.

Та в реальності все було трохи не так. Оскільки Китай, який дотепер категорично заперечує право Тайваню на незалежність, сприйняв цей візит як геополітичний виклик.

Іще минулого тижня міністр закордонних справ Китаю Ван І попереджав європарламентарів, що ЄС "заплатить ціну" за налагодження дипломатичних зв'язків із Тайванем. А в процесі візиту речник китайського МЗС суворо натякав: "Ми закликаємо ЄС виправити помилку та не надсилати невірні сигнали силам, що підтримують незалежність Тайваню. В іншому випадку відносини Китаю та ЄС будуть зруйновані". Втім, ні перше, ні друге попередження Пекіна особливого враження на Брюссель не справило.

Більше того, національний склад учасників вчорашнього візиту дивовижним чином схожий на список країн, які минулого тижня відвідав міністр закордонних справ Тайваню Джозеф Ву, котрий був у Чехії, Литві та Словаччині, а також проводив неафішовану зустріч у Брюсселі. У перших трьох державах він говорив не тільки про політику, але й про можливості інвестицій у економіку східноєвропейських держав.

В цій ситуації може виникнути логічне питання — чому раптом Тайвань так активно взявся розбудовувати дипломатичну та економічну співпрацю із Європою, хоча впродовж десятиліть ігнорував цю можливість? І чому раптом ЄС, який ніколи не славився схильністю до рішучих зовнішньополітичних дій, раптом цілковито ігнорує вимоги другої економіки світу з третім за розміром ядерним арсеналом на планеті, і надсилає на острів політиків, які озвучують тези про політичну підтримку Тайваню та необхідність нарощувати економічну співпрацю?

Відповідь на це питання доволі проста. Тайвань потрібен як ЄС, так і США, оскільки є частиною станового хребта світової економіки. Острів виготовляє чіпи для AMD, Apple, ARM, Broadcom, Marvell, MediaTek, Nvidia і багатьох інших. В разі, якщо фабрики Тайваню зупиняться бодай на тиждень, це буде відчутно на всіх без винятку світових ринках. Якщо вони зупиняться на кілька місяців — це стане світовою кризою, порівнянною з пандемією.

Натомість самі мешканці острова також є китайцями, і розуміють логіку Пекіна. Який може почати силові дії проти Тайваню тільки в тому випадку, коли буде певен, що це буде економічно вигідно. Чи, принаймні, не дуже затратно. У випадку, якщо Тайвань буде тісно інтегрований в економічну співпрацю з ЄС, будь-які різкі рухи з боку Китаю призведуть до економічного зіткнення не тільки із США, але і з ЄС. Чого Китай, попри всю сьогоднішню економічну міць, дозволити собі зараз не може. Іншим важливим фактором уваги Тайваню до можливих інвестицій в ЄС може бути той момент, що дотепер гроші доволі масово вкладались саме в Китай — що, зважаючи на рівень стосунків між країнами, виглядало б сьогодні зовсім недалекоглядно.

Тож після бравих акцій залякування, які місяць тому проводили десятки китайських бомбардувальників поблизу Тайваню, острів знайшов спосіб відповісти — в дипломатичній та економічній площині.