Лукашенко в глухому куті: Чи очолить Путін російсько-білоруську імперію

Поточний стан

Республіка Білорусь перебуває в критичній залежності від Російської Федерації. Попри намагання Лукашенка якимось чином виторгувати для себе в Путіна хоча б якісь гарантії недопущення зміни того стану речей, що склався в республіці, президент Білорусі вкотре піддається шантажу з боку свого колеги з РФ, паралельно все більш поширюючи недовіру до себе з боку України і тим більше Заходу. Економічна ситуація й небезпека соціальних виступів, а отже – ймовірності зміни влади куди більше лякають білоруського лідера, ніж погіршення стосунків з іншими сусідами. Це прекрасно розуміє Путін, що в будь який момент готовий скористатися з ситуації на 100%. Тому цілком можна припустити, що розміщення російської військової бази – це питання часу. В Білорусі чимало агентів Москви, може, навіть більше, ніж в Україні в 2013 році. Російська агентура сидить в силових відомствах республіки, наприклад, в гомельському і вітебському КДБ, які "на ножах" з мінським. Діють численні "казачьи" організації, громадські структури "соотєчєствєнніков", вільно працюють канали пропаганди. Так, в республіці існує більше 150 легальних проросійських організацій, діє 28 військово-патріотичних клубів, найбільш радикальними серед них є філіал "Росмолоді", організація "Русь молодая" (обидві фактично є неонацистськими), "Казачий спас", "Русь"; серед воєнізованих організацій активно діють "Дружина", "Братство", "Воевода", "Неманские казаки", всі вони існують при приходах РПЦ, координуються як місцевими силовими органами, так і російським ФСБ. На чолі таких організацій як правило перебувають громадяни Білорусі, батьки яких приїхали з РФ, або й взагалі громадяни Росії, серед членів організацій - чимало колишніх працівників радянських силових структур.

Тож не дивно, що абсолютна більшість населення Республіки є лояльною до РФ, а східні області навіть більше хотіли б опинитися в складі Росії, ніж і надалі перебувати в білоруській державі.

Опозиція

Дієвої опозиції, яка б була не лише анти лукашенківською, але й антиросійською, в країні наразі немає. Скидається на те, що головні задачі нинішньої білоруської опозиції – домовитися з Кремлем, за його гроші усунути Лукашенка, прийти до влади і самим сісти на газпромівські дотації. Ніяких державницьких ідей у них немає, серед опозиції Білорусі нема адекватного прозахідного політика. Така ситуація - патова для країни і обернеться серйозними негараздами. З одного боку - диктатор Лукашенко, що змушений іти на поступки Москві, з іншого – слабкі неавторитетні опозиціонери, які готові продатися Путіна за першої-ліпшої нагоди і піти на всі його умови.

Плани РФ. Путін замість Лукашенка

Як зазначив у нещодавньому інтерв'ю колишній депутат Держдуми РФ Ілля Пономарьов, в Росії розглядають варіант проведення виборів голови "єдиної держави – Росії і РБ", на яких має перемогти лідер Кремля. Цей варіант розглядають на випадок, що Путін доживе до кінця президентського терміну, а далі постане питання про його суб'єктність в російській і світовій політиці. Білоруський напрямок таким чином може перетворитися в "побєдний плацдарм" для Путіна, який шляхом РБ намагатиметься якось відволікти населення РФ від невдач в Україні та всередині країни і хоч трохи повернути рейтинг, що реально похитнувся. Крім того, Білорусь стає за умов реалізації цього сценарію черговим інструментом для дестабілізації України – плацдармом для військового вторгнення з Півночі або принаймні для закидання диверсійних груп.

Ймовірні сценарії з дестабілізації

Якщо сценарій запуску "єдіного государства" зірветься, то для стовідсоткового підкорення Білорусі в Кремля і так буде чимало варіантів. Росія просто припинить дотувати Білорусь, що викличе дефолт і протестні настрої, які будуть підігріватися з Москви. За таких умов створення "Могилівської народної республіки" та інших подібних речей не видається фантастичним. Проросійські налаштовані мешканці РБ просто вимагатимуть приєднати як не всю країну, то східні її частини до Росії. Сил протистояти цьому у Лукашенка просто не буде – як вже вказувалося, опозиція просто не буде цього робити, бо для них головний ворог – "бацька", а не Путін (тут головна відмінність від українських майданів, які мали передусім антиросійській, антиімперський характер), а у президента не вистачить сил – частина спецслужб давно контролюється саме Москвою, а не Мінськом, армія ж республіки проти російських збройних сил є просто неконкурентною (заяви Лукашенка про готовність озброїти 8 млн. білорусів є просто способом вербального протистояння Путіну, й не самим ефективним, між іншим, способом). Плюс Захід не буде заступатися за "Луку", адже відносини між ними є більш, ніж прохолодними, а серед чинних опозиціонерів гідної альтернативи лідеру Білорусі ЄС не бачить. Тому РФ або змусить Лукашенка виконати всі свої вимоги, або поставить абсолютно керованого ставленика на місце "бацьки".

Український погляд

В цій ситуації єдиним виходом є посилення санкційних заходів проти РФ та активна робота над "Білоруським порядком денним". По факту, однак, жоден з сусідів, окрім України, не зможе надати реальної допомоги Білорусі. Це, можливо, розуміють і в Мінську, але готовності розпочати більш тісний діалог з Києвом не мають. Україні в цьому світлі треба максимально компетентно інформувати Захід про дії Кремля – як у нас в державі, так і в сусідній Білорусі, - а також постійно переконувати Європу й Америку в необхідності вживати додаткові заходи проти РФ, а також (принаймні поки що) зміцнювати україно-білоруський кордон.

Підготовлено Центром зовнішньополітичних досліджень ОПАД ім. О.Никонорова та Антипутінським інформаційним фронтом.