"Антибандерівський" закон пішов: Як Дуда хоче всіх переграти

Скандальні зміни до закону про Інститут національної пам'яті, підтримані Сеймом 26-го січня і Сенатом 1-го лютого, вже встигли розсварити поляків з Ізраїлем, що вилилося у відкликання посла і ряд гострих заяв, включно із прем'єром Натаньягу, а також наразити країну на критику з боку Держдепу США та Брюсселя. Для тих, хто забув, оновлений Закон встановлює штрафи або тюремне ув'язнення до трьох років за приписування польським громадянам чи державі злочинів вчинених Третім рейхом під час Другої світової війни. Документ також передбачає покарання за заперечення злочинів українських націоналістів, а також підтримку і пропагування УПА.

Президент України Петро Порошенко назвав польське рішення необ'єктивним і підкреслив, що історична правда вимагає "діалогу, а не заборон". Відреагувала на ситуацію і Верховна Рада. Нардепи із запізненням, але таки закликали президента Польщі Анжея Дуду ветувати закон про Інститут національної пам'яті 6-го лютого. В акурат перед запланованим виступом Дуди із спецзаявою, в якій він очікувано мав озвучити власне рішення щодо Закону, який в Україні вже називають "антибандерівським".

Дуда в глухому куті

Польський лідер опинився в досить незручному становищі, в яке його вже не вперше поставила правляча партія ПіС, членом якої він сам і є. Раніше вже була ситуація із судовою реформою, яку критикували в ЄС. Він вніс поправки, та критика нікуди не поділася і зараз Європарламент проголосував за запуск процедури санкцій.

Тепер от "антибандерівський" Закон, який фактично поставив президента у дуже токсичне становище і змусив вирішувати: ветувати його чи обрати інший шлях.

Якщо б Дуда не ветував Закон, то він автоматично наразився б на критику і проблеми із США, Ізраїлем, Україною, а також від ЄС. Наскільки ці проблеми небезпечні для поляків - питання досить широке. Країна досить залежна від української робочої сили та західних кредитів, втім, раніше залежність не заважала польським шовіністам вимагати від Німеччини покриття збитків за Другу світову. А з Ізраїлем все ще простіше - країни у фінансовому плані легко проживуть одна без одної. А історичні питання - це вже таке. Голова МЗС Польщі Чапутович вже натякнув, що діалог варто продовжувати.

Рішення Дуди не ветувати Закон задовольнило б ПіС і у Дуди не було б жодних проблем із правлячою партією.

З іншого боку, накладання вето, навпаки, обійшлося б йому можливими проблемами із Качинським. Але таке рішення задовольнило б Вашингтон, Брюссель, Тель-Авів та Київ. До того ж, вето можна подолати в парламенті.

Але був у Дуди й третій варіант - Конституційний трибунал. Саме туди мав право піти Дуда згідно із третьою частиною 122 статті чинної Конституції Республіки Польща 1997-го року.

"До підписання закону Президент Республіки може звертатися до Конституційного Трибунал (Конституційний суд) із запитом про відповідність закону Конституції. Президент Республіки не може відмовити у підписанні закону, який Конституційним Трибуналом визнаний відповідним Конституції", - йдеться в ній.

Виходить, що рішення про звернення до Конституційного Трибунало автоматично знімає з Дуди відповідальність за майбутнє Закону, перекладаючи його на інших людей.

У Конституційному Трибуналі домінують судді, призначені ще за "попередників". Саме це, між іншим, дуже не подобалося ПіС і вони прагнуть це змінити (судова реформа) заради того, щоб їм не заважали вносити зміни у Конституцію. Та це вже інша історія.

Що обрав Дуда

Сьогодні польський президент вирішив підписати скандальний Закон. І направить його для оцінки в Конституційний суд. Варто нагадати, що в 2016-му цей суд визнав неконституційним новий закон про Конституційний суд, але Дуда його таки підписав.

Підписуючи "антибандерівський" Закон Дуда звернув увагу, що Варшава на етапі його підготовки врахувала очікування єврейської сторони щодо передбачення наукової та мистецької діяльності стосовно висвітлення злочинів проти єврейського народу в роки війни. І місця для ксенофобії в Польщі немає, а сам Закон дуже важливий для поляків, оскільки багато з них постраждали від рук нацистів у часи Другої світової.

Рішення Дуди направити Закон до Трибуналу (Конституційного суду) для оцінки навіть після підписання - варіант досить зручний. Оскільки, з одного боку, Дуда підписав Закон, чим догодив ПіС та їхнім прибічникам в Польщі. З іншого, якщо Трибунал вирішить, що він суперечить Конституції, а саме статті про свободу висловлювань, відповідальності Дуди тут не буде. І "забракують" Закон, виславши на доопрацювання, вже інші. Таким чином президент, схоже, намагається всіх переграти - і Качинському догодити, і з себе зняти удар. Залишилося тільки обуреним в Тель-Авіві, Вашингтоні, Києві і Брюсселі все пояснити. Але це, мабуть, не буде важко.