Клин між Атлантикою: Як Путін використав свої ракети проти НАТО

Коли Росія почала порушувати договір про ракети середньої і малої дальності, це видавалося чистої води божевіллям. Оскільки жодних реальних військових причин для цього кроку не було. За збереження ядерного паритету і гарантованого взаємного знищення у випадку війни із США відповідали стратегічні ракетні сили, устатковані міжконтинентальними балістичними ракетами. ЄС, розніжений під американською військовою "парасолькою", в якій президентство Трампа пробило чималі дірки, жодної військової загрози Росії, звичайно, не становив.

Теоретично, ціллю для подібної зброї міг бути Китай, де виробництво подібних ракет вже йде повним ходом, але на тому кордоні Росія вже давно нічого подібного не розгортала.

І от зараз, за півтора місяці після смерті угоди, стало відомо, що президент Росії Володимир Путін тиждень тому направив лист у низку країн. Здебільшого – членів НАТО, хоча у список адресатів потрапив і Китай.

У листі було запропоновано ввести якийсь міжнародно визнаний "мораторій на розгортання в Європі ракет середньої і малої дальності".

Росія, в принципі, вже пропонувала Північноатлантичному альянсу схожу угоду, але особиливого інтересу пропозиція не викликала, бо в НАТО, загалом, знали, що Росія заборонені ракети на своїй території, в тому числі, і в Калінінградській області, вже розгорнула.

І от тепер російський президент запропонував подібний крок вже не професійним військовим, а лідерам багатьох країн. І навіть додав розмиту обіцянку стосовно "верифікаційних заходів", які мали би підтвердити миролюбність Росії.

В цьому місці виникає закономірне питання — навіщо було порушувати цілком живий договір і розробляти заборонені ракети, щоб потім просити членів НАТО "накласти мораторій" на їх розміщення хоч в Європі, хоч де завгодно іще?

Реальних причини подібного зовнішньополітичного кроку Володимира Путіна є декілька.

Перша і найбільш очевидна  — це надсадне бажання не просто налякати Європу російськими ракетами, але й переконати європейських політиків та обивателів у тому, що причиною їхніх "бід" (щоправда, на даному етапі цілком віртуальних) є зла воля американських "яструбів". Які "допустили розрив договору", не ризикуючи власними інтересами— адже подібні ракети до США не долетять — натомість "підставили" своїх європейських союзників, до яких російські ракети якраз і можуть долетіти. Саме таким буде меседж російської пропаганди після того, як члени НАТО відмовляться узгоджувати, кодифікувати і реалізовувати путінську "гібридну миротворчість".

За допомогою подібного кроку в Кремлі надіються не тільки поглибити кризу стосунків між ЄС і Вашингтоном, яка і без російської участі швидко зростає. За допомогою такого гібридного миру можливим видається переконати декотрих членів НАТО в тому, що інші члени альянсу нехтують їхньою безпекою задля досягнення якихось своїх геополітичних цілей.

Іншою метою путінської двоходівки могла бути традиційна для Радянського Союзу лицемірна "боротьба за мир у всьому світі", яка дозволяє переконувати як власне населення, так і "корисних ідіотів" за кордоном в тому, що причина міжнародно-політичного напруження — це якісь, кажучи лексикою радянського агітпропу, "апетити американської воєнщини".

Врешті, є й третя, помітно більш приземлена причина. Яка полягає в тому, що Росія, перебуваючи в далекій від ідеалу економічній формі, банально програє нову гонку озброєнь, яку сама ж і розпочала. І коли навпроти десятків російських ракет, розгорнутих вздовж західного кордону, США розмістять в країнах Східно-Центральної Європи сотні, якщо не тисячі одиниць аналогічної зброї у якості відповіді — все це буде ще й ідеологічним програшем в конфлікті, який жоден із його учасників і не збирається доводити до гарячої фази.

Все це в Кремлі не могли не розуміти, починаючи нездорові ігри з порушенням договору про РСМД. Тому складається враження, що російські "мирні вироби" 9М729 від самого початку мали радше ідеологічне, ніж військове значення.