"Секретна місія" Парнаса: Чи стане напруження між Україною та США сигналом для Зеленського

Минулої ночі бізнесмен Лев Парнас, діловий партнер Рудольфа Джуліані, і, як він переконує сам, "помічник" чинного президента США, а також ключова фігура в усій історії з імпічментом Трампа, зробив заяву, близьку до сенсаційної. Зокрема, в інтерв'ю MSNBC бізнесмен повідомив, що передаючи "дуже жорсткий сигнал" для українських посадовців про те, що США припинять допомогу Україні, якщо Київ не оголосить про початок розслідування стосовно колишнього віце-президента Джо Байдена, він діяв з відома — ба більше того, – за прямим розпорядженням Трампа та його адвоката Джуліані. Парнас підкреслив, що він був чимось на зразок "польового агента" чинного керівництва США.

Бізнесмен особливо наголосив, що йшлося про будь-яку, а не тільки військову, допомогу. І що в нього особисто не було жодних приводів зустрічатися з "ближнім колом" президента Зеленського, Арсеном Аваковим — чи ким-завгодноз числа колишніх і теперішніх українських політиків чи посадовців. Він просто виконував доручення Білого дому, вважаючи, що це особлива покладена на нього "секретна місія".

Пасаж про "секретну місію" цього"одеського Джеймса Бонда", звичайно, є певним перебільшенням. Але хід його думок зрозумілий — бізнесмен, від якого активно відхрещується Трамп і його оточення, розуміє, що коли всю історію з тиском на Київ — а також його власні гріхи, типу створення "липових" донорів для Республіканської партії, – повісять на нього самого, справа може завершитися тривалим ув'язненням. Тому й переконує всіх, що він був "простим виконавцем" волі президента, зовсім не знайомим з тонкощами міжнародної політики — чи й міжнародного права, якщо на те пішло.

Насправді, Трамп припустився у цій історії помилки, яка дуже логічна для політика і зовсім нелогічна для мафіозного ватажка, умовного "хрещеного батька". Американський президент вирішив дистанціюватись від виконавців своїх сумнівних розпоряджень, і переконати всіх довкола, що він "майже не знає" цих людей. І хай з тими людьми трапляється все, що вирішить суд і прокурори.

В пересічній ситуації це спрацьовує — коли політик говорить голосно і перед телекамерами, а тривіальні бізнесмени з сумнівним минулим говорять тихо і тільки перед слідчими.

Але ситуація з Парнасом і Фруманом не є нормальною. Оскільки їхні свідчення будуть слухати і транслювати всі без винятку притомні ЗМІ Сполучених Штатів — принаймні, поки продовжуватиметься процедура імпічменту.

І якщо помітна кількість сенаторів-республіканців вирішить, що скандал вийшов надміру гидкий, і може принести репутації республіканської партії більше шкоди, ніж імпічмент — а ймовірність такого розвитку подій в останні дні є ненульовою — то свідчення Парнаса можуть Трампа "втопити".

Втім, проблеми Трампа і Парнаса — це одна сторона медалі. Інша полягає в тому, що вся ця історія може мати довготривалий вплив на українсько-американські стосунки. І не тому що Трамп "щось нам запам'ятає", чи навіть "українська тема стане токсичною в Держдепі". Хоча й від цього ми нікуди вже не подінемося. Справжня проблема може полягати в тому, що вся історія буде використана для антиамериканської, а можливо — і антизахідної пропаганди. Теза "США затіяли з нами брудну гру" вже звучить — і звучатиме все голосніше завдяки зусиллям самі-знаєте-кого.

При тому, що приводи для неї абсолютно відсутні. Звичайно, історія з Трампом продемонструвала Києву, що не всі західні політики є симпатиками України, і навіть стосунки з близькими міжнародними партнерами не будуть виключно "тепличними". Хоча це, здавалось би, є і саме по собі очевидним.

Вся проблема виникла завдяки дивовижному збігу обставин. Який полягав не тільки в тому, що у Білому домі зараз перебуває Дональд Трамп, а й у тому, хто зараз перебуває на Банковій.

Умовний "націоналіст" на посаді президента України після "Сигналу" Трампа — Парнаса одразу зробив би сенсацію у ЗМІ про те, що "Ми захищаєм інтереси Заходу, а вони не хочуть нам допомогти". Умовний "дипломат" – на кшталт Порошенка — тихо зустрівся би з українськими лобістами в Конгресі США, чимало з яких республіканці, пояснив би ситуацію. І проблема зникла би за лічені години. А реальний Зеленський... Ну, всі ми в курсі, що робив реальний Зеленський.

Хоча події у США можна трактувати як сигнал і про певні проблеми в Україні. І для уникнення подібних ситуацій в майбутньому нам потрібно формувати потужні інституції для захисту своїх зовнішньополітичних інтересів. Роблячи їх менш залежними від зміни політичного клімату в державі. 

Інша річ, що для формування подібних інституцій не підходить чинний глава МЗС Вадим Пристайко, який мав би, напевно, очолювати цей процес. Не підходить і дійсний радник президента із зовнішньополітичних питань Андрій Єрмак, який був активно задіяний в усій цій історії. І, звісно ж, в пошук таких людей – завдання не з простих, але без адекватних і досвідчених дипломатів Україна продовжить з певною періодичністю потрапляти в міжнародні конфузи.