ЄС проти Лукашенка: Як відбити атаку мігрантами

Кадри із білорусько-польського кордону вражають. Сотні людей з дітьми у колонах, яких солдати із вівчарками женуть, мав стада тварин, по дорогах та лісах Білорусі. Все це виглядає як якась божевільна реконструкція кінохроніки часів Другої світової.

Польський міністр оборони поспіхом рахує, скільки тисяч людей він має на кордоні, скільки може доправити туди впродовж доби, а які дірки доведеться затикати бійцями територіальної оборони. Знову таки, як 82 роки тому. Сусідні держави приводять в боєготовність власні армії, а Європейський союз повідомляє, що "уважно стежить за ситуацією із міграційною кризою", яка, насправді, є "відчайдушною спробою режиму Лукашенка використати людей як інструмент для дестабілізації Європейського союзу".

Звичайно, реакція польського уряду на всі ці події, можливо, є трохи перебільшеною — оскільки загроза на кордоні непогано відволікає увагу від питомо польських економічних та політичних проблем. Але назвати кризу на кордоні "вигаданою" після сьогоднішніх кадрів не вдасться, напевно, вже нікому.

І якщо зазова криза в Європі, спровокована російським "Газпромом", іще могла розглядатися як жорстка форма економічного тиску, то колони біженців, яких солдати женуть на кордон сусідньої держави — до економіки не мають жодного стосунку. Йдеться про агресію — хоч і не військову, але також достатньо дієву.

І "робота щодо модифікації санкційного режиму проти Білорусі із урахуванням нових загроз, в тому числі використанням мігрантів у власних цілях", яку анонсував сьогодні речник Єврокомісії сьогодні на брифінгу для преси у Брюсселі, ситуації на кордонах не змінить.

Оскільки практично будь-які санкції проти білоруських товарів, які можуть прийняти у Європі, режим Лукашенка зараз зможе більш чи менш безболісно обійти. Оскільки новий пакет домовленостей з Росією дає Мінську можливість відносно швидко переорієнтовувати свій експорт з Європи до Китаю, а Пекін європейські санкції проти Білорусі хвилюють традиційно слабко. І той факт, що в результаті такої переорієнтації Білорусь виявиться тільки більш залежною від Росії, навряд чи можна розцінювати, як геополітичну перемогу Заходу.

Втім, спосіб натиснути на режим Лукашенка існує. І він тако лежить у дещо гібридній площині. Оскільки з формальної точки зору існує на світі така річ, як Союзна держава Росії та Білорусі. Успіхами в зміцненні якої Володимир Путін та Олександр Лукашенко регулярно хваляться.

І зважаючи на цей факт, штрафні санкції проти Лукашенка цілком можливо об'єднати зі штрафними санкціями проти Росії. Хоч у формі заборони на запуск "Північного потоку — 2", хоч шляхом обмежень стосовно "Газпрому" чи "Роснєфті", а хоч і відключенням від міжнародних фінансових мереж — на що вистачить фантазії та сміливості.

І ця відповідь колективного Заходу не тільки Білорусі, але й Росії була б цілком виправданою. Оскільки, як нещодавно справедливо зауважив міністр внутрішніх справ Німеччини Хорст Зеєхофер, коментуючи ситуацію на польському кордоні, "ми всі переконані у тому, що ключ до вирішення проблеми знаходиться у Москві". Як абсолютно очевидно також, що потрапивши до Польщі, мігранти з Сирії та Афганістану не кинуться витісняти українців з полів чи заводів. Вони вирушать до Німеччини. Тому й боротися з причиною їх появи Берліну варто разом із Варшавою.