Протести через смерть вагітної: Як Польща використає Україну, аби вгамувати народ

У суботу Польща вирувала. Багатотисячні акції протесту пройшли не тільки у Варшаві та Кракові, але й у Вроцлаві, Щецині, Гданську, Лодзі, Познані — та багатьох інших містах. Люди вийшли на вулиці проти минулорічного закону, який майже повністю заборонив аборти у Польщі.

При тому цього разу на протест проти репродуктивних обмежень вийшли широкі кола польської громади. Оскільки дуже вже кричущим видався привід. У тридцятилітньої мешканки містечкаа Пщин на 22-му тижні вагітності відійшли навколоплідні води, а лікарі, побоюючись проблем із законом, відмовились робити аборт, чекаючи на природну смерть плоду. Не дочекалися. Наступного дня після відмови в аборті по дорозі до операційної Ізабелла померла від септичного шоку.

Намагаючись переконати громаду в тому, що проблема не в новому законі, влада першим ділом спробувала все звалити на медиків. Заявивши, що вони не до кінця виконували наявні протоколи, які давали їм право зробити аборт вже у перший день після звернення жінки. Лікарів, які спостерігали Ізабеллу, відсторонили від роботи, а розслідуванням смерті їхньої пацієнтки займається зараз прокуратура.

Але аргумент вийшов не надто переконливий — оскільки до нового закону подібних прецедентів не траплялося, і медики були сміливішими у прийнятті відповідних рішень.

Польське МОЗ навіть опублікувало інструкції для лікарів із ситуаціями, в яких проведення аборту вважається допустимим, і закликало їх "не боятися ухвалювати необхідні рішення, що ґрунтуються на їхньому досвіді та медичних знаннях". Чи подіє — сказати складно.

Але складається враження, що масовані антиурядові протести спричинені не тільки одним конкретним випадком. Вони стали результатом суспільного незадоволення політичним курсом польської влади загалом.

Курсом, внаслідок якого Польща змушена сплачувати мільйон євро штрафу щодня — за спробу в ручному режимі керувати судовою системою. З тієї ж причини Польща дотепер не отримала ані євро з фінансової допомоги, яку ЄС мав виділити Варшаві для постковідного відновлення іще влітку.

І як би не хотілося політсилі Качинського гратися в повну політичну та економічну незалежність, такі фактори відчутно тиснуть на польську економіку. Пришвидшується інфляція та вартість комунальних послуг, знижується купівельна спроможність населення. Що викликає закономірне роздратування чинною владою.

А загалом, ця ситуація матиме стосунок і до України — при тому у два ймовірних способи. По-перше, сповільнення росту польської економіки, викликане відсутністю підтримки з боку ЄС, вже в найближчі місяці може вдарити по заробітчанам. Оскільки чимало дрібних бізнесів, які й без того перебували в не кращому стані через епідемію коронавірусу, зараз потроху закриваються. Особливо болючою може бути відсутність дотацій з Брюсселя для польського сільського господарства — в якому працюють чимало українських сезонних працівників.

А другий вектор негативного впливу політики чинної польської влади на двосторонні стосунки з Україною може полягати в тому, що в кризовий для економіки момент ПіС може спробувати зіграти на загострення стосунків із Києвом, намагаючись в подібний спосіб відвернути увагу від внутрішніх проблем.

І вчорашня історія з краківським пам'ятником Йозефу Пілсудському та воїнам-легіоненерам, який обмалювали ніби як в кольори українського прапора, прямо натякає на подібний сценарій.

Особливо зворушливо виглядало те, що в записці, залишеній на місці злочину, слово "Польща" було написано російською транслітерацією ("Польша"), а український прапор на Пілсудському невідомі "націоналісти" зобразили догори ногами. Такі собі "казуси виконавців", які не завадили представникам ПіСу натякати на "український слід" у хуліганстві.

Хотілось би вірити, що ближчим часом у Варшаві одумаються — відновлять стосунки з Брюсселем, скасують пару-трійку найбільш одіозних законів, і візьмуться до відновлення економіки. Але, на жаль, і сценарій подальшої радикалізації антиєвропейської — і, ймовірно, антиукраїнської політики у Польщі також є можливим.